• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вплив облікової політики на результати управлінських рішень

Рис.2.4. Послідовність розробки системи фінансового моніторингу

Ефективність управління фінансовою діяльністю підприємства в значній мірі залежить від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на зменшення витрат фінансових ресурсів, зростання прибутку і ринкової вартості підприємства.

Рис.2.1. Можлива організаційна структура фінансової служби підприємства

На кожному конкретному підприємстві існує своя особлива фінансово-організаційна структура в залежності від масштабів і задач статутної діяльності та затвердженого штатного розкладу.

Як правило, служба фінансового менеджменту не обмежується лише фінансовим відділом.

Для вирішення окремих задач фінансового управління можуть залучатися спеціалісти планово-економічного відділу, відділу праці і заробітної плати, виробничого, маркетингового, юридичного, аналітичного відділів (якщо такі підрозділи окремо виділені в організаційній моделі підприємства).

При великому обсязі оперативної фінансової роботи і значній інтенсивності інвестиційних процесів на підприємстві можуть відокремлюватися відділ організації поточної фінансової діяльності та відділ інвестицій. Взагалі ж в кожному конкретному випадку інфраструктура фінансового менеджменту на підприємстві тісно пов'язана з його функціональною структурою. Можливі елементи функціонально-організаційної моделі фінансового менеджменту проілюстровані схемою на рис. 2.2.

Рис.2.2. Можлива функціонально-організаційна модель фінансового менеджменту на підприємстві*

* -на схемі одночасно з виділенням окремих управлінських функцій показано можливе виділення в складі фінансової інфраструктури окремих функціонально-організаційних відділів, бюро, дільниць.

Виділені на схемі функціональні напрямки фінансової роботи є основою для розподілу функцій між окремими працівниками фінансової служби. В залежності від масштабів певного виду фінансової роботи деякі з перелічених функцій можуть об'єднуватися і виконуватися одним працівником, або, навпаки, деталізуватися і розподілятися між декількома спеціалістами окремого відділу, бюро або дільниці фінансової служби.

На великих підприємствах, як правило, в процесі фінансового управління відособлюються центри відповідальності між фінансовим директором і головним бухгалтером. Так, зокрема, до компетенції фінансового топ-менеджера можуть відноситися такі питання як: фінансовий аналіз і планування, управління реальними та фінансовими інвестиціями, управління рухом грошових коштів, емісійна, амортизаційна, кредитна та податкова політики. В свою чергу, головний бухгалтер повинен відповідати за інформаційне забезпечення фінансового менеджменту, організацію фінансового та управлінського обліку, складання звітності, організацію внутрішнього аудиту. На малих підприємствах всі перелічені функції фінансового топ-менеджера може одночасно виконувати головний бухгалтер.

2.3. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Інформаційна система (або система інформаційного забезпечення) фінансового менеджменту являє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних оперативних управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства .

Ця система є частиною загальної системи інформаційного забезпечення управління підприємством, а тому підходи до її формування і забезпечення дієвості багато і чому схожі з відповідними підходами до зазначеної загальної системи взагалі й до системи управління прибутком підприємства. Зміст системи визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств, їх організаційно правовою формою функціонування, обсягом і ступінню диверсифікації фінансової діяльності тощо.

Показники інформаційного забезпечення управління фінансами формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел інформації.

Система показників, які формуються із зовнішніх джерел, поділяється на три основні групи.

1. Показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни і розвиток галузі, в якій працює підприємство.

2. Показники, що характеризують кон’юнктуру фондового і грошового ринку.

3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів (банків, страхових компаній, постачальників і покупців продукції і конкурентів);

За рахунок внутрішніх джерел інформації формуються дві основні групи показників.

1. Показники фінансового обліку підприємства - складають основу інформаційної бази фінансового менеджменту, на підставі якої здійснюється аналіз, прогнозування планування і прийняття поточних рішень з усіх напрямків фінансової діяльності.

До цієї групи показників відносяться показники існуючих форм звітності:

· балансу підприємства (форма 1);

· звіту про фінансові результати (форма 2);

· звіту про рух грошових коштів (форма 3);

· звіту про власний капітал (форма 4);

· примітки до фінансової звітності.

Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість, оскільки вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку. Це дає змогу підприємствам застосовувати типові технології та алгоритми фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і використання показників, а також порівнювати ці показники з показниками аналогічних підприємств та еталонними показниками. До переваги показників цієї групи можна віднести також чітку регулярність їх формування у встановлені нормативні терміни. Високий ступінь надійності показників цієї групи – ще одна із переваг, оскільки звітність, сформована на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту.

Водночас, інформаційна база, що сформована на основі фінансового обліку, має певні вади. По-перше, вона відбиває інформативні показники лише по підприємству в цілому, що не дає змоги використовувати її у прийнятті управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції тощо. По-друге, вона характеризується низькою періодичністю розробки, як правило, один раз на квартал, а за окремими формами звітності тільки один раз на рік. По-третє, у цій інформативній базі використовуються лише вартісні показники, що утруднює аналіз впливу зміни цін та інших факторів на формування показників.

2. Показники управлінського обліку – складають комерційну таємницю підприємства і використовуються фінансовими менеджерами для контролю фінансової діяльності та оцінки її ефективності, формування фінансової стратегії і політики з окремих аспектів фінансового розвитку підприємства.

В процесі організації управлінського обліку згідно з міжнародними стандартами формуються блоки показників окремих видатків і фінансових результатів в розрізі:

· сфер діяльності;

· видів продукції;

· регіонів діяльності;

· окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства.

У порівнянні з фінансовим, управлінський облік має переваги. По-перше, він відображає не лише вартісні, але й натуральні значення показників, а тому відображає тенденції зміни цін на сировину, готову продукцію тощо. По-друге, періодичність подання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень: при необхідності інформацію можна подавати навіть щоденно. По-третє, цей облік можна структуризувати в будь-якому розрізі – за центрами відповідальності, видами діяльності тощо при однозначному агрегуванні показників в цілому на підприємстві. По-четверте, управлінський облік може відображати окремі активи з врахуванням темпів інфляції, вартості грошей в часі тощо. Управлінський облік будуться індивідуально і повинен бути в першу чергу підкорений завданням інформаційного забезпечення процесу оперативного управління фінансовою діяльністю. (Фінанси України - внести в список літератури)

Користувачами фінансової звітності підприємства є юридичні та фізичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Користувачів звітності можна розділити на внутрішніх і зовнішніх, безпосередньо і опосередковано зацікавлених в результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Класифікація користувачів фінансової звітності за цими ознаками проілюстрована на рис.2.3

Рис.2.3 Класифікація користувачів фінансової звітності підприємства

Як видно з представленої схеми, до основних користувачів фінансової звітності відносяться:

v Адміністрація підприємств, що потребує інформацію для визначення потреби у фінансових ресурсах та оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень.

v Кредитори, які надають підприємству тимчасову позику і зацікавлені у фінансовій звітності для обґрунтування доцільності надання або продовження кредиту, визначення схеми його повернення, встановлення розміру процентів в залежності від кредитного ризику.

v Засновники та інвестори, що вкладають у підприємство капітал з певним ризиком з метою отримання прибутку в майбутньому. Інвесторам потрібна фінансова звітність для обґрунтування управлінських рішень про доцільність вкладення грошей в цінні папери підприємства. Крім того, інформація про фінансовий стан цікавить власників засобів підприємства, яким необхідно визначити, збільшилася чи зменшилася частка їхнього власного капіталу.

v Постачальники зацікавлені у фінансовій звітності, щоб визначити, наскільки вчасно буде погашена заборгованість підприємства перед ними. Чим більше постачальник залежить від підприємства як клієнта, тим уважніше він буде слідкувати за його фінансовими результатами для того, щоб оцінити ступінь надійності збуту своєї продукції.

v Покупці, що залежать від підприємства як постачальника необхідних їм товарів та послуг, і зацікавлені в стабільності поставок. Чим сильніше клієнти залежать від постачальника, тим більше вони зацікавлені в його фінансовій звітності для прогнозування динаміки цін та фінансової стабільності.

v Податкові органи потребують фінансову звітність для контролю за правильністю нарахування податків та інших обов’язкових платежів, своєчасністю їх справляння.

v Працівники підприємства та їх профспілки зацікавлені в отриманні вичерпної фінансової інформації про стабільність і прибутковість діяльності підприємства-роботодавця та його здатність своєчасно виплачувати заробітну плату і забезпечувати працевлаштування у майбутньому.

v Преса та населення регіону, де діє підприємство, зацікавлені в отриманні достовірної інформації про його фінансовий стан і тенденції до його зміни, так як від цього залежить:

Ø зайнятість в регіоні;

Ø орієнтація на місцевих постачальників;

Ø користування послугами місцевих банків;

Ø вкладення коштів у соціально-економічний розвиток регіону.

Крім того, опосередковано зацікавлені у результатах фінансової діяльності підприємств біржі цінних паперів, консультанти, експерти, юристи тощо.

Незалежно від складу користувачів фінансової інформації, всі вони зацікавлені в її повноті, правдивості і неупередженості та своєчасності надання. Для того, щоб відповідати цим вимогам користувачів, наведена у фінансовій звітності інформація повинна:

· бути дохідливою і одночасно тлумачитися користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

· містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому;

· бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручувань, які здатні вплинути на рішення користувачів даної звітності.

Саме такі засади формування фінансової звітності покладено в основу національної системи бухгалтерського обліку згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Головною метою введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, скорочено П(С)БО є приведення системи фінансового обліку в Україні у відповідність до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), розроблених Комітетом по міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

Приєднання нашої країни до міжнародної системи бухгалтерського обліку не є самоціллю. Однак світовий досвід показує, що викладені в міжнародних стандартах принципи, з одного боку, в найбільшій мірі відповідають інтересам потенційних користувачів фінансової інформації, а з іншого – дозволяють уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною в користуванні.

Слід відмітити, що використання нових принципів бухгалтерського обліку значно розширює функціональні можливості фінансових менеджерів та підвищує їх роль в управлінні фінансовими процесами підприємств.

Важливою перевагою нових засад інформаційного забезпечення фінансового менеджменту є контроль показників фінансової звітності під системного управлінського обліку та контролю, що гарантує систематичний та повний облік активів, зобов’язань та капіталу підприємств. В результаті забезпечується більш достовірна оцінка ринкової вартості підприємства і відповідно підвищується його рейтинг на ринку капіталу, зростає курс випущених ним в обіг цінних паперів.

В поєднанні з ефективним внутрішнім контролем нова система фінансової звітності повинна працювати на підвищення рівня рентабельності господарських операцій і створювати передумови для широкомасштабного застосування методів і важелів фінансового менеджменту.

До основних переваг нової системи інформаційного забезпечення управлінських рішень слід віднести:

Ø підвищення якості представленої у формах звітності фінансової інформації, забезпечення її реальності і більшої принадності для економічного обґрунтування рішень і попередження ризику у виробничо-господарській та фінансовій діяльності підприємства;

Ø можливість самостійного вибору облікової політики підприємства і представлення інформації у найбільш зручному для користувачів вигляді;

Ø адаптацію системи звітності України до міжнародних стандартів, створення передумов для інтеграції України в міжнародний розподіл праці;

Ø можливість представлення інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств та напрями їх розвитку не тільки національним, але й іноземним інвесторам з метою залучення додаткових інвестицій.

Належна організація фінансового та управлінського обліку у відповідності з міжнародними стандартами дозволяє здійснити ефективний моніторинг фінансової діяльності підприємства. Взагалі, моніторинг фінансової діяльності підприємства полягає у забезпеченні постійного контролю за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умовах зміни ринкової кон’юнктури. Основна мета розробки системи моніторингу фінансової діяльності підприємства полягає у своєчасному виявленні відхилень фактичних результатів від запланованих, встановленні причин та розробці пропозицій щодо нормалізації фінансової діяльності підприємства і підвищення її ефективності.

Посилення контрольної функції фінансового менеджменту на стадії оперативного управління поточними господарськими операціями, сприятиме підвищенню ефективності фінансової діяльності та своєчасному попередженню небажаних сценаріїв розвитку економічних процесів на підприємстві.

В систематизованому вигляді етапи побудови системи моніторингу фінансової діяльності підприємства проілюстровано схемою на рис. 2.5.

Управління фінансовою діяльністю підприємства базується на використанні різноманітних методів і прийомівобгрунтування фінансових рішень.

Важливою методологічною основою фінансового менеджменту є його облікова політика, тобто сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються в процесі складання фінансової звітності. Облікова політика суттєво впливає на фінансові результати діяльності підприємства, і чим менша зарегламентована діяльність його облікових служб у виборі методів бухгалтерського обліку, тим більше можливостей у фінансових менеджерів для маневру при розробці фінансових рішень.

Принципове значення при обґрунтуванні фінансових рішень мають методи оцінки активів, списання матеріальних ресурсів на собівартість виготовленої продукції, розподілу накладних постійних витрат на продукцію, нарахування амортизації тощо.

Так, зокрема, у відповідності з принципом визначення затрат для постановки активів на облік, як правило, використовується метод фактичних затрат (придбання по початковій вартості). В подальшому при переоцінці вартості активів можна використовувати інші методи:

Ø метод поточної або остаточної вартості - передбачає переоцінку вартості активів з урахуванням фактичного рівня і ступеня зносу;

Ø метод чистої (ринкової) вартості реалізації - оснований на оцінці реальної виручки від реалізації активів в поточний момент;

Ø метод затрат на заміну - оснований на оцінці витрат на придбання (або будівництво) аналогічних активів по поточних ринкових цінах;

Ø метод ліквідаційної вартості - використовується для оцінки потенційної виручки від розпродажу активів збанкрутілого підприємства.

У випадку, коли активи надійшли на підприємство як частина пайового внеску, вониможуть оцінюватися методом ринкової вартості або методом визначення дисконтованого потенційного доходу від використання активів.

При придбанні активів в кредит допускається їх оцінка методом ринкової вартості або методом визначення теперішньої вартості майбутніх виплат по погашенню боргових зобов 'язань, пов 'язаних з купівлею активів.

Механізм застосування перелічених методів більш детально висвітлено в темі 7.

Довгострокові фінансові інвестиції підприємства можуть оцінюватися двома методами:

Ø методом участі у капіталі, якщо дане підприємство е асоційованим підприємством для емітента;

Ø методом нижчої з двох оцінок (собівартість придбання або ринкова вартість).

Розглянемо механізм застосування цих методів обліку та їх вплив на результати фінансової діяльності на конкретному прикладі.

Приклад 1. ВАТ "Деснянські зорі" придбало 02.01. пакет з 10 000 акцій ВАТ "Аріадна" на суму 54 тис. грн. За результатами звітного року ВАТ "Аріадна" отримало чистий прибуток в розмірі 84 тис. грн., з них 64 тис. грн. - виділено для виплати дивідендів. Ринкова ціна придбаного пакету акцій на кінець року становила 52 тис. грн.

Яким чином дане інвестиційне рішення вплине на величину довгострокових фінансових інвестицій у балансі ВАТ "Деснянські зорі" станом на 31.12., якщо:

а) ВАТ "Деснянські зорі" є асоційованим підприємством для ВАТ "Аріадна", володіє 30%-им пакетом його акцій і для обліку фінансових інвестицій використовує метод участі у капіталі;

6) ВАТ "Деснянські зорі" не має суттєвого впливу на ВАТ "Аріадна" і для обліку ринкових акцій використовує нижчу з оцінок (собівартість придбання або ринкова вартість).

Рішення:

а) Згідно з П(С)БО № 12 фінансові інвестиції за методом участі в капіталіна дату балансу відображаються за вартістю, яка визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, тобто збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, і водночас зменшується на суму отриманих дивідендів від об'єкта інвестування. В нашому випадку балансова вартість довгострокових інвестицій в асоційоване підприємство на 31.12. буде дорівнювати:

54+(84*0.30)-(64*О.ЗО)=60тис. грн.

Дохід від участі в капіталі становить:64*0.30=І9.2 тис. грн.

б) За методом найнижчої з оцінок у балансі ВАТ "Деснянські зорі" станом на 31.12. дані інвестиції будуть відображені у сумі 52 тис. грн., що є їх справедливою вартістю.

Значний вплив на фінансову звітність мають методи списання використаних матеріалів на собівартість виготовленої продукції. Для цього можуть використовуватися три основні способи:

Ø метод середньозваженої ціни - списання матеріалів за се­редньою собівартістю;

Ø метод "ФІФО" - списання товарно-матеріальних цінностей за собівартістю найперших з закуплених партій сировини;

Ø метод "Л1ФО" – списання запасів за собівартістю останніх з придбаних партій сировини.

При використанні методу "ЛІФО" завищується собівартість продукції, занижуються залишки матеріалів у балансі і відповідно занижується прибуток. І навпаки, при методі "ФІФО" за рахунок зниження собівартості і завишення залишків матеріалів прибуток завищується.

В практиці світового фінансового менеджменту, як правило, розмежовується сфера застосування згаданих методів. Так, метод "ЛІФО" застосовується в управлінському обліку для внутрішнього фінансового аналізу, планування і прогнозування. Даний метод допомагає визначати реальну ціну продукції і дозволяє виробникам краще адаптуватись до інфляції. Метод "ФІФО" використовується в фінансовому обліку для зовнішньої фінансової звітності, в тому числі при визначенні розміру оподаткованого прибутку.

Слід зауважити, що в країнах зринковою економікою метод "ЛІФО", незважаючи на податкові переваги в умовах інфляції, не отримав широкого поширення у зовнішній фінансовій звітності, так як його застосування призводить до зменшення чистого прибутку в розрахунку на одну акцію, тобто до зниження ринкової вартості цінних паперів підприємства і зменшення інвестиційної привабливості підприємства.

В процесі обгрунтування фінансових рішень слід враховувати діючий на підприємстві порядок розподілу загальних або накладних постійних витрат. До основних методів розподілу накладних постійних витрат на продукцію відносяться наступні:

Ø повний розподіл накладних постійних витрат на всю продукцію пропорційно прямій заробітній платі, вартості всіх прямих витрат, розміру виручки від реалізації або іншим способом;

Ø розподіл накладних постійних витрат лише на рентабельні види продукції;

Ø включення до собівартості продукції лише змінних витрат і відшкодування накладних постійних витрат за рахунок прибутку.

Діючий порядок розподілу загальних витрат визначає цінову по­літику підприємства і складає його комерційну таємницю.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
3. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
4. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
7. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
9. Активний вплив на проблему
10. Активний характер соціальної політики.
11. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
12. Аналіз альтернативних рішень

Переглядів: 1592