Італія у 1947-1990 рр.

Італія

ПЛАН

Німеччина, Італія

ТЕМА № 25

1. Створення ФРН і НДР.

2. Порівняння розвитку дох держав.

3. Об’єднання НДР з ФРН.

4. Італія в післявоєнний період.

5. Сучасне становище Італії.

Література:

Після Другої сітової війни у Німеччині було введено систему чотиристоронньої окупації військами СРСР, США, Великобританії і Франції. Німеччину було поділено на 4 зони окупації, Берлін - на 4 сектори. Верховна влада належала урядам СРСР, США, Великобританії, Франції. З командувачів окупаційних військ було утворено Контрольну раду. Контрольна рада – вищий орган державної влади – у своїй діяльності керувалася союзницькими угодами та рішеннями Потсдамської конференції.

Основні події історії Німеччини (1945-1949 рр.)

Демілітаризація	¨ Повне розброєння Німеччини: розпуск її збройних сил, ліквідація воєнної промисловості.
Денацифікація	¨ Розпуск націонал-соціалістської партіїї та підконтрольних їй організацій. ¨ Визнання керівногос кладу Націонал-соціалістської партії, гестапо, СД, СС злочинними організаціями. ¨ Скасування фашистського державного апарату та законодавства. ¨ Заборона нацистської пропаганди. ¨ Усунення нацистів з усих посад. ¨ Суд над головними фашистськими злочинцями – Міжнародний трибунал (листопад 1945 – жовтень 1946 р.). ¨ Визнання карними злочинами всіх дій, спрямованих на підготовку та розв’язування війни. ¨ Націоналізація майна нацистської партії та воєнниї злочинців.
Демократизація	¨ Створення правових, морально-політичних засад демократії.
Участь у плані Маршалла	¨ План Маршалла був розповсюджений на західну частину Німеччини у 1948 р.
Розкол Німеччини	¨ Розкол Німеччини відбувся в 1949 р. У вересні 1949 р. було створено Федеративну Республіку Німеччини, у жовтні 1949 р. – Німецьку Демократичну Республіку. ¨ ФРН утворилась у західній зоні окупації (війська США, Великобританії, Франції), НДР – у східній (війська СРСР). ¨ У ФРН до 1952 р. уряд був підконтрольним верховним комісарам США, Великобританії і Франції. ¨ В НДР радянська військова адміністрація передає функції управління уряду НДР у 1949 р.

До 1990 р. Німеччина лишалася поділеною на ФРН і НДР. У ФРН формувався режим західної демократії, в НДР були проведені соціалістичні рефори.

ФРН і НДР (1949-1990 рр.)

ФРН	НДР
Внутрішньополітичне становище
¨ ФРН формувалась як буржуазна парламентська республіка на чолі з президентом. ¨ Провідні політичні партії: ВДП (Вільна Демократична партія), ХДС (християнсько-демократичний союз), ХСС (християнсько-оціалістичний союз), НП (Німецька партія), СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини). ¨ Уряди ФРН були коаліційними, утворювались з представників провідних партій. ¨ Ліві партії та організації зазнавали утисків і переслідувань (до 1968 р.). ¨ Нацистська партія та ідеологія були заборонені (у 1958 р. союзницький договір про заборону націонал-соціалістської партії у ФРН було скасовано). ¨ У 1952 р. окупаційний режим у ФРН було знято. ¨ В цілому внутрішньополітична обстановка була стабільною; оціальне невдоволення проявлялося в керованих формах (з одного боку, завдяки високому рівню життя, з іншого – жорстокому контролю держави). ¨ З 1949 р. всупереч рішенням Потсдамської конференції починає відроджуватись військоа міць ФРН. У 1966 р. створено регулярну армію; посилюються намагання придбати ракетно-ядерну зброю; розгортаються роботи по сторенню власної ядерної промисловості. ¨ У 1964 р. засновується неонацистська Націонал-демократична партія, але здобути значного впливу на політичні процеси у ФРН їй не вдалося. ¨ У 1974-1975 і 1980-1982 рр. відбулися економічні кризи. Канцлер ФРН Гельмут Коль і сформований ним уряд (1982 р.) вжили заходи щодо виходу з кризи, стабілізації внутрішньополітичного становища, що склалося у зв’язку з ростом безробіття та інфляції. ¨ До 1990 р. уряду ФРН вдалося нормалізувати обстановку в країні. ¨ Посилився рух за возз’єднання НДР з ФРН, який підтримав опозицію, що виступала з гаслами повалення комуністичного режиму в НДР. ¨ Керівництво ФРН активно підтримувало політику “перебудови”, виголошену СРСР, і особисто М.Горбачова.	¨ НДР формувалася як соціалістична парламентська республіка на чолі з президентом. ¨ Провідна політична партія – СЄПН (Соціалістична єдина партія Німеччини). ¨ У 1952 р. керівництво НДР виголосило курс на побудову соціалізму в країні. ¨ Праві партії та організації було розпущено. ¨ Нацистська партія та її ідеологія були заборонені. ¨ У 1956 р. створено Національну народну армію. ¨ В цілому внутрішньополітичне становище було стабільним. Невдоволення частини населення соціалістичними перетвореннями, економічним відставанням від ФРН та інших капіталістичних країн, розколом Німеччини з упередженням придушувалося органами державної влади. ¨ Символом тоталітаризму в НДР стала Берлінська стіна, побудована за рішенням уряду НДР вздовж Західного Берліна, і закриття кордону з ФРН (1961 р.). ¨ У 1968 р. була прийнята нова конституція НДР, в якій офіційно виголошувалась “керівна роль” СЄПН в державі. ¨ “Перебудова”, розпочата в СРСР, викликала засудження у керівництва НДР. Генеральний секретар ЦК СЄПН Е.Хоннекер заявив, що брати СРСР за приклад НДР не буде. ¨ З 1989 р. почались демонстрації протесту. СЄПН втратила владу, більше половини її членів вийшли з партії. Е.Хоннекера було звільнено від обов’язків генерального секретаря. ¨ Парламент НДР прийняв рішення про скасування положень конституції про керівну роль СЄПН (1989 р.). ¨ Політбюро та ЦК СЄПН пішли у відставку. ¨ Виникли нові партії та організації, що вимагали усунення від влади СЄПН (у 1989 р. було перейменовано у Партію демократичного соціалізму).
Економіка
¨ Відбувалась швидка відбудова монополістичної економіки, значну роль в цьому відвграла участь ФРН у плані Маршалла. ¨ Здійснюється технічне переозброєння, з’являються новітні технології і галузі виробництва (безлюдне виробництво у машинобудуванні; біотехнології тощо). ¨ Темпи економічного зростання були високими, внаслідок чого ФРН перетворилася на одну з найрозвинутіших країн світу. ¨ Нехважаючи на високий рівень економічного розвитку, відбувається періодичні кризи (1965, 1973-1975, 1980-1982 рр.), збільшується кількість безробітних і погіршується рівень життя населення. ¨ На початку 1990 р. вдалося подолати кризові явища в економіці, добитися високих показників.	¨ Проведені соціалістичні реформи в економіці; часткова націоналізація створення державних сільськогосподарських об’єднань кооперативів. ¨ Наприкінці 50-х років соціалістичний сектор в економіці стає визначальним. ¨ Зберігалися (на відміну від СРСР) дрібні, приватні, кустарні виробництва, але їх роль в економіці була незначною. ¨ Було впроваджено соціалістичні методи управління економікою (планування, державний контроль тощо), а також госпрозрахунок (у ході економічної реформи 1968 р.). ¨ Досягнута загальна зайнятість населення, введено соціальні гарантії (пенсії, допомоги тощо). ¨ На економічний розвиток НДР негативно впливав відрив від історично сформованої сировинної бази (основні поклади кам’яного вугілля, залізної руди, кольорових металів залишились у ФРН). ¨ СРСР надавав НДР фінансову допомогу; скоротив, а з 1954 р. припинив стягнення репарацій. ¨ НДР у 80-ті роки була економічно найрозвинутішою країною серед соціалістичних країн Європи.
Міжнародна політика
¨ ФРН одразу піссля творення була визнана західними державами, пізніше СРСР (1955 р.), країнами Східної Європи, країнами “третього світу”. ¨ Засади міжнародної політики ФРН – партнерство з США та реалізація Основного закону ФРН, що передбачав приєднання інших частин Німеччини до ФРН. ¨ ФРН в 1955 р. вступила до НАТО. ¨ ФРН у 1955 р. встановила дипломатичні відносини з СРСР, але справжнього врегулювання відносин не відбулося, бо ФРН не визнанла НДР. ¨ ФРН стала однією із засновниць Європейського економічного співтовариства (“Спільного ринку”) у 1957 р. ¨ У 1969 р. ФРН підписала договір про нерзповсюдження ядерної зброї, у 1970 р. – радянсько-західнонімецький договір (в цьому документі було зафіксовано принцип непорушності кордонівв і неприпустимість воєнного вирішення конфліктв; визнання незалежності НДР). ¨ У 1971 р. ФРН визнала Чотиристоронню угоду по Західному Берліну, яка підтвердила, що Західний Берлін не є частиною ФРН. ¨ У 1972 р. ФРН підписала Договір по засади відносин між НДР та ФРН; догоір з Чехословаччиною. ¨ У 1973 р. ФРН увійшла до ООН. ¨ У 1973-1975 рр. ФРН бере участь у нараді з питань безпеки та співробітництва в Європі; підписує Заключний аакт, що визнає непорушність кордонів у Європі; заходи щодо зміцнення миру і співробітництва. ¨ У 80-ті роки зміцнюється міжнародний авторитет ФРН. Керівництво ФРН вітало новий курс реформ у СРСР.	¨ НДР в 1949 р. визнали багато держав: СРСР, КНР, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Албанія, КНДР. Пізніше процес виизнання НДР продовжився, незважаючи на протидію ФРН. Західні країни визнали НДР лише в 70-ті роки. ¨ Засади міжнародної політики НДР – розвиток відносин з СРСР, соціалітичними країнами (це знайшло відзеркалення у низці договорів і угод з ПНР та Чехословаччиною про кордони). ¨ НДР в 1955 р. стала членом РЕВ (1950 р.) Варшавського договору. ¨ НДР підписала договір про заборону випробувань ядерної зброї (1963 р.), нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.). ¨ НДР намагались нормалізувати відносини з ФРН, схвалила договір СРСР та ФРН (1970 р.), договір ПНР та ФРН (1970 р.), Чотиристоронню угоду по Західному Берліну. ¨ У 1972 р. НДР підписала Договір між НДР і ФРН, що встановлював добросусідські відносини на засадах поваження територіальної цілісності і державних кордонів. ¨ У 1973-1975 рр. НДР взяла участь у нараді з питань безпеки і співробітництва в Європі, підписала Заключний акт. ¨ У 80-ті роки НДР не змінює свій міжнародний курс.

У травні 1990 р. між ФРН та НДР був підписаний державний договір про створеннч валютного, економічного, соціального союзу. СРСР дав гарантії невтручання у процес об’єднання Німеччини. У серпні 1990 р. ФРН і НДР підписали договір про об’єднання, який передбачав входження НДР до складу ФРН. США, Великобританія, Франція, СРСР, ФРН, НДР провели у вересні переговори, у ході яких питання про об’єднання Німеччини було вирішено остаточно і підписано відповідний догоір.

Після об’єднання ФРН змушена була вирішувати складні економічні питання, реформувати економіку колишньої НДР, для чого були потрібні значні матеріальні витрати. Це викликало невдоволення західних німців. В країні активізувалися неонацистські сили, але уряд зміг утримати їх діяльність у межах закону.

Більша частина території Італії була звільнена від німецько-фашистських військ в ході антифашистської визвольної війни. Б.Муссоліні був страчений партизанами. До кінця 1947 р. Італія була окупована англо-американськими військами і знаходилась під політичним контролем союзників. Уряд Італії складався з представників провідних антифашистських партій: Християнсько-демократичної, Комуністичної, Соціалістичної.

У 1946 р. в Італії було проведено референдум з питання про форму правління; більшість населення виступала за скасування монархії, встановлення республіки. Одночасно з референдумом відбулися вибори в установчі збори. Новий уряд був коаліційним, складався з представників ХДП, ІСП, ІКП, між якими не було єдності поглядів щодо вибору подальшого шляху розвитку – капіталістичного чи соціалістичного.

1947 р., лютий

¨ Італія підписала мирний договір з країнами антифашистської коаліції. Згідно з ним Італія відмовлялася від колоній, визнавала незалежність Албанії та Ефіопії.

1947 р., травень

¨ Соціалістів і комуністів було виведено зі складу уряду, який очолював А. де Гаспері.

1947 р., грудень

¨ Прийнята конституція Італії. Італія виголошувалась республікою. Конституція гарантувала демократичні права і свободи, соціальне забезпечення, визнавала необхідність націоналізації уряду галузей, контролю за монополіями.

1948 р.

¨ Італія прийняла допомогу за планом Маршалла. ¨ Відновлено довоєнний рівень економіки.

1949 р.

¨ Італія вступила до НАТО, на її теренах були розміщені військові бази НАТО і США.

1953 р.

¨ ХДП (Християнсько-демократична партія) втратила на виборах абсолютну більшість місць у парламенті. До складу депутатів парламенту увійшли комуністи і соціалісти.

1953-1960-ий і наступні роки

¨ Італія бере участь в європейській інтеграції, вступила у ЄЕС. ¨ Італія розвиває економічні, політичні, культурні відносини з СРСР.

1960 р.

¨ Неофашисти намагалися провести свій з’їзд у Генуї, спровокувати безладдя.

1962-1964 рр.

¨ Посилився революційний рух, який очолювали „ліві”. ¨ Здійснено спробу державного заколоту під проводом військової розвідки „СІФАР”. ¨ Починають здійснюватись соціальні програми, спрямовані на поліпшення життя населення; досягнуті успіхи, але в цілому проблема не вирішена: рівень життя в населення залишається більш низьким, ніж у розвинутих країнах.

1968-1969 рр.

¨ Загострилась політична обстановка: посилився страйковий рух, відбувся загальний страйк (1969 р.), поширюється тероризм.

1970-1971 рр.

¨ Італія увійшла до сімки найбільш індустріально розвинутих країн світу. На міжнародному ринку зміцнились позиції італійських монополій: ФІАТ (автомобільна промисловість), „Монте-катіні” (хімічна), „Едісон” (електротехнічна). Промисловий розвиток країни був нерівномірним: Південь країни набагато відставав від Півночі. ¨ Відбувається зближення з СРСР. ¨ Достроково розпущено парламент, після позачергових виборів сформовано уряд Дж. Андреотті, до якого увійшли представники тільки ХДП, Соціал-демократичної, Ліберальної партій. ¨ Посилилась терористична діяльність. ¨ Активізувалась мафія – терористична організація, що виникла за часів феодалізму на Півдні країни, а в 70-ті роки розповсюдилась на всю Італію.

80-ті роки

¨ Відновлюється економіка, що постраждала від кризи 1974-1978 рр. Значного розвитку досягає швейна, взуттєва промисловість, виробництво обчислювальної техніки, роботів, комп’ютерів. ¨ У 1983-1987 рр. уряд Італії проводив економічну політику підтримки монополій, скорочення соціальних витрат. ¨ Виголошено війну мафії, досягнуто певних успіхів у боротьбі з цим соціальним лихом. ¨ Обмежені права католицької церкви.

У 90-ті роки в Італії зберігалась політична нестабільність, знизився авторитет не тільки Комуністичної партії, але й усіх інших. на парламентських виборах 1994 р. перемогу здобули нові партії і об’єднання, серед яких була і неофашистська – „Національний альянс”. Посилилась сепаратистські тенденції (намагання відокремити Північ Італії від півдня, ураженого мафією та корупцією).

Італія – активний член НАТО і прибічник європейської інтеграції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішня і зовнішня полатика Франції у 70-90-ті роки	\|	Територіальні зміни в СРСР після Другої світової війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.