• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Програмування

Програма

Програма – це опис обчислень. Обчислення – це дії (послідовність дій), здійснення яких доручається деякому виконавцеві. Виконавці можуть бути різними, але кожний із них неодмінно має розуміти програму. В основу опису зазначених дій покладено поняття алгоритму [47]. Мета обчислень – дістати результат. Основними об’єктами обчислень, а також результатом є значення. Значення – це конкретний елемент програми, який в обчисленнях замінює зміну. Програма зазвичай описує багато обчислень. Залежно від конкретних значень виконавець здійснює те чи інше обчислення з багатьох.

1.2. Комп’ютерна програма

Якщо виконавець програми – комп’ютер (ЕОМ), то вона називається комп’ютерною. Комп’ютер – це „рутинний” пристрій тому дуже важливо, щоб комп’ютерна програма містила точні вказівки стосовно того, які виконувати обчислення і як виконувати. Ці вказівки складають так званий алгоритм – послідовність виконання дій при рішенні задачі. Алгоритм повинен мати наступні властивості [47]:

– кінцевість – повинен закінчуватися після виконання кінцевої кількості дій;

– визначеність – кожна дія повинна біти точно визначена;

– ввід – повинен мати деяку кількість вхідних значень;

– вивід – повинен мати деяку кількість вихідних значень;

– ефективність – всі дії повинні бути простими, так що їх можна виконати за кінцевий термін за допомогою олівця і паперу.

Тому подання алгоритму, покладене в основу опису дій програми, має бути якомога точнішим і конструктивнішим.

Оскільки комп’ютер – це ще й математична машина, то для подання алгоритму було розроблено багато математичних способів [11]. Проте незалежно від способу подання алгоритму комп’ютерній програмі притаманні такі властивості:

– закінченість опису обчислень – повна докладність і визначеність опису обчислень;

– масовість обчислень – орієнтація на зміну значень;

– форма програми – текст.

Засіб запису програми – спеціальна мова, яка називається мова програмування.

Далі наведено приклади програм, написаних мовами програмування Pascal та С.

Pascal:

begin

fx := LEFT;

while fx <=RIGHT do

begin

if fx <= 2.0

then

fy := fun_1 (fx)

else

fx := fun_2 (fx);

fx := fx + TABUL;

end;

end.

C:

float fun1(float farg)

{

float fltemp;

fltemp=0.

int ni;

for (ni = 1; ni <= 5; ni = ni + 1)

ftemp = ftemp + sqrt((farg + ni)/ni);

return ftemp;

}

Державний стандарт визначає комп’ютерну програму (computer program), як послідовність інструкцій, котрі може виконувати ЕОМ.

Процеси, пов’язані з написанням комп’ютерних програм, називають програмними здійснення цих процесів – програмуванням. У найзагальнішому вигляді програмування – це послідовне виконання трьох таких процесів:

1) складання схеми програми – узагальнений опис обчислень за допомогою спеціальних засобів (мови специфікацій) – псевдокоди, блок-схеми або формальні (математичні) мови;

2) складання тексту програми – точний опис обчислень за допомогою спеціального засобу (мова програмування) із використанням схеми програми;

3) налагодження програми – виконання програми з використанням спеціально підібраних значень, що має на меті пошук і усунення дефектів – результатів помилок, яких припустилися в ній при реалізації перших двох процесів.

Два ключеві об’єкти беруть участь у програмуванні – програміст і мова програмування.

Програміст – це спеціально підготовлений фахівець, який знає одну чи кілька мов специфікацій і програмування, а також уміє виконувати програмні процеси.

Мова програмування – це штучна знакова система, призначена для запису комп’ютерних програм. Як і будь-яка знакова система, мова програмування задається синтаксисом – множиною правил, що визначають вигляд речень мови, і семантикою – множиною правил, що визначають операційне значення речень мови. Кожна мова програмування за допомогою синтаксису та семантики описує деякого носія мови, котрим ця мова визначається однозначно. Носій мови – це основа перекладачів (трансляторів), які перекладають програми з мови програмування мовою виконавця (комп’ютера).

Теоретичну основу мов програмування становлять алгоритмічні мови (засоби запису алгоритмів) [9]. При цьому припустимі набори операторів мов програмування перевищують мінімальні набори необхідні для їхньої алгоритмічної універсальності, що пояснюється практичною орієнтацією мов програмування.

Читайте також:

1. Безпосереднє програмування відеопам'яті
2. Виконання програми - реалізація мови програмування
3. Геометрична інтерпретація задачі лінійного програмування
4. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування
5. Геометрична інтерпретація розв’язків цілочислових задач лінійного програмування на площині
6. Графічний метод розв’язування задач лінійного програмування
7. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
8. Динамічне програмування.
9. Динамічного програмування
10. Економічна і математична постановка задачі нелінійного програмування
11. Економічна і математична постановка задачі нелінійного програмування
12. Економічна і математична постановка цілочислової задачі лінійного програмування

Переглядів: 471