Особливості ЮСЗ, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 114 КК

Ч. 1 ст. 111 КК „фіксує” загальні характеристики державної зради (до слів „безпеці України”) та три її форми:

а) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в умовах збройного конфлікту;

б) шпигунство;

в) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Звернути увагу – безпосередній об’єкт злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 111 КК, прямо та чітко відображений на законодавчому рівні (що, в принципі, є винятком для законодавчої техніки кримінального закону на сучасному етапі).

Питання для самостійної роботи

У чому полягають особливості дії в просторі положення кримінального закону, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК?

Обов’язковим елементом першої форми державної зради є обстановка у виді „воєнного стану” або „збройного конфлікту” (зміст цих ознак опрацювати самостійно за НПК). Слово „ворог” у законодавчій характеристиці першої форми державної зради, очевидно, означає, що держава, на бік якої переходить суб’єкт, є військовим супротивником України. У зв’язку з цим надання згоди допомогати у проведенні підривної діяльності проти України державі, яка під час збройного конфлікту офіційно є союзником України, не буди утворювати першу форму державної зради.

Сам по собі „перехід на бік ворога” як певне діяння може набувати найрізноманітніших проявів – перехід через лінію фронту і приєднання до збройних сил ворога, вступ до збройних сил ворога особою, що перебуває в його полоні, надання військовослужбовцем, що не полишає лав Збройних Сил України, на співпрацю з іноземними шпигунами тощо. Як наслідок, і момент закінчення державної зради в першій формі може бути різним.

У теорії кримінального права неоднозначно вирішується питання про кваліфікацію проявів реальної допомоги, яку надає ворогові суб’єкт, що перейшов на його бік. З одного боку, пропонується охоплювати їх першою формою державної зради, а з іншого – відображати їх в обвинуваченні через інкримінування суб’єкту ще й третьої форми державної зради. Другий підхід видається більш правильним, якщо виходити з буквального розуміння формулювання „перехід на бік ворога” – будь-яка інші прояви поведінки, що мають місце після „переходу” не можуть охоплюватись цим же поняттям.

У ч. 1 ст. 111 КК прямо не „розшифровується” зміст такої форми державної зради, як шпигунство. Для розуміння її змісту необхідно звертатись до ч. 1 ст. 114 КК. Фактично „шпигунство” розглядається законодавцем як особлива юридична конструкція, що за своїм змістом охоплює два варіанти поведінки: 1) передачу відповідним адресатам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збирання такої інформації з метою її наступної передачі.

Звернути увагу: а) окремими науковцями висловлюється думка про те, що оскільки друге діяння є “підготовчим” по відношенню до першого (такий підхід використовується законодавцем і при побудові багатьох інших ЮСЗ – див., наприклад, ст. 231, 258-2, ч. 1 ст. 307 КК). Таким чином самого збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх наступної передачі іноземній державі, організації чи їх представникам, достатньо, щоб побачити закінчений злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 111 або ч. 1 ст. 114 КК. Додатково інкримінувати суб’єкту ще й готування до вказаних злочинів некоректно.

Змістовні характеристики „державної таємниці”, її відмінність від інших видів таємниці (наприклад, конфіденційної інформації, що є власністю держави) – опрацювати самостійно за НПК.

Третя форма державної зради є „універсальною” (має більш узагальнені ознаки), порівняно з двома попередніми. Характер „допомоги” відповідним „адресатам” може бути різний, головне, щоб вона була реальною, оскільки сама лише згода надати допомогу не може розглядатись як закінчена державна зрада в цій формі.

Питання для самостійної роботи

Яким чином слід кваліфікувати дії особи, яка свідомо надала транспортний засіб агенту іноземної розвідки (громадянину України) для переміщення в межах території України з метою збирання відомостей, що становлять державну таємницю? Чи зміниться кваліфікація її дій, якщо агент іноземної розвідки є громадянином іншої держави?

Вжите в ч. 1 ст. 111 КК формулювання „іноземна організація” може розумітися неоднозначно. Видається, що в даному випадку не йде мова про міжнародну організацію (в КК міжнародна організація згадується не один раз, тому нелогічно, щоб на рівні ч. 1 ст. 111 законодавець пойменував її іншим терміном), а також про неурядову (комерційну чи некомерційну) організацію (історично державна зрада розглядається як зрада власній державі на користь іншої держави; хоча в умовах глобалізації та зростання ролі транснаціональних корпорацій суть даного типу суспільно небезпечної поведінки доцільно було б і „ревізувати”). Отже, очевидно, в даному разі мається на увазі урядова організація іноземної держави (зокрема, іноземна розвідка).

При кваліфікації державної зради важливого значення набуває зміст умислу особи. Він повинен, хоча б і в загальній формі, включати усвідомлення об’єктивної шкідливості вчинюваного діяння для зазначених в ч. 1 ст. 111 КК компонентів національної безпеки. В одних випадках таке усвідомлення випливає з усвідомлення статусу суб’єктів, з якими „взаємодіє” винний (зокрема, приналежністю їх до іноземної розвідки), а в інших – зі спрямованості самого діяння, яке він вчиняє.

Окрема і непроста проблема – відмежування державної зради у формі шпигунства від злочинів, ЮСЗ яких передбачені ст. 328 та ч.ч. 1 та 3 ст. 422 КК:

а) у випадках, коли відомості, що становлять державну таємницю, стали відомі представникам іноземної держави внаслідок діяння, вчиненого винним з необережності, його поведінка не може кваліфікуватись як державна зрада;

б) у випадках, коли винний хоча й свідомо доводить до відома іншої особи інформацію, що становить собою державну таємницю, але сумлінно помиляється щодо її статусу (наприклад, вважає представником вітчизняної промислової корпорації, хоча насправді вона є іноземним шпигуном), його дії також не повинні кваліфікуватись як державна зрада.

Питання для самостійної роботи

Співставити зміст ознак „передача відомостей” та „розголошення відомостей” й подумати, чи може бути державна зрада у формі шпигунства вчинена шляхом оприлюднення відомостей, що становлять державну таємницю, в ЗМІ? Ознайомитись з ч. 3 ст. 30 ЗУ „Про інформацію” та ст. 11 ЗУ „Про доступ до публічної інформації” та подумати, чи можуть вони бути орієнтирами для звільнення особи від відповідальності за державну зради чи виключення такої відповідальності?

Щодо ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК, - див. сформульовані вище положення щодо державної зради у формі шпигунства. Розмежування ЮСЗ, передбачених ч. 1 ст. 111 (в другій формі) та ч. 1 ст. 114 КК, здійснюється за ознаками суб’єкта злочину.

Питання для самостійної роботи

Як кваліфікувати випадки, коли шпигунство вчиняєтьсяя особою, яка на момент вчинення відповідного діяння набула громадянства іноземної держави, але ще не втратила громадянство України?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості ЮСЗ, передбачених ст. 110 КК	\|	Особливості ЮСЗ, передбаченого ст. 112 КК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.