Особливості ЮСЗ, передбачених ст. 110 КК

ЮСЗ, передбачені ст. 110 КК, також побудовані законодавцем із застосуванням юридичних конструкцій „дії, вчинені з метою...” та „публічні заклики..., розповсюдження матеріалів...”. Таким чином, більшість положень, висловлених у питанні 2 лекції є актуальними й щодо цих ЮСЗ (звичайно, з урахуванням змістовної специфіки окремих його характеристик).

Питання для самостійної роботи

За НПК з’ясувати зміст характеристики „на порушення порядку, встановленого Конституцією України”, а також співвідношення характеристик „конституційний лад” (ч. 1 ст. 109 КК) та „територія” й „державний кордон” (ч. 1 ст. 110 КК) й подумати над такими питаннями: а) чи включається в зміст мети на рівні ЮСЗ, передбачених ст. 110 КК, обов’язкове застосування насильства; б) чи можна ЮСЗ, передбачені ст. 110 КК, розглядати як спеціальні щодо ЮСЗ, передбачених у ст. 109 КК?

Звернути увагу, що на рівні ст. 110 КК (на відміну від ст. 109 КК) відповідальність за „дії, вчинені з метою...” та „публічні заклики.., розповсюдження матеріалів...”, передбачена в одних і тих самих положеннях КК. Така неодноманітність підходів законодавця, очевидно, є техніко-юридичним недоліком.

У ЮСЗ, передбаченому ч. 3 ст. 110 КК, знайшли своє відображення дві типові для кримінального права України юридичні конструкції „діяння, що спричинило загибель людей” та „діяння, що спричинило тяжкі (особливо) тяжкі наслідки”. Обидві вони використовуються законодавцем при побудові значної кількості ЮСЗ.

Слід виділити такі змістовні особливості юридичної конструкції „діяння, що спричинило загибель людей”:

а) правозастосовча практика традиційно інкримінує ознаку „загибель людей” і у випадку, коли настала смерть однієї людини. Очевидно з таким підходом можна погодитися, констатувавши, що словосполучення “загибель людей” має певний елемент умовності. (фактично в даному випадку йде мова про поширювальне тлумачення кримінального закону);

б) і в теорії кримінального права, і в правозастосовчій практиці визнається, що розглядувана конструкція в усіх випадках її використання в кримінальному закону охоплює смерть людини, до якої винний ставився необережно.

Питання для самостійної роботи

Яким у такому випадку має розглядатись злочин в цілому – умисним чи необережним?

Разом з тим, проблемним є таке питання – якщо в межах даної конструкції ставлення суб’єкта до діяння є (може бути) умисним, чи охоплює така конструкція смерть людини, до якої винний ставився умисно (зокрема, це питання має бути вирішене й щодо ч. 3 ст. 110 КК)? У більшості НПК відповідь на це питання є позитивною, хоча при цьому і відзначається, що смерть людини потребує додаткової кваліфікації з посиланням на відповідну частину ст. 115 КК.

Альтернативний підхід сформулювано в НПК за ред. С.С. Яценка (див. коментар до ст. 115) – смерть людини, до якої винний ставився умисно, може охоплюватися лише ЮСЗ умисного вбивства або його спеціальних різновидів, а, оскільки, ЮСЗ, в яких міститься конструкція “діяння, що спричинило загибель людей” традиційно не розглядаються як ЮСЗ умисного вбивства або його спеціальних різновидів, слід зробити висновок, що розглядувана конструкція не охоплює собою смерть людини, до якої винний ставився умисно. Цей теоретичний підхід фактично знайшов своє відображення в п. 14 ППВСУ №7 від 04.06.2010.

Таким чином, якщо умисні дії, вчинені з метою неконституційної зміни меж території України призвели до загибелі людей (і винний до цього наслідку ставився умисно) - дії суб’єкта слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 110 КК та за відповідною частиною ст. 115 КК.

Наведений правозастосовчий орієнтир, на жаль, не дає відповіді на питання про те, чи слід у такому разі інкримінувати на рівні ст. 110 КК ознаку „загибель людей”. Очевидно, воно має вирішуватись із застосуванням „за аналогією” абз. 6 п. 13 ППВСУ № 4 від 24.04.2002 „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”, з огляду на який інкримінування вказаної ознаки буде невірним;

в) між ЮСЗ які містять конструкцію “діяння, що призвело до загибелі людей” та ЮСЗ передбаченими у ст. 119 КК, може виникати конкуренція „частини” і „цілого” (відповідно норма ст. 119 КК у таких випадках є „частиною”), яка має вирішуватися відповідно до традиційних теоретичних правил кваліфікації даного різновиду конкуренції, а також з огляду на п. 11 ППВСУ №7 від 04.06.2010.

Питання для самостійної роботи

Чи може за певних умов діяння особи являти собою замах на злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 3 ст. 110 КК (за ознакою „спричинення загибелі людей”)?

Своїми змістовними особливостями відзначається й юридична конструкція „діяння, що спричинило тяжкі (особливо) наслідки”:

а) оскільки ознака “тяжкі наслідки” є оціночною, питання про її конкретний зміст має вирішуватися правозастосовним органом “індивідуально” для кожної окремої кримінальної справи;

б) вказан ознака може охоплювати різні за своїм характером наслідки. Це може бути зумовлено, як змістовними особливостями виду злочину, так і суворістю санкції, що „прив’язана” до ЮСЗ, який містить ознаку „тяжкі наслідки”. Наприклад: у ч. 3 ст. 110 ознака “тяжкі наслідки” може охоплювати фізичну, майнову або організаційну шкоду; а в ч. 4 ст. 152 КК – лише фізичну шкоду. Для повноцінного розуміння змісту цієї ознаки слід звертатися до відповідних положень НПК та ППВСУ (якщо такі наявні відносно злочину відповідного виду);

в) психічне ставлення особи до тяжких наслідків у будь-якому ЮСЗ може бути необережним, а у випадках, коли ставлення до діяння є (може бути) умисним, ставлення до тяжких наслідків також може бути й умисним (див, наприклад, ч. 3 ст. 110, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 152 КК);

г) важливою особливістю даної конструкції є те, що ознака “тяжкі наслідки” інкримінується суб’єкту виключно у випадку їх реального настання (це пов’язано, зокрема, з оціночною природою такої ознаки – не можна спрогнозувати наперед, чи був би відповідний конкретний наслідок тяжким).

Звернути увагу: дії суб’єкта не можна кваліфікувати як готування до злочину, ЮСЗ якого передбачає ознаку “тяжкі наслідки”, або як замах на такий злочин, якщо суб’єкт мав намір спричинити тяжкі наслідки, але дії суб’єкта були припинені з причин, що не залежали від його волі;

ґ) у випадках, якщо певний наслідок, визнаний судом тяжким, в поєднані з іншими обставинами справи відповідає ЮСЗ злочину іншого виду – виникає конкуренція „частини” та „цілого” (норма, яка містить конструкцію “діяння, що спричинило тяжкі наслідки” є нормою-„цілим”). Орієнтири щодо її подолання – див. вище.

Наприклад: якщо умисні дії з метою зміни меж території України в неконституційний спосіб призвели до заподіяння потерпілому УТТУ (ч. 1 ст. 121), поведінка винного кваліфікується лише за ч. 3 ст. 110, а якщо УТТУ було завдано державному діячеві або працівникові державного органу – суб’єкту додатково інкримінується ч. 3 ст. 345, або ч. 3 ст. 346 КК

Питання для самостійної роботи

Як слід кваліфікувати умисні дії з метою зміни меж території України в неконституційний спосіб, що призвели до заподіяння потерпілому УТТУ, яке призвело до його смерті (ч. 2 ст. 121 КК)?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика заохочувальних норм, передбачених у ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 114 КК.	\|	Особливості ЮСЗ, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 114 КК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.