Навколишнє середовище міста та його моніторинг

Види моніторингу. Моніторинг оточуючого природного середовища

Міське середовище розділяється на фізичне (абіотичне), біотичне, штучне технічне, штучно духовно-культурне та соціально-психологічне середовище.

Рис. 2.1 – Навколишнє середовище міста

Середовище, що оточує людину в цих умовах, – це сукупність абіотичного і соціального середовищ, які спільно і безпосередньо впливають на людей і їх господарство. Одночасно її можна ділити на власне природне середовище і перетворене людиною природне середовище (антропогенні ландшафти аж до штучного оточення людей – будівлі, асфальт доріг, штучне освітлення т.д., тобто до штучного середовища).

В цілому ж середовище міське і населених пунктів міського типу – це частина техносфери,тобто біосфери, яка корінним чином перетворена людиною в технічні і техногенні об'єкти.

Крім наземної частини ландшафту в орбіту господарської діяльності людини потрапляє і його литогенна основа, тобто поверхнева частина літосфери, яку прийнято називати геологічним середовищем. Геологічне середовище – це гірські породи, підземні води, на які чинить вплилв господарська діяльність людини (рис.2).

Урбаністична система (урбосистема) – «нестійка природно-антропогенна система, що складається з архітектурно-будівельних об'єктів і різко порушених природних екосистем» (Реймерс, 1990).

Державний моніторинг навколишнього природного середовища – це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для винесення управлінських рішень. Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

Загальний стандартний моніторинг навколишнього природного середовища - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об'єднаних у єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану навколишнього середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами - джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, що їх визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварії зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та створення безпечних умов для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг: навколишнього природного середовища - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється в природних та біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

1) локальному – на території окремих об'єктів (підприємств), міст, на ділянках ландшафтів. Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах Із населенням до 100 тис, осіб контрольних станцій доцільно мати принаймні три; від 100 тис. до 300 тис. осіб - не менше п'яти, від 300 тис. до 500 тис. - сім, тоді як у населеному пункті з населенням понад 1 млн. душ - 11 - 24 пункти. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів;

2) регіональному – в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій;

3) національному – на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі Службою погоди Держкомгідромету України і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни;

4) глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких здійснюються неперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднюючих речовин, СО₃, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів.

Залежно від мети, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.

Національний моніторинг охоплює всю територію України, весь її земельний фонд.

Регіональний моніторинг охоплює території, які обмежені фізико-географічними, економічними, адміністративними та іншими межами.

Локальний моніторинг ведеться на територіальних об'єктах нижче регіонального рівня, впритул до території окремого землекористування та елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моделі зростання міст	\|	Природно-технічні системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.