• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інвестиційна складова місцевих бюджетів

Поставлена в Україні мета − формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку − потребує відповідних фінансових ресурсів, серед яких центральне місце займають бюджетні кошти. Необхідність здійснення інвестиційних видатків за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів зумов­лена такими моментами:

— держава й органи місцевого самоврядування надають певні суспільні послуги населенню, а для цього потрібна відповідна матеріальна база;

— окремі категорії інвестицій є збитковими для приватних інвесто­рів, але необхідні для населення, і тому їх фінансування бере на себе держава;

— здійснення інвестицій у прибуткові державні та комунальні об'єкти − реальна можливість залучення до бюджетів додаткових ресурсів.

Загальносвітовою тенденцією останніх двох століть стало постійне зростання державних видатків, а в їх складі − видатків, пов'язаних з економічною діяльністю урядів. Така сама тенденція характерна і для України. Внаслідок макроекономічної стабілізації протягом останніх ро­ків спостерігається позитивна динаміка зростання обсягів суспільних інвестицій, а також їх частка у ВВП.

Позитивною тенденцією стало поступове посилення ролі місцевих бю­джетів у фінансуванні інвестицій, що відповідає кращій практиці роз­винутих ринкових країн. Річ у тім, що капітальні видатки з місцевих бю­джетів характеризуються більшою стабільність через те, що вони мен­ше залежать від політичних рішень. Ці видатки відображають особливу роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку територій і покращанні якості життя населення.

Частка інвестиційних видатків у сукупних видатках місцевих бю­джетів в Україні у порівняно з країнами Європейського Союзу є одним з найвищих показників. Органи місцево­го самоврядування в Україні витрачають на капітальні вкладення знач­но більшу частину бюджетних коштів, ніж окремі розвинуті країни Єв­ропи, наприклад, Данія − 3 %, Німеччина й Австрія − 5 %.

Цікаво, що і відносний показник − частка видатків розвитку місце­вих бюджетів у ВВП в Україні та країнах − членах ЄС суттєво не відріз­няється. Однак в Україні розвиток соціально-культурної сфери, місце­вої інфраструктури перебуває на істотно нижчому рівні.

Ефективність впливу бюджетних інвестицій на соціально-економіч­ний розвиток регіону залежить не лише від їх обсягу, а й від напрямів витрачання коштів і того, наскільки обґрунтовано та якісно здійсню­ється планування та моніторинг.

Аналіз сучасної практики свідчить, що найбільшими недоліками про­цесу планування капітальних видатків місцевих бюджетів є:

— неузгодженість у багатьох випадках капітальних видатків з планом соціально-економічного розвитку регіону;

— ігнорування пріоритетів розвитку місцевого господарства;

— планування значної частини капітальних видатків поза бюджетом розвитку;

− відсутність: повної інформації про стан основних фондів комуналь­ної власності; середньотермінового бюджетного планування; конкурс­них процедур відбору найпривабливіших інвестиційних проектів; оці­нювання соціально-економічної ефективності інвестиційних проектів.

Згідно з чинним законодавством інвестиційні видатки місцевих бю­джетів мають зосереджуватись у бюджетах розвитку.

Започаткований у Законі "Про бюджетну систему України" підхід до поділу бюджетних видатків знайшов подальший розвиток у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 р.), де вперше у вітчизняному законодавстві визначено поняття "поточний бюджет" і "бюджет роз­витку", а також запроваджено поділ доходів і видатків місцевих бю­джетів відповідно до виконання власних і делегованих повноважень.

Поточний бюджет згідно із цим законом включає доходи і видатки місцевих бюджетів, які утворюються і використовуються для покриття поточних потреб. До бюджету розвитку належать доходи і видатки місце­вого бюджету, що утворюються і використовуються для реалізації про­грам соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінан­сової бази.

Склад дохідної частини поточного бюджету не визначався у Законі, а щодо формування бюджету розвитку зазначено, що він утворюється за рахунок частини податкових надходжень і коштів, залучених від роз­міщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бю­джетів.

Питання формування і використання бюджетів розвитку були конк­ретизовані у Бюджетному кодексі України, де зазначено, що бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів; його надходження утворюються за рахунок:

— коштів від відчуження майна, яке перебуває у комунальній влас­ності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення;

— надходжень дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) госпо­дарських товариств, що перебувають у власності територіальної громади;

— коштів від повернення позик, які надавалися з місцевого бюдже­ту, та відсотків, сплачених за користування позиками;

— коштів, що передаються з іншої частини місцевого бюджету;

— запозичень, які здійснюють місцеві ради;

— субвенцій з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Напрями витрачання коштів бюджету розвитку в Бюджетному кодексі визначено так:

— погашення основної суми боргу Автономної Республіки Крим і міс­цевого самоврядування (окрім боргу за короткотерміновими позиками, отриманими на покриття тимчасових касових розривів у процесі вико­нання місцевих бюджетів);

— капітальні вкладення;

— внески у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, в основу процесу формування і використання бюджетів роз­витку місцевих бюджетів закладено інвестиційну спрямованість, що створює можливості їх використання для вирішення першочергових проблем розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Як свідчить досвід останніх років, сформувати бюджети обсягом, який був би достатнім для фінансування інвестиційних та інноваційних потреб місцевого самоврядування, практично неможливо. Стримує зростання обсягів бюджету розвитку обмеженість його джерел.

Незадовільною залишається структура надходжень до бюджету роз­витку: Кошти, передані із загального фонду місцевих бюджетів, Місцеві запозичення, Відчуження майна комунальної форми власності, Кошти від продажу землі несільськогосподарського призначення, Дивіденди, частки та паї господарських товариств.

У зв'язку з цим є потреба розширити перелік надходжень до бю­джетів розвитку за рахунок стабільніших джерел, одним з яких, може бути плата за оренду майна комунальної власності. Крім того, слід спри­яти розвитку корпоративних відносин у комунальному секторі вітчизня­ної економіки.

Ще одним недоліком сучасної практики є те, що нині майже не вико­ристовуються механізми спільного фінансування інвестиційних проек­тів за рахунок бюджетних коштів, ресурсів комерційних структур та коштів населення. У багатьох розвинутих країнах така практика поши­рена, вона дає позитивні результати, найважливішим з яких є покра­щання надання суспільних послуг населенню.

З огляду на зазначене вище ми вважаємо, що суттєво підвищити роль бюджету розвитку місцевих бюджетів можна за рахунок:

— розширення переліку дохідних джерел бюджету розвитку;

— всебічного розвитку системи місцевих запозичень;

— більш ефективного управління об'єктами комунальної власності;

— розвитку нових форм господарювання у комунальному секторі;

— удосконалення приватизаційних процедур комунальної власності з метою запобігання продажу об'єктів за заниженими цінами;

— стимулювання збільшення власних доходів місцевих бюджетів;

— розподілу інвестиційних субвенцій, які надаються місцевим бю­джетам, на принципах справедливості й прозорості.

Щодо використання коштів бюджетів розвитку, то слід зазначити, що найбільшу їх частину було спрямовано на га­лузь будівництва − 53 %, на житлово-комунальне господарство − близь­ко 10, на освіту й охорону здоров'я − по 7, на сферу соціального захисту та соціального забезпечення − лише 1,5, на культуру і мистецтво − 2 %.

Цікавим у цьому плані є досвід країн Європейського Союзу. Відмін­ності бюджетної класифікації видатків не дають змогу провести точні аналогії, однак слід зауважити, що частка капітальних видатків на осві­ту в країнах ЄС значно вища, ніж в Україні; більшою також є частка кош­тів, що спрямовуються у сфери дозвілля, спорту, культури та релігії. Це свідчить про більшу соціальну спрямованість інвестицій місцевих бю­джетів в європейських країнах. Крім того, суттєво меншою в Україні, ніж у багатьох країнах Європейського Союзу, є частка коштів, які виділя­ються на інвестиції в житлово-комунальне господарство.

Загалом посилення впливу капітальних видатків державного і міс­цевих бюджетів на соціально-економічний розвиток країни та окремих регіонів можливо здійснити за рахунок таких заходів:

— формування законодавчої бази, затвердження бюджету розвитку як інвестиційної програми разом із законом України про державний бюджет;

— узгодження планування інвестиційних видатків з програмою со­ціально-економічного розвитку територій;

— запровадження середньо− і довготермінового планування бюджету розвитку, програмно-цільове бюджетування;

— систематизація інформації про стан і рух майна державної та ко­мунальної власності;

— ретельний відбір інвестиційних проектів на конкурсних засадах;

— врахування пріоритетів суспільного розвитку, зокрема подолання бідності та підвищення якості життя;

— посилення соціальної спрямованості капітальних видатків бю­джетів;

— врахування єдиних загальнодержавних стандартів у процесі пла­нування видатків розвитку;

— спрямування коштів на проведення капітального ремонту, завер­шення будівництва чи реконструкції розпочатих об'єктів;

— застосування механізмів спільного фінансування з державного, місцевих бюджетів і коштів приватних інвесторів, визначення меж дер­жавної участі;

— моніторинг та оцінка реалізації інвестиційних проектів, аналіз їх впливу на соціально-економічний розвиток;

— реформування нормативної бази місцевих запозичень, надання пра­ва випуску місцевих позик усім органам місцевого самоврядування.

Читайте також:

1. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
3. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
4. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.
5. Вибір тривалості бюджетного періоду. Типи бюджетів по ступеню тривалості. Поточне і стратегічне бюджетування в промисловості
6. Виборчі технології як найважливіша складова ПР
7. Видатки бюджетів на загальну освіту
8. Видатки бюджетів на соціальний захист
9. Видатки місцевих бюджетів
10. Видатки місцевих бюджетів
11. Видатки місцевих бюджетів, їх суть та значення
12. Видатки місцевих бюджетів.

Переглядів: 1194