Питання 4. Антимонопольна політика

Для нейтралізації негативних ефектів, викликаних функціонуванням монополій, держава змушена проводити антимонопольну політику, спрямовану на недопущення ділової практики, що підриває ефективність конкуренції, та зловживань домінуючим положенням на ринку.

Мета антимонопольногорегулювання полягає в обмеженні ринкової влади (збільшенні обсягів випуску і зниженні цін) та підтримка конкуренції.

Методи антимонопольного регулювання: законодавчі та економічні.

Напрямки антимонопольного регулювання:

- заборона горизонтальних угод (особливо домовленостей відносно цін);

- заборона вертикальних угод (особливо заборона обмежень виходу на ринок).

В Україні антимонопольне регулювання здійснюється Державним Антимонопольним Комітетом, який регулює діяльність природних монополій, а відносно монополій, які не мають природного характеру, - застосовує антимонопольне законодавство. Згідно Закону України
1992 р. “Про обмеження монополізму і недопущенні недобросовісної діяльності” монопольним визнається такий стан, при якому фірма контролює більше 35 % ринку певного блага (інколи навіть менше).

Антимонопольне регулювання в Україні здійснюється за такими напрямками:

- регулювання діяльності домінуючих фірм. Проявляється у вигляді заборони дій, спрямованих на підтримку дефіциту; нав’язування умов, що не мають відношення до предмету домовленості; включення у домовленість дискримінаційних умов; створення бар’єрів для доступу на ринок; порушення встановленого порядку ціноутворення; немотивоване припинення виробництва та виконання домовленості;

- контроль над вертикальними та горизонтальними домовленостями. Проявляється у вигляді заборони домовленостей по розділу ринків (асортиментний, територіальний тощо); створення галузевих бар’єрів; узгодженості дій по контролю над цінами; узгодженості дій по обмеженню пропозиції;

- регулювання природних монополій.

Дії держави по регулюванню діяльності природних монополій полягають в імітації умов, притаманних конкурентному ринку, що проявляється в обмеженні доходності, регулюванні відносин власності та ціноутворення. На практиці це проявляється у встановленні для них цін продажу, у відповідності до яких, на думку суспільства, буде забезпечуватися ефективне використання ресурсів або справедливий розподіл прибутку. Ціна, яка забезпечує ефективне використання ресурсів (суспільно-оптимальна ціна), встановлюється на рівні Р = МС. Звичайно ціна такого рівня виявляється настільки низькою, що у короткостроковому періоді викликає у монополії збитки, а у довгостроковому періоді може призвести навіть до її банкрутства. Намагання держави забезпечити природній монополії отримання хоча б нормального прибутку проявляється у встановленні для неї “стелі цін” на рівні Р = АТС. Виникнення так званої “дилеми регулювання” (вибір між суспільно справедливою, але збитковою для монополії ціною, та ціною, що гарантує їй хоча б отримання нормального прибутку) розв’язується встановленням ціни, яка має бути дещо вищою за Р, щоб фірма-монополіст могла відшкодувати свої середні витрати і залишилось в галузі.

Тема 10. Олігополія та монополістична конкуренція

1. Основні ознаки олігополії.

2. Теоретичні моделі олігополії.

3. Олігополія з погляду теорії ігор. “Дилема ув’язненого”.

4. Економічна ефективність олігополії.

5. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.

6. Ринкова поведінка монополістичного конкурента.

7. Нецінова конкуренція.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 3. Економічні наслідки монополії	\|	Питання 1. Основні ознаки олігополії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.