Оператор форматованого виведення.

Оператор присвоювання.

Оператор присвоювання має вигляд a=b;. У мові С допускаються такі форми запису: a=b=c=d=5;

Для скорочення коду використовують також наступні форми запису:

a+=5; Þ a=a+5;

Аналогічно *=, /=, -=. Наприклад: x=x*(y+1) Þ x*=y+1; Þ x*=++y;

Лекція 2.

Побудова програм на мові С.

Оператори форматованого введення та виведення. Побудова лінійних програм. Оператори управління та циклів. Перемикач.

1.1. Побудова програм на мові С.

Приклад прогарми на С:

#include <stdio.h>

/*приклад*/

main()

{

int y;

y=2006;

printf(“зараз %d\n рік”,y);

}

На екрані буде надруковано „зараз 2006 рік”.

Як видна з прикладу, спочатку треба вказати директорії препроцесора. В прикладі це директорія #include <stdio.h>, яка необхідна для операторів форматованого введення та виведення. Далі заголовок основної програми main(), і у фігурних дужках іде текст програми. Не забувайте, що мова С, так як і мова Pascal є структурованою. Тому обов¢язково треба оголошувати типи змінних. Про оператор printf(“зараз %d\n рік”,y); ми поговоримо далі. Закінчується програма закритою фігурною дужкою.

Ще один важливий момент: у мові С великі та маленькі символи розрізняються. Тому треба слідкувати за синтаксисом. Якщо у мові Pascal ідентифікатори А та а були однаковими, у С це різні величини.

1.2. Оператори форматованого введення та виведення.

У мові С існує поняття форматованого введення та виведення. В цих операторах задається формат величин, якими оперують.

Оператор форматованого введення:

scanf();

В дужках вказується форматний рядок та змінні, які треба ввести. Форматний рядок обмежена лапками та включає спеціфікації перетворення даних для керування фрмою подання даних аргументів.

Ось список специфікаторів:

специфікатор	Значення специфікатора
%c	Введення символа
%d	Введення десяткового цілого
%i	Введення десяткового цілого
%f	Введення числа типу float
%h	Введення числа short int
%s	Введення рядка
%p	Введення покажчика

Існують ще багато специфікаторів, рекомендуємо вивчити довідник.

При введенні змінних треба вказати операцію взяття адреси &, якщо ця величина не є покажчиком. Ось приклад оператора scanf("%f %f %d", &a, &b, &c);

Оператор printf();

В дужках вказується форматний рядок та змінні, які треба вивести. Форматний рядок обмежена лапками та включає довільний текст, керуючі елементи, які дозволяють керувати розміщенням інформації на екрані, та спеціфікації перетворення даних для керування фрмою подання даних аргументів.

При поданні специфікаторів між знаком % та форматом команди можна вказати розмір поля, яке відводиться під величину на екрані. Наприклад

printf(“%05d”,к); - на екрані під число відводиться 5 позицій.

printf(“%8.3f”,a); - на екрані під дійсне число а відводиться 8 позицій, з них 3 після десяткової крапки.

Керуючі елементи:

\n – перехід на новий рядок

\t – горизонтальна табуляція

\v – вертикальна табуляція

1.4. Побудова лінійних програм.

Для складання лінійних програм також треба мати список математичних функцій. Для іх використання необхідно використати директорію #include <math.h>

математичний запис	запис на мові С	тип аргументу	тип результату
\|x\|	abs(x), labs(x) cabs(x), cabsl(x) fabs(x), fabsl(x)	ціле комплексне дійсне	еквівалентний аргументу
	sqrt(x) sqrtl(x)	дійсне, комплексне довге дійсне	–//–
sin x	sin(x) sinl(x)	дійсне, комплексне довге дійсне	–//–
cos x	cos(x) cosl(x)	–//–	–//–
tan x	tan(x) tanl(x)	–//–	–//–
arctan x	atan(x) atanl(x)	–//–	–//–
arctan x/y	atan2(x,y)	дійсне, довге дійсне	–//–
	exp(x)	дійсне, комплексне і довге дійсне	–//–
	pow(a, x)	–//–
	log(x)	–//–	–//–
	log10(x)	–//–	–//–
	pow10(x) pow10l(x)	ціле ціле	дійсне довге дійсне