• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика заохочувальних норм, передбачених у ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 114 КК.

Перша допомога при переломах.

Правила накладання шин:

для створення нерухомості відламків кісток шину накладають з фіксацією 2-х сусідніх суглобів ( вище і нижче за місце перелому);

шини на нижню кінцівку накладати з двох боків;

при відкритих переломах не можна накладати шину, де назовні виступає поламаний кінець кістки;

не можна на рівні перелому прибинтовувати шину;

при переломах ребер грудини клітку грубо перев’язують;

98.Звільнення постраждалого від дії електричного струму.

Якщо потерпілий тримає провід руками сильно стиснутими пальцями і звільнити провід стає неможливим, повинне бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника та ін.

Якщо напруга до 1000В слід скористатися канатом, палицею, дошкою або будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму. Потерпілого можна відтягнути за одежу (якщо вона суха),не торкаючись металевих предметів та частин тіла.Треба одягнути діелектричні рукавиці, на потерпілого накинути гумовий (прогумований) сухий матеріал.

Якщо напруга понад 1000В для звільнення потерпілого від струмоведучих частин слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти ізольованими кліщами.

6. Особливості ЮСЗ, передбаченого ст. 112 КК.

7. Особливості ЮСЗ, передбаченого ст. 113 КК.

Література – у відповідності з програмою курсу.

1. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки

Характерною особливістю законодавчою характеристики більшості ЮСЗ, передбачених у розділі І ОЧ КК, є використання законодавцем значної кількості спеціальних юридичних понять, з’ясування змісту яких вимагає звернення до Конституції України та інших нормативно-правових актів (наприклад, мова йде про такі поняття, як „суверенітет”, „обороноздатність”, „конституційний лад” тощо).

Як випливає з назви розділу І ОЧ КК, родовим об’єктом передбачених у ньому злочинів є основи національної безпеки України. Сам термін „національна безпека” є новим для кримінального законодавства України – вперше він з’явився саме у КК 2001 р., а кримінальному закону радянського періоду був невідомий (у КК цього періоду структурні підрозділи аналогічні до розділу І ОЧ КК називалися „Злочини проти держави”).

На сьогодні поняття “національна безпека” має свій конкретний нормативний зміст, закріплений у ст. 1 ЗУ “Про основи національної безпеки”: “Захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров’я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв’язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам”.

Питання для самостійної роботи

Чи узгоджується, визначення поняття „національна безпека”, наведене у ст. 1 “Про основи національної безпеки” зі змістом ст.ст. розділу І ОЧ КК? Чи можуть окремі фрагменти нормативних положень даного розділу розглядатись в якості нормативних орієнтирів для розуміння національної безпеки як об’єкта кримінально-правової охорони?

Необхідно відзначити, що національна безпека охороняється не лише на рівні норм розділу І ОЧ КК, а й на рівні інших положень кримінального закону. Зокрема:

а) окремі „елементи” національної безпеки є основними безпосередніми об’єктами , наприклад, злочинів, ЮСЗ яких передбачені ст.ст. 328-330 КК;

б) в деяких випадках вказані вище „елементи” можуть бути додатковими або факультативними об’єктами кримінально-правової охорони (див., наприклад, ст. 201 КК).

Питання для самостійної роботи

Ознайомитись з главою „кафедрального” підручника та подумати, чи відповідає теоретичним підходам до побудови ОЧ кримінального закону розташування у КК 2001 р. розділу ОЧ „Злочини проти основ національної безпеки” під першим порядковим номером?

З об’єктивної сторони більшість ЮСЗ, передбачених в розділі І ОЧ КК, є формальними, а сама об’єктивна сторона виражається у формі дії.

Питання для самостійної роботи

Які із ЮСЗ, передбачених у розділі І ОЧ КК, не є формальними? Об’єктивна сторона яких ЮСЗ, передбачених у розділі І ОЧ КК, виражається не лише у формі дії, а й у формі бездіяльності?

З суб’єктивної сторони більшість злочинів проти основ національної безпеки вчиняються з умисною формою вини (практично завжди – з прямим умислом; виняток – злочини, ЮСЗ яких передбачені ч. 3 ст. 110 та ст. 112, що можуть вчинятися з непрямим умислом).

Злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 3 ст. 110, може вчинятися і з т.зв. „складною виною”.

Питання для самостійної роботи

Із яким саме проявом складної вини може вчинятися злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 3 ст. 110 КК, у чому її специфіка?

Для багатьох ЮСЗ, передбачених у розділі І ОЧ КК, характерна спеціальна мета (наприклад, ЮСЗ, передбачені ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 110).

Суб’єкт злочинів – як правило, загальний. Лише в окремих ЮСЗ суб’єкт – спеціальний (ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 114) і при цьому виступає критерієм розмежування державної зради у формі шпигунства від шпигунства як злочину окремого виду.

У різних навчальних джерелах здійснюються спроби класифікувати ЮСЗ злочинів, проти основи національної безпеки. Наприклад, на такі, що посягають на зовнішні основи національної безпеки, та такі, що посягають на внутрішні основи національної безпеки. Але з огляду на багатоманітність „компонентів” національної безпеки, а також те, що переважна більшість злочинів проти основ національної безпеки може посягати й на її внутрішні, й на зовнішні умови, така класифікація видається зайвою.

2. Особливості ЮСЗ, передбачених ст. 109 КК.

2.1.Особливості ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК

Перш за все необхідно відзначити, що ст. 109 КК має нетипову структуру, порівняно із більшістю статей ОЧ КК. Нетиповим є співвідношення, передбачених нею ЮСЗ, яке не „вписується” у стандартну схему: „ч. 1 – основний ЮСЗ; ч. 2 – кваліфікований ЮСЗ; ч. 3 – особливо кваліфікований ЮСЗ”.

Питання для самостійної роботи

Яким є співвідношення між ЮСЗ, передбаченими ст. 109 КК, з огляду на класифікацію ЮСЗ за ступенем суспільної небезпечності?

Слід констатувати й певну неузгодженість назви ст. 109 КК та її змісту. Очевидно, публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій не завжди можуть являти собою конкретизований (спеціальний) різновид дії, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (детальніше див. нижче).

Поєднання ознак та елементів ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК, дозволяє виділити три форми вчинення злочину на рівні даного положення закону:

а) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу;

б) дії вчинені з метою насильницького захоплення державної влади;

в) змова про вчинення дій, передбачених у п.п. а) та/або б).

При цьому всі три перераховані вище форми позначають собою прояви суспільно небезпечної поведінки, яка за своїм загальним кримінально-правовим змістом традиційно розглядається як підготовча, але на в даному конкретному випадку визнана законодавцем закінченим злочином. З огляду на це ЮСЗ, передбачений ч. 1 ст. 109 КК, традиційно розглядають як усічений.

Змістовні характеристики ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК опрацювати самостійно за НПК за редакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. При цьому звернути увагу:

а) зі змісту ч. 1 ст. 109 КК з очевидністю не випливає, чи відноситься слово „насильницької” до слів „захоплення державної влади”. Видається, що в даному разі логічний спосіб тлумачення норми права повинен отримувати перевагу перед граматичним. Очевидно, метою кримінально-правової заборони, передбаченої ч. 1 ст. 109 КК, є запобігання саме насильницькому захопленню державної влади, інакше матиме місце не досить коректна ситуація, оскільки кримінальний закон каратиме дії з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та дії з метою захоплення державної влади в будь-який спосіб. Наслідком такого тлумачення є те, що ч. 1 ст. 109 КК не охоплюються дії, вчинені з метою ненасильницького захоплення державної влади (наприклад, шляхом фальсифікації результатів голосування на виборах);

б) для вирішення питання про якісний зміст дій, що утворюють об’єктивну сторону двох перших форм злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, слід вирішити три наступні питання:

- чи перебувають такі дії у безпосередньому зв’язку із поваленням чи зміною конституційного ладу (захопленням державної влади);

- чи повинні такі дії за своїм характером бути такими, що в подальшому можуть призвести до повалення чи зміни конституційного ладу (захоплення державної влади);

- чи є іманентною ознакою таких дій їх насильницький характер?

в) самі по собі „повалення конституційного ладу”, „зміну конституційного ладу”, „захоплення державної влади”, очевидно, слід розглядати як своєрідні наслідки політичного характеру, які за своєю природою є юридичними фактами-станами, проте вживання цих словосполучень разом із словом „насильницької” наштовхує на думку, що в даному разі законодавець має на увазі не лише певний „результат” злочинної діяльності, але й процес, який призводить до такого „результату”. Принаймні вживання слова „насильницької” стосовно певного стану, що виникає внаслідок злочинної діяльності, виглядатиме відверто некоректним. Таким чином, метою вчинення дій, передбачених у ч. 1 ст. 109 КК, є „результативний” процес насильницького повалення (зміни) конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади. Оскільки ж ЮСЗ, передбаченим ч. 1 ст. 109 КК, охоплюється не сам цей процес, а мета суб’єкта досягнути того, щоб такий процес розпочався, можна зробити висновок, що об’єктивна сторона вказаного ЮСЗ охоплює дії, які безпосередньо не можуть призвести до насильницького повалення (зміни) конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади (наприклад, збирання коштів, заволодіння або виготовлення вогнепальної зброї, придбання спорядження та автотранспорту тощо);

г) оскільки на рівні ч. 1 ст. 109 КК слова „повалення конституційного ладу”, „зміну конституційного ладу”, „захоплення державної влади” характеризують зміст мети суб’єкта, це означає, що для інкримінування йому закінченого злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, не вимагається, щоб вчинювані ним дії об’єктивно могли б призвести у майбутньому до бажаного ним „результату” (наприклад, придбання суб’єктом несправної вогнепальної зброї, яку він помилково вважає придатною для стрільби, з метою подальшого використання такої зброї для насильницького захоплення державної влади слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 109 КК);

ґ) у науковій та навчальній літературі неоднаково вирішується питання про те, що саме характеризує слово „насильницької” на рівні ч. 1 ст. 109 КК – лише мету вчинення злочину, чи і мету, і дії суб’єкта? Видається, що в даному разі мова йде лише про характеристику мети вчинення злочину (принаймні це випливає з буквального тлумачення даного положення закону);

Питання для самостійної роботи

Чи можуть дві перші форми вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, виявлятися у застосуванні насильства(наприклад, заподіянні тілесних ушкоджень)?

д) за своїм змістом дві перші форми вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, можуть втілюватися як у проявах поведінки, що самі по собі не є кримінально-караними (наприклад, переміщення певної групи людей до будівлі органу державної влади), так і в проявах поведінки, що самі по собі є кримінально-караними (наприклад, викрадення або виготовлення вогнепальної зброї);

Питання для самостійної роботи

Як, з огляду на положення ППВСУ № 7 від 04.06.2010 р. „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки”, слід кваліфікувати ситуації, коли дві перші форми вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, втілюються у проявах поведінки, що самі по собі є кримінально-караними?

е) у ЮСЗ, передбаченому ч. 1 ст. 109 КК, як і в ЮСЗ деяких інших злочинів проти основ національної безпеки (зокрема, ЮСЗ, передбачені ст. 110 та 113 КК) та багатьох інших злочинів (див., наприклад, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 258, ст. 261 КК) знайшла своє відображення типова юридична конструкція „дії, вчинені з метою...”. Дана конструкція є прикладом того, як законодавець “суб’єктивізує” певний наслідок – “перетворює” його в мету. Таким чином “результат”, який є метою відповідних дій, формально виноситься за межі ЮСЗ, а відповідний злочин визнається закінченим з моменту вчинення суб’єктом дій, передбачених у відповідному положенні КК.

За загальним правилом, замах на вчинення злочинів ЮСЗ яких містять таку конструкцію неможливий. Винятки становлять випадки, коли передбачене кримінальним законом діяння може мати ускладнений характер (наприклад, на рівні ч. 2 ст. 265-1 КК виготовлення ядерного вибухового пристрою з метою спричинення загибелі людей може полягати у декількох операціях, відтак, якщо поведінку суб’єкта припинено на етапі виготовлення та складання окремих компонентів пристрою, очевидно, його дії слід кваліфікувати як незакінчений замах на злочин).

Як відзначалось вище, юридична конструкція „дії, вчинені з метою...” передбачає, що „результат”, на досягнення якого спрямовано поведінку суб’єкта, винесений за межі відповідного ЮСЗ. Разом з тим, відповідно до усталених підходів правозастосовчої практики та теорії кримінального права, якщо відповідні дії у реальності виявилися „результативними”(відповідну мету було досягнуто) (наприклад, було захоплено державну владу у випадку вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, або здобуте майно у випадку вчинення розбою), такий „результат” за загальним не повинен одержувати додаткової кримінально-правової оцінки. Фактично в даному разі має місце особлива ситуація, коли формальний по своїй суті ЮСЗ “поглинає” певні злочинні наслідки.

Водночас дане правило кваліфікації має і певні винятки. Якщо „результат”, якого прагне досягти суб’єкт, у підсумку набуває форми злочину іншого виду, що карається більш суворо, аніж злочин, чий ЮСЗ містить конструкцію „дії, вчинені з метою...”, поведінку суб’єкта слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (зокрема, таким чином слід кваліфікувати дії суб’єкта, якщо вчинені ним з метою насильницького захоплення державної влади дії виявляються вдалими і при цьому заподіюється тяжке тілесне ушкодження державному діячеві, або працівникові правоохоронного органу, що охороняє урядову будвлю (ч. 3 ст. 345, ч. 3 ст. 346 КК).

Питання для самостійної роботи

Ознайомитись з положеннями ППВСУ № 7 від 04.06.2010 р. „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” та подумати, чи йде в даному випадку мова про прояв конкуренції „частини” та „цілого”?

є) у ч. 1 ст. 109 КК передбачена така форма вчинення злочину, як „змова про вчинення дій (що утворюють дві перші форми злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК)”, що являє собою прояв у співучасті, який, в принципі, передбачений ч. 1 ст. 14 КК, але в даному разі визнаний законодавцем закінченим злочином. Очевидно, на рівні ч. 1 ст. 109 КК мова йде не про абстрактну домовленість щодо вчинення злочину, а про домовленість, підкріплену конкретним планом злочинної діяльності. На рівні фактичної сторони обвинувачення слід встановити, які конкретні дії з метою насильницького повалення (зміни) конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади планували вчинити суб’єкти. Підтвердженням висловленої вище тези може бути те, що в російськомовному КК 1960 термін “змова” в межах законодавчої характеристики ЮСЗ, який у даному кодексі був „аналогом” ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК, перекладався не як “сговор”, а як “заговор”.

Питання для самостійної роботи

Чи слід у випадку, якщо поведінку суб’єктів припинено на етапі змови про вчинення дії, наприклад, з метою насильницького захоплення державної влади, кваліфікувати її (поведінку) як закінчений злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК (у третій формі), та готування до цього ж злочину (у другій формі)?

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
8. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
9. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
10. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
11. Банківська система України і її характеристика
12. Банківські ризики та їх характеристика

Переглядів: 414