• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Домогосподарства

як суб’єкт ринкових відносин

Домогосподарство визначається як особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. Поняття "домогосподарство" ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям "сім’я". Термін "домогосподарство" більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). Домогосподарство є основною одиницею соціального і біологічного відтворення.

Функції домашніх господарств. За ринкової економіки домогосподарство є основним осередком людського капіталу. В ньому створюється фізіологічна основа даного капіталу, що постійно розвивається, одночасно адаптуючись до існуючої соціально-економічної системи. Це пов’язано з соціальноюта виховною функціями.

Наступною важливою функцією домогосподарства є споживча. Суть її полягає в тому, що саме домогосподарства виступають основними споживачами товарів і послуг. Адресований платоспроможний попит домогосподарств визначає обсяги та асортимент внутрішнього виробництва та імпорту.

Важливою функцією домогосподарства є постачальницька функція. Вони постачають на ринок фактори виробництва: робочу силу, капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі.

Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб’єкта належить їх виробничій та посередницькій функціям. Частина домогосподарств виступає безпосередніми виробниками різних товарів та послуг, які поставляються на ринок. Посередницька функція домогосподарств помітніше виявляється в сфері торгівлі. Зокрема, в країнах з розвинутою ринковою, економікою досить поширені сімейні форми малих торгових підприємств, які надають послуги на високому професійному та сервісному рівнях.

Доходи домогосподарств та їх джерела. Головне джерело доходів – це доходи від ресурсів, які домогосподарства постачають суспільному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва. Іншим джерелом доходів є трансфертні платежі – виплати, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні виробничим витратам. Статистика України виокремлює такі статті доходів населення:

– оплата праці членів сім’ї;

– пенсії, стипендії, допомоги, дотації;

– надходження від особистого підсобного господарства;

– дохід з інших джерел.

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

1. Витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше, ніж один рік: автомобілі, ПК, магнітофони, телевізори, холодильники тощо.

2. Витрати на товари короткострокового споживання – такі, що служать менше року: продукти харчування та більшість предметів одягу.

3. Витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.

Національне багатство

Національне багатство – це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію.

Проте в сучасних умовах особливої актуальності набувають дослідження, формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов’язаних з людиною.

Нематеріальне багатство суспільства – це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили – науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне так і нематеріальне багатство країни. Основними елементами матеріальної форми національного багатства є: виробничий капітал, основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ; майно домашніх господарств. До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту. Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

економічне зростання та його чинники.

економічні цикли

Економічне зростання можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва та його основних факторів.

Досить близьким до терміну "зростання" є термін "розвиток". Проте економічний розвиток – це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого, тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів.

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.

Основною рушійною силою економічного зростання є суперечлива взаємодія зі споживанням. Бо саме потреби набувають форми економічних інтересів і стимулів – виникає суперечливість "ресурси–потреби". Аналіз змісту рушійних сил економічного прогресу передбачає врахування не лише дії базисних економічних категорій (внутрішніх суперечностей, потреб, інтересів тощо), але й функціонування держави, політичних, ідеологічних, правових, культурних відносин і відповідних інститутів. На економічне зростання впливають також нагромадження і інвестиції.

Норма нагромадження характеризує відношення частки чистого доходу, яку господарюючий суб’єкт спрямовує на розвиток виробництва, до загальної суми отриманого ним прибутку.

Інвестиції – це сукупність витрат, що реалізовуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головною метою є отримання в перспективі більшого підприємницького доходу, процента, ренти.

Моделі економічного зростання:

1. Однофакторна модель економічного зростання (Харрода – Домара). У ній автори враховують як єдиний фактор економічного зростання лише капітал. Вихідною умовою такої посилки є те, що капітал наче "вбирає" в себе потенції решти виробничих факторів. Передбачається, що задіяні всі фактори виробництва, зберігається рівновага попиту і пропозиції, залишаються постійними співвідношення між заощадженнями S і інвестиціями І.

G – темп економічного зростання;

С – відношення капіталу до випуску продукції (коефіцієнт капіталостійкості);

S – частка заощаджень у національному доході.

S = І, G/S – частка чистих інвестицій у НД.

2. Модель виробничої функції

Q = f(U, K, N)

Q – обсяг виготовленої продукції (НД);

U – сукупні витрати праці;

K – вкладений капітал;

N – земельні ресурси.

Проте існують й багатофакторні моделі зростання, які прямо й опосередковано впливають на економічне зростання.

Показники економічного зростання.

1. Продуктивність суспільної праці.

2. Трудомісткість праці.

3. Інтенсивність праці.

4. Капіталовіддача.

5. Капіталомісткість.

6. Матеріаломісткість.

Цикл – це період, протягом якого розвивається економіка від кризи до кризи. Виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2-3 роки), середні (7-11), довгі (40-60 років). Економічний цикл включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить остаточне відображення у повній кризі.

Криза – це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають.

Депресія – фаза циклу, що виявляється в застої виробництва.

Пожвавлення – це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва і помітного скорочення безробіття.

Піднесення – це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.

Читайте також:

1. Бюджет домогосподарства.
2. Бюджет домогосподарства.
3. Домогосподарства як постачальник ресурсів
4. Домогосподарства як суб’єкт економічної теорії: проблеми та способи їх вирішення.
5. Питання: Які функції виконують домогосподарства?
6. Система функцій сім'ї як основи домогосподарства.

Переглядів: 1170