Поняття „капітал” досить поширене як в економічній теорії, так і в економічній практиці. З приводу економічного змісту цього поняття, впродовж усієї історії політичної економії, аж до сьогоднішнього дня, ведеться безперервна полеміка.
Сучасна економічна теорія Заходу всебічно розкриває лише матеріально - речовий зміст капіталу (нагромаджена праця, знаряддя праці, сировина, дороги, мости, споруди, комп’ютери, знання і т. ін.). Соціально-економічна природа капіталу повністю ігнорується. Однак засоби виробництва, гроші, товари не на всіх етапах розвитку суспільства виступали як капітал. Такої ролі вони не виконували за умов первісного ладу, рабовласницького, феодального ладу. Лише при капіталізмі засоби виробництва перетворюються в знаряддя експлуатації, в капітал.
Капітал – це не речі, а певні суспільні виробничі відносини, які представлені в речах і надають цим речам специфічного суспільного характеру.
Природа капіталу така, що він постійно повинен знаходитись у русі. Без руху припиниться самозростання вартості і капітал перестане існувати.
Рух капіталу означає його постійне поновлення і розширення. В основі цього процесу лежить виробництво,яке постійно відновлюється, тобтовідтворення. Відтворення буває простим і розширеним.
Просте відтворення – повторення процесу виробництва в незмінних масштабах. При простому відтворенні вся створена найманим працівником додаткова вартість іде на особисте споживання власника засобів виробництва. Отже додаткова вартість не перетворюється в додатковий капітал і величина функціонуючого капіталу залишається незмінною.
Розширене відтворення – повторення процесу виробництва у зростаючих масштабах. Воно передбачає перетворення частини додаткової вартості в капітал:
(2.5)
– частина додаткової вартості, яка використовується для зростання капіталу;
– частина додаткової вартості, яка відходить в особисте споживання власника підприємства.
Постійне збільшення розмірів капіталу називається нагромадженням капіталу.
Нагромадження може відбуватись у формі концентрації та централізації.