Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Класифікація і типологія злочинців.

У поведінці людини, зокрема злочинній, завжди мають місце не лише соціальні, а й біологічні, психофізіологічні елементи, які впливають на ступінь інтенсивності поведінки людини, однак не пояснюють, чому ця людина вчинила злочин.

Біологічне в особі злочинця.

Однією з головних проблем вивчення особи злочинця є проб­лема співвідношення соціального й біологічного.

 

Вітчизняні кримінологи виходили й виходять з того, що злочин­ність, як і конкретні злочини, у будь-якому суспільстві має соціаль­ний характер (соціально обумовлений).

 

Це аж ніяк не означає ігнору­вання біологічних факторів,однак вони можуть мати лише характер умови, що сприяє злочинній поведінці, але не причини.

 

Положення психології, психофізіології, психіатрії, деякі кримі­нологічні дані дають підставу вважати, що ослаблення або пере­кручування психічної діяльності будь-якого походження сприяє виникненню та розвитку таких рис характеру, як дратівливість, агре­сивність, жорстокість, і, разом з тим, призводить до зниження вольо­вих процесів, підвищення сугестивності, послаблення стримуючих контрольних механізмів.

 

Значимість цих факторів зростає в сучасних у мовах що характеризуються загальною психічного напруженістю, збільшенням кількості емоційно-стресових розладів, станів психіч­ної дезадаптації.

 

Як установлено, психопатії, наприклад, є одним з факторів, що сприяють скоєнню насильницьких злочинів. Водночас давно ві­домо, що психопати успішно працюють і виконують багато інших обов'язків.

 

Тому основне значення має не аномалія сама по собі, а соціальний вигляд особи, сформований суспільством.

 

У зв'язку з цим деякі кримінологи особистість злочинця визна­чають як систему соціальних, психологічних, моральних, психічних і правових ознак.

 

Сучасною наукою не доведено існування яких-небудь природ­жених програм соціально схвальної або злочинної поведінки.

 

Не встановлені також спадкові фактори такої поведінки.

 

Генетика до­вела, що набуті за життя ознаки не спадкуються нащадками.

 

Але це не означає, що при вивченні причин конкретного злочину слід уни­кати всього, що має відношення до біологічної структури злочинця.

 

 

На противагу антропологічним поглядам на природу злочинної поведінки у кримінології завжди переважав підхід, який заперечував її біологізацію.

 

У зв'язку з цим значний науковий інтерес може мати висловлена в юридичній літературі точка зору професора С.М. Іншакова про те, що по відношенню до одних злочинів головними виступають соці­альні фактори, по відношенню до інших — біологічні.

 

Для правильного розумінняспіввід­ношення соціального та біологічного в людиніслід прийняти до уваги той факт, що біологічні особливості впливають на тип пове­дінки людини (холерик в однаковій життєвій ситуації поведе себе інакше, ніж флегматик чи сангвінік, але в цілому їхні вчинки дик­туються ще й ступенем соціальної вихованості), не будучи причи­нами його поведінки, зокрема злочинної.

 

Є підстави вважати, що новітні наукові відкриття у сфері медицини, зокрема при вивченні кори головного мозку та ендокринної системи, дадуть можливість пояснити досі незрозуміле у поведінці людини.

Класифікація злочинців— це розподіл їх за група­ми, з урахуванням певних критеріїв.

 

Особа злочинця відрізняється від особи незлочинця суспільною небезпекою, характер якої залежить від моти­ваційної спрямованості злочинної поведінки.

 

Ступінь суспільної небезпеки особи змінюється залежно від стійкості та глибини цієї спрямованості.

 

Вирішальне значення має класифікація злочинців за двома критеріями:

 

1) за характером і змістом мотивації

2) за глибиною і стійкістю антисуспільної спрямова­ності.

 

За характером і змістом мотивації можна виділи­ти такі основні групи злочинців:

 

1.із негативно-зневажливим ставленням до людської особи, її найважливіших благ, життя, здоров'я, тілесної недоторканності (насильницький тип особи)

2.з корисливою спрямованістю (корисливий тип)

3.зі свідомо зневажливим ставленням до своїх су­спільних обов'язків (анархічний тип)

4.із легковажно-безвідповідальним і недбалим став­ленням до вимог певних правил поведінки та обов'язків(необережний тип)

5.з орієнтацією на абсолютний пріоритет своїх влас­них (а також рідних і близьких) потреб (егоцентричний тип)

6.з орієнтацією на необхідність задоволення елемен­тарних життєвих потреб (самодостатній тип).

За глибиною і стійкістю антисуспільної спрямова­ності особи розрізняють:

1.осіб, які вперше вчинили злочини внаслідок випад­кового збігу обставин і всупереч загальній позитивній характеристиці всієї попередньої поведінки (випадкові злочинці)

2.осіб, які вперше вчинили злочини під впливом несприятливих умов формування ,і життєдіяльності, але які в цілому характеризуються (наприклад, у трудовому колективі, у побуті), крім цього злочину, скоріше пози­тивно, аніж негативно (ситуативні злочинці)

3.осіб, які вперше вчинили злочин, але раніше допу­скали правопорушення, які не є злочинами (нестійкі злочинці)

4.осіб, які неодноразово вчиняли злочини, у тому числі й раніше засуджених(злісні злочинці)

5.осіб, які неодноразово систематично вчиняли тяжкі та особливо тяжкі злочини (особливо злісні злочинці).


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  8. Банківський кредит та його класифікація.
  9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  10. Будівельна класифікація ґрунтів
  11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
  12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.




Переглядів: 1790

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Питання № 2: Соціально-демографічна характеристика особи злочинця. | Питання 3. Класифікація і типологія жертв злочину.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.