Закони організації в статиці та динаміці

ВС формуються і функціонують на основі загальних та приватних законів.

Законом є віддзеркалення об'єктивних і стійких зв'язків, що виявляються в природі, суспільстві і людському мисленні. Вони можуть носити загальний, тобто всеприродній і специфічний, приватний характер; відображати чітко кількісні та якісні зв'язки; відноситися до законів функціонування і розвитку ; законів динамічних і статичних. Закономірність – об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та їх причинами. Закономірності виявляються в результаті узагальнення фактів у певній області.

Умовно ці закони можна розподілити на три групи:

- закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні);

- закони суспільного життя (історичні, економічні, соціальні та інш.);

- філософські закони (заперечення заперечення; єдності і боротьби протилежностей; переходу кількості в якість).

Закони і закономірності організації відображають об'єктивні і достатньо стійкі зв'язки і взаємодії елементів системи у просторі та часі (процесах і явищах). Умовно вони підрозділяються на дві групи: динамічні та статичні закони.

Динамічні закони проявляють себе через однозначність причинно-наслідкових зв'язків, тоді як статичні закони представляють єдність необхідних і випадкових подій.

Вперше, загальні закони організації були сформульовані основоположником організаційної науки А.А. Богдановим у 1925р. у фундаментальній праці «Тектология: загальна організаційна наука».

Стислий зміст основних законів організації наведено в табл. 1.3

Таблиця 1.3

Перелік і короткий зміст основних законів організації

Назва	Короткий зміст
1. Статичні закони організації (виявляються в структурах)
1.1 Закон композиції	Відображає необхідність узгодження цілей організації; вони повинні бути направлені на підтримку основної мети найбільш загального характеру. Цілепокладання системи, її підсистем і елементів передбачає розробку системи цілей, підцілей і шляхів їх реалізації. Оцінка функціонування системи, підсистем і елементів здійснюється вимірюванням ступеня досягнення мети. Безперервність функціонування системи обумовлена необхідністю постійного досягнення цілей, що змінюються, і підвищенням ефективності виробництва
1.2 Закон пропорційності	Відображає необхідність співвідношення між частинами цілого а також їх відповідність або залежність. Пропорції відображають об'єктивно існуючі зв'язки і залежності між частинами цілого. У економіці за допомогою цього закону вирішуються проблеми виробництва і розподілу, планування і організації, обліку і стимулювання. Найважливішими методами забезпечення пропорційності є балансові методи, методи оптимізації, сітьові методи та ін.
1.3. Закон найменших	Структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих компонентів цього цілого. Цей закон відноситься до будь-яких видів цілісних утворень в природі і суспільстві. Наприклад, елементарний ланцюг, що складається з ланок різної міцності, витримає ту вагу, яка витримає її найбільш слабка ( відносно міцності) ланка
1.4. Закон онтогенезу	Визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку такі стадії життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання. Онтогенез – біологічний термін, що характеризує сукупність перетворень, які зазнає організм від зародження до кінця життя
2. Динамічні закони організації (виявляються в процесах)
2.1 Закон синергії	Сума цілого не визначається арифметичною сумою кожного з його елементів. При раціональній організованості системи сума властивостей системи повинна перевищувати суму властивостей її компонентів. Наприклад, одна дерев'яна жердина для установки стогу сіна витримує навантаження в 200 кг. На одну жердину стіг не поставиш, корисність жердини за цією функцією буде дорівнювати нулю. На двох жердинах стіг теж не поставиш. А три правильно встановлені жердини можуть витримати не 600 кг навантаження, а значно більше (близько 1000 кг). В даному випадку синергетичний ефект дорівнює 400 кг
2.2 Закон інформованості - впорядкованості	Стверджує, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, чим у впорядкованій інформації. Впорядкованість – характеристика системи, що відображає наявність певним чином встановлених взаємозв'язків. Чим більше якісної інформації, тим стійкіше організація. Порядок у принципі можна визнати повним, якщо в ньому знайшли практичне втілення три аспекти впорядкованості: 1) межі системи, тобто встановлено, які саме елементи вона включає; 2) змінні, які характеризують елементи, створюючі систему; 3) характер дії кожного елемента і система їх взаємодії
2.3. Закон єдності аналізу і синтезу	Процеси аналізу (тобто, диференціація) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами об'єднання, інтеграції). Спочатку здійснюється аналіз, потім синтез. Мета аналізу систем – можливе повніше пізнання закономірностей їх функціонування при наявній заданій структурі. В основі аналізу як способу пізнання лежить така ознака систем як подільність, декомпозиція. Синтез – процес об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, виділених за допомогою аналізу. Аналіз зосереджений на структурі, він показує, як працюють частини цілого. Синтез акцентує увагу на функціях, він відкриває, чому частини діють саме так. Тому аналіз дає знання. синтез – розуміння. Перший дозволяє нам описати, другий – пояснити
2.4 Закон самозбереження	Будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти саму себе як цілісне утворення і економніше використовувати власний ресурс. Найважливішою умовою збереження системи є забезпечення її рівноважного функціонування. Рівновага неживих систем пов'язана з досягненням максимального рівня ентропії. Рівноважний стан живого організму припускає безперервну підтримку ентропії системи на низькому рівні, безперервну протидію невпорядкованим чинникам. Важливим аспектом рівноваги, пов'язаним з виживанням, є стійкість функціонування системи. Стійкість може бути по відношенню до структури системи або ж до функцій, що визначають її функціонування. Розрізняють також стійкість першого роду, коли система може повернутися в початковий стан після виходу з рівноваги, і стійкість другого роду, коли система виходить із стану рівноваги для переходу в нову траєкторію (виток) розвитку. Одним з критеріїв самозбереження системи є її уміння (здатність) адаптуватися до змін чинників зовнішнього і внутрішнього середовища

Раціональна організація виробництва базується на трьох основних законах: економії часу, синергії і синхронізації.

Закон збереження часу передбачає раціональне розміщення елементів виробництва в просторі, що забезпечує мінімізацію витрат часу на їх взаємодію.

Закон синергії стверджує, що існує таке з'єднання елементів виробництва, яке забезпечує отримання результату, більшого, ніж сумарний результат окремого функціонування цих елементів.

Закон синхронізаціїсвідчить про важливість узгодженої взаємодії елементів виробництва в часі для забезпечення його ефективності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація систем	\|	Загальна і виробнича структура промислового підприємства. Характеристика елементів виробничої структури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.