Класифікація функцій спілкування

У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов

виділяє три функції. Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передавання та приймання інформації. Регуляційно-комунікативна функція полягає в коригуванні поведінки. Афективно-комунікативна функція характеризує емоційну сферу людини. Існують інші класифікації функції спілкування.

Зокрема, залежно від мети спілкування, Л.А. Карпенко визначає такі функції спілкування та їх мету:

Ø контактна - встановлення контакту як стану готовності до передачі та прийняття інформації і підтримання взаємозв'язку у формі постійної взаємоорієнтованості;

Ø інформаційна - обмін інформацією, думками, рішеннями;

Ø спонукальна - стимулювання партнера по спілкуванню;

Ø координаційна - взаємна орієнтація і погодження дій при організації взаємодіяльності;

Ø розуміння - не лише адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення, але й розуміння партнерами один одного (намірів, емоційних станів тощо);

Ø амотивна - збудження у партнера необхідних емоційних станів («обмін емоціями») чи зміна своїх під впливом партнера;

Ø встановлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових зв'язків соціуму, в якому необхідно діяти індивіду;

Ø вплив - зміна стану, поведінки, особистісно-образних формувань (намірів, установок, рішень, потреб, дії тощо).

Різновидом рольового спілкування є управлінське спілкування, тобто спілкування між співрозмовниками, які займають різні позиції в соціальній чи управлінській ієрархії. А. А. Урбанович визначає такі основні функції управлінського спілкування:

Ø видача розпорядчої інформації (розпорядження, накази, рекомендації, поради тощо);

Ø отримання зворотної (контрольної) інформації про хід і результати реалізації розпорядчої інформації;

Ø видача оціночної інформації про результати реалізації завдання.

Перша функція в управлінському спілкуванні присутня завжди, вона є провідною. Друга і третя можуть бути відсутні в тому чи іншому конкретному акті управлінського спілкування.

Однією з особливостей спілкування є формування міжособистісних стосунків. Виходячи з вищезазначеного та функцій спілкування, Г. Андреєва виділяє три сторони спілкування:

Ø комунікативну (обмін інформацією);

Ø інтерактивну (взаємодія партнерів);

Ø перцептивну (розуміння людини людиною; взаємосприйняття партнерів).

Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформації, проте не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування - це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взаємодії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншого суб'єкта). В акті міжособистісної комунікації важливу роль відіграє значущість інформації, прагнення сприймати її загальний зміст.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форми і види діловою спілкування та фактори впливу	\|	Техніка спілкування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.