Питання 1.Вибір споживача з ординалістських позицій.

Оптимум споживача.

Бюджетне обмеження й можливості споживача.

Криві байдужості як спеціальний інструмент мікроаналізу.

Вибір споживача з ординалістських позицій.

Література :

1. [2] с. 103-129.

2. [3] с. 44-53

3. [4] с. 22-31

4. [5] с. 12-41.

Порядковий (ординалістський) підхід до аналізу корисності є більш сучасним і заснований на значно менш жорстких припущеннях, ніж кількісний (кардиналістський) підхід. Від споживача не вимагається вміння вимірювати корисність того чи іншого блага в якихось штучних одиницях виміру. Досить того, щоб споживач міг сказати якому набору благ він надає перевагу.

Перевги споживача можна (згідно ординалістської теорії) умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам, що мають різні кількості чи різні назви товарів чи послуг. Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з іншими, тобто в певних комплектах, наборах.

Набір благ – це сукупність їх даних кількостей і видів, що споживаються в даний період .

Сукупність всіх реально можливих наборів вимірюється ринковими кошиками – набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу. З точки зору споживача ці кошики (набори благ) являють собою альтернативні споживчі можливостіа.

Найбільший вклад в розробку ординалістської (порядкової) теорії внесли Ф. Єджуорт, В. Парето, Е. Слуцкий, А. Аллен і Дж. Хикс у 80-х роках 19 ст. Ці вчені запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної (кардиналістська теорія), а відносної шкали, котра характеризує переваги споживача.

Ординалістська теорія поведінки споживача базується на системі переваг, основу якої складають 4 аксіоми:

1. Аксіома повної упорядкованості означає, що споживач здатен ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.

Якщо є 2 набори товарів А і В, то споживач може віддати перевагу якомусь з них, або визнати, що вони для нього рівноцінні.

Це означає, що для любої пари товарних наборів А і В споживач може визнати, що А>В (набору А надається перевага над набором В), або В>А (набору В надається перевага), або А~В (А і В рівноцінні), де А і В позначають не окремі товари, а товарні набори.

2. Аксіома транзитивності означає узгодженість смаків споживача.

Якщо споживач надає перевагу набору А на відміну від набору В, а набору В набору С, то він надає перевагу набору А на відміну від набору С.

Якщо А>В, В>С то А>С, також якщо А~В, В~С то А~С.

3. Аксіома не насиченості означає, що більша кількість товару має перевагу над меншою.

Якщо набір А включає таку ж кількість кожного товару що і набір В, але кількість якогось товару більша, то набір А буде привабливішим для споживача.
Читайте також:
IV. Питання самоконтролю.
V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
V. Питання для самоконтолю
V. Питання туристично-спортивної діяльності
VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
Бесіда за запитаннями.
Бюджетне обмеження й можливості споживача
Бюджетне обмеження споживача

Переглядів: 501

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.