• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виконання місцевих бюджетів за видатками

Виконання місцевих бюджетів за видатками, згідно з части­ною 6 статті 78 Кодексу, здійснюється за процедурою, передбаче­ною статтею 51 Кодексу.

Процес виконання бюджетів за видатками передбачає ви­користання таких категорій, як бюджетні призначення, бюджетні асигнування та бюджетні зобов'язання.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодек­сом України, законом про Державний бюджет України або рішен­ням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного при­значення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне асигнування є підставою для затвердження кошторисів.

Правовою основою функціонування кошторисів бюджетних установ є Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228. Кошторис бюджетних установ є основним плановим до­кументом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спряму­вання коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Форма кошторису затверджується Мінфіном Укра­їни. Він має як дві складові загальний та спеціальний фонд, а та­кож план асигнувань (затверджується разом із цим кошторисом) - помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифіка­ції, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом ро­ку.

Порядок розрізняє зведені (зведення показників індивідуаль­них кошторисів) та індивідуальні (складається кожною устано­вою за кожною бюджетною програмою (функцією) кошториси, а також зведені плани асигнувань. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань, які водночас визначають цілі та межі взяття бюджетних зобов'язань.

Бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення Ін­ших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджет­ні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюд­жетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на по­криття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Для реалізації програм та заходів, які здійснюються за ра­хунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпо­рядникам бюджетних коштів, які, у свою чергу, розподіляють їх між одержувачами бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів - це бюд­жетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійс­нення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та роз­порядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників (ч. 1 ст. 22 Кодексу), які затверджуються за­коном про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через ньо­го. Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких нале­жать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, роз­гляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпо­рядників.

Одержувачами бюджетних коштів є підпри­ємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організа­ції, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кош­ти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надан­ня послуг безпосередньо через розпорядників. Одержувачі витра­чають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюд­жетних коштів. Типова форма плану використання бюджетних коштів, яка встановлюється Мінфіном, у разі потреби на вимогу розпорядника може бути доповнена іншими показниками.

У процесі складання проектів кошторисів Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обся­ги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів коштори­сів.

У свою чергу, головні розпорядники бюджетних коштів вста­новлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги ви­датків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання; розробляють і по­відомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кош­торисів; забезпечують складання проектів кошторисів на бюджет­ні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками. Після цього на підставі даних, поданих розпо­рядниками коштів нижчого рівня, головні розпорядники склада­ють проекти зведених кошторисів, які в подальшому служать за основу для подання бюджетних запитів.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступ­ний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складаються і затверджуються для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.

Кошторис складається за доходами і видатками, однак вирі­шальне значення має видаткова частина.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну по­требу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробни­чих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у до­шкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чи­сельності, необхідності реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового за­безпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з на­рахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен за­безпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цін­ностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, перед­бачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Видатки на придбання обладнання, капіталь­ний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідклад­них витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються за­лежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих кош­тів, згідно із встановленими законодавством нормами, які застосо­вуються установами аналогічного профілю.

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок урахування обсягів заборгованості у кошторисах установ.

З кошторису головних розпорядників коштів можуть провади­тися видатки на фінансування централізованих заходів, тобто за­ходів, спільних для декількох розпорядників коштів нижчого рів­ня. Асигнування на них включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не су­перечить законодавству.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень, які мають цільове призначення, плануються у такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборговано­сті установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

У тижневий строк після опублікування рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджет­ні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством мають бути визначені на основі нормативів. Вона видається Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджу­ється Мінфіном.

Після цього розпорядники нижчого рівня уточнюють проекти кошторисів у відповідності з вимогами лімітної довідки, склада­ють проекти планів асигнувань і подають ці документи головним розпорядникам для уточнення показників проектів зведених кош­торисів і складання проектів зведених планів асигнувань.

Проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі по­треби розглядаються головним розпорядником у присутності ке­рівників цих установ. Головні розпорядники під час розгляду про­ектів кошторисів і планів асигнувань зобов'язані:

- забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

- додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою;

- забезпечити в проектах кошторисів і планів асигнувань до­держання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигну­вань та їх помісячного розподілу з урахуванням строків проведен­ня окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків протягом року;

- не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Розглянувши проекти кошторисів, головні розпорядники у дво­тижневий строк після одержання лімітних довідок подають Мініс­терству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів. Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відпо­відати певним лімітним довідкам.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, міс­цеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затвердженого річного розпису асигнувань відповідного бюд­жету та помісячного розпису асигнувань загального фонду відпо­відного бюджету, які є підставою для затвердження в установле­ному порядку кошторисів, планів асигнувань розпорядниками та планів використання бюджетних коштів одержувачами. Кошто­риси, плани асигнувань та плани використання бюджетних коштів мають бути затверджені протягом 30 календарних днів з дня за­твердження розпису бюджету.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, однак для окремих установ існує інший порядок. Так, для обласних, Київської та Се­вастопольської міських держадміністрацій вони затверджуються головами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мін­фіном України; для міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій - Ра­дою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київ­ською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Рес­публіки Крим, головними обласними і головними Київським мі­ським та Севастопольським міським фінансовими управліннями; для управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій -раидержадміністраціями після експертизи, проведеної районними фінансовими управліннями.

Плани використання бюджетних коштів одержувачами затвер­джують їх керівники за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої установи (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються райдержадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Якщо кошториси і плани асигнувань передбачається викорис­тати на проведення централізованих заходів, вони затверджують­ся окремо на кожний захід керівниками держадміністрацій та ви­конавчих органів місцевих рад, що запланували ці заходи. Такі кошториси і плани асигнувань можуть бути затверджені за загаль­ним обсягом видатків. Для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на під­ставі календарних планів.

Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником уста­нови (централізованої бухгалтерії) та керівником її фінансового підрозділу або головним (старшим) бухгалтером.

Одночасно з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені докумен­ти подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається цій установі, а другий залишається в установі, керів­ник якої їх затвердив. Кошторис, плани асигнувань і штатні роз­писи установ затверджуються керівником установи, уповноваже­ної затверджувати такі документи, підпис якого скріплюється гер­бовою печаткою, із зазначенням дати.

Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здій­снення видатків у сумі, що перевищує встановлені бюджетні при­значення, тягне за собою відповідальність згідно із законодав­ством. Тому Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після прийняття відповідних бюджетів, перевіряють правильність скла­дення і затвердження кошторисів і планів асигнувань. Завищені асигнування, виявлені у результаті перевірки правильності скла­дання кошторисів, скорочуються Міністерством фінансів Авто­номної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок. Вивільнені асигнування спрямовую­ться на проведення інших пріоритетних заходів, що плануються розпорядником, шляхом внесення до їх кошторисів змін у вста­новленому порядку за рішенням Міністерства фінансів Автоном­ної Республіки Крим, місцевого фінансового органу на підставі обґрунтованого подання головного розпорядника.

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визна­чених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигну­ванням, затвердженим річним розписом асигнувань бюджету, ор­гани Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників ви­щого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Розпорядники мають право провадити діяльність виключно в ме­жах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигну­вань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казна­чейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витяг, повинні подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержу­вачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за від­повідністю розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним казначейського обліку. В разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягу, отриманому від органу Державного казначейства, розпорядники повинні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом.

Здійснення видатків установ та одержувачів без затвердже­них у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань і пла­нів використання бюджетних коштів припиняється через ЗО ка­лендарних днів після затвердження річного розпису асигнувань і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера. Після закінчення 30-денного строку органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих в обліку відповідних органів Державного каз­начейства кошторисів і планів асигнувань.

У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством строк, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивіду­альні кошториси, які затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не складаються. Під час складання річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асиг­нувань загального фонду бюджету, кошторисів і планів асигну­вань установ на наступний рік враховуються видатки, проведені згідно з тимчасовим розписом бюджету та тимчасовими кошто­рисами.

Установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюджету відповідно до кошторису і плану асиг­нувань виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритет­них заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законо­давством. Обсяг бюджетних зобов'язань, взятих установою протягом року, має забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у по­точному році.

У разі скорочення асигнувань розпорядники повин­ні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджет­них зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань. У разі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обмежен­ня асигнувань загального фонду бюджету розпорядники беруть зобов'язання та приводять їх у відповідність з тимчасовими обме­женнями асигнувань.

Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться у разі:

- потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;

- прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджетних асигнувань від одного розпорядника Іншому;

- прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджет­них асигнувань між розпорядниками;

- необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюдже­ту внаслідок перевищення надходжень до цього фонду порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті на відповідний рік;

- прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;

- внесення змін до закону про Державний бюджет України (рі­шення про місцевий бюджет).

Зміни до кошторисів і планів асигнувань вносяться після вне­сення відповідних змін до річного розпису асигнувань бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету та бюджетного розпису з урахуванням особливостей спеціального фонду.

У разі внесення змін до кошторисів і планів асигнувань обо­в'язково складаються відповідні довідки, які затверджуються і ви­конуються у тому ж порядку, що й кошториси і плани асигнувань. Форма довідки затверджується Мінфіном України. При цьому кошториси і плани асигнувань не перезатверджуються.

Зміни до штатних розписів вносяться у порядку, встановлено­му для їх затвердження.

Зміни до планів використання бюджетних коштів вносяться одержувачами в порядку, встановленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану використання.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року виходячи з фактичного виконан­ня плану цих контингентів за минулий рік. За результатами пере­вірок у разі виявлення завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом скорочення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надається Мінфіну України, Мін­фіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється на­ростаючим підсумком з початку року.

Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань і планів ви­користання бюджетних коштів подаються у порядку та за форма­ми, встановленими Державним казначейством.

Державне казначейство України здійснює контроль за відпо­відністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Кодексом.

Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взя­того бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснен­ня платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України здійснює платежі за доручен­нями розпорядників бюджетних коштів у разі:

- наявності відповідного бюджетного зобов'язання для плате­жу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету Ук­раїни;

- відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюд­жетному асигнуванню;

- наявності у розпорядників бюджетних коштів невикориста­них бюджетних асигнувань.

Читайте також:

1. III. Виконання бюджету
2. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
5. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
6. БАЖАННЯ і НАМІРИ - це миттєво виникаючі і досить часто змінюють один одного мотиваційні суб'єктивні стани, що відповідають змінюваних умов виконання дії.
7. Безпека виконання робіт.
8. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
9. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
10. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
11. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.
12. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.

Переглядів: 2019