• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Італія. Особливості ЕГП країни, вплив його на розвиток господарства. Природно-сировинна база. Населення, міста

Франція. Особливості ЕГП. Природно-ресурсний потенціал. Населення і найбільші міста країни

Велика Британія. Особливості ЕГП, вплив його на розвиток країни. Природні умови і природні ресурси

ФРН. Географічне положення. Природні умови і природні ресурси. Населення і міста

Населення країн Західної Європи, найбільші міста. Характеристика господарства країн та значення інтеграційних процесів у його формуванні.

Формування політичної карти у ХХ ст. Природні умови і природні ресурси країн Західної Європи

Загальна характеристика регіону, його склад.

Тема 6. КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

РЕГІОНАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Загальні відомості. До складу регіону входять 25 країн і територія Гібралтару, що є володінням Великої Британії. Більшість країн, що входять до «Великої сімки», розташовані в цьому регіоні. Це — Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія. Західну Європу поділяють на три субрегіони — Південну Європу, Північну Європу та Середню Європу.

Географічне положення.Більшість країн регіону омиваються морями Атлантичного та Північного Льодовитого океанів і мають безпосередній вихід у відкритий океан. Це створює зручні передумови для торгівлі з усім світом, що зумовлено їх розташуванням на перетині морських, сухопутних Та авіаційних шляхів з Європи до країн Азії, Африки та Америки.

Природні умови та ресурси. Країни Західної Європи мають досить сприятливі природні умови для господарського розвитку: вдале поєднання рівнинною та гірського рельєфу, кліматичних умов (в основному помірного поясу, субарктичного — на півночі, субтропічного — на півдні), переважно родючі ґрунти, ресурси прісної води. Нафта і газ є у Франції, Нідерландах, Норвегії, Великій Британії, вугілля — у Німеччині, Великій Британії, Франції, залізна руда — у Франції, Швеції, Іспанії, Великій Британії, Люксембурзі, боксити — у Франції, Норвегії;руд кольорових металів — у Німеччині, Італії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Ірландії; уранові руди — у Франції, калійна сіль — у Німеччині, Франції. Довготривала експлуатація родовищ Європи призвела до їх збіднення. У цілому запасів мінеральної сировини в Західній Європі не достатньо для забезпечення власних потреб. Тому регіоні залежить від імпорту корисних копалин.

Населення. У Західній Європі спостерігається тенденція «старіння» нації, що виявляється в зниженні природного приросту населення та подовженні тривалості життя. У статевій структурі переважають жінки. Більшість Народів розмовляє мовами індоєвропейської сім'ї, що охоплює такі основні мовні групи: германську (західна підгрупа — німці, англійці, голландці, фламандці, австрійці, швейцарці і північна підгрупа — норвежці, шведи, ісландці, данці), романську (італійці, французи, іспанці, португальці), грецьку (греки). Найбільше міських жителів — у Великій Британії та Німеччині (до 90%), найменше — у Португалії (50%). У Західній Європі утворилися великі міські агломерації — Паризька, Лондонська, Рейнсько-Рурська та мегалополіси — Паризький, Південноанглійський. Проте нині відбувається відтік міських жителів до найближчих приміських селищ, що зумовлено погіршенням екологічного стану великих міст, масовою автомобілізацією, скупченням великої кількості населення в центральних районах міст, бажанням мати власний будинок. У Західній Європі населення сповідує здебільшого християнську релігію: у Південній Європі переважає католицизм, у Північній — протестантство, а в Середній Європі співвідношення католиків і протестантів є майже однаковим.

Господарство. У міжнародному поділі праці країни Західної Європи посідають провідні місця за обсягами промислового і сільськогосподарського виробництва, експорту, запасами золота і валюти, розвитком міжнародного туризму. Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія є власне серцевиною економічної могутності регіону. Серед них найбільш динамічно розвивається Німеччина. Чималий економічний потенціал також мають Нідерланди, Швеція,Іспанія. Високого рівня розвитку досягли галузі промисловості, які в більшості країн регіону розвиваються завдяки наявності висококваліфікованих науково-технічних трудових ресурсів.

П а л и в н о - е н е р г е т и ч н и й к о м п л е к с базується на власних запасах вугілля у Німеччині, Великій Британії, Франції, нафти й газу — на шельфі Північного моря. Найбільшу кількість електроенергії виробляють ТЕС. На річках Скандинавії, Альп, Піренеїв працюють великі ГЕС. Західна Європа посідає провідне місце у світі за розвитком атомної енергетики. Багато АЕС побудовано у Франції, Великій Британії, Німеччині, Швеції, Бельгії. В Ісландії електроенергетика використовує геотермальні джерела.

М а ш и н о б у д у в а н н я є основою промисловості країн Західної Європи. На нього припадають третина продукції, що виробляється в регіоні, та дві третини його експорту. Розвиток галузі ґрунтується на висококваліфікованих трудових ресурсах, добре розвинутих науковій базі та інфраструктурі. Тому значні центри галузі розміщено у великих містах Німеччини, Великої Британії, Нідерландів. Західна Європа—один з найбільших виробників та експортерів верстатів, продукції електротехніки, електроніки, транспортного машинобудування. Такі підприємства, як «Рено» (Франція), «Фольксваген» (ФРН), «Фіат» (Італія), «Брітіш лейленд» (Велика Британія), «Вольво» (Швеція) відомі в усьому світі.

Ч о р н а м е т а л у р г і я розвинута у країнах, що мають власну сировину, -Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Бельгії. За обсягами виплавки сталі Західна Європа посідає 1-ше місце в світі. Центрами цього виробництва є промислові райони Рур (Німеччина) і Лотарингія (Франція). В останні роки географія чорної металургії змістилася до морських портів, куди надходить імпортна залізна руда (Бремену в Німеччині, Торонто в Італії, Дюнкерк у Франції).

К о л ь о р о в а м е т а л у р г і я представлена виплавкою алюмінію та міді. Алюміній виплавляють у країнах, що мають сировину (боксити), — Франції, Італії, Греції та у країнах з розвинутою електроенергетикою у Норвегії, Австрії, Німеччині, Швейцарії. Виробництво міді зосереджено у Німеччині, Франції, Італії, Великій Британії, Бельгії.

Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь Західної Європи на cучасному етапі орієнтується переважно як на власні нафтопродукти та газ, так і на привізні, а також на кам'яне й буре вугілля, калійну і кам'яну солі. Найбільші центри нафтохімічної промисловості розташовані там, де відбувається нафтопереробка: у гирлах річок Темзи, Ельби, Рони, Сени, Рейну. Виробництво окремих видів продукції закріпилося за певними країнами регіону: пластмаси та фарби виробляють у Німеччині, хімічні добрива та соду — у Бельгії, синтетичний каучук — у Франції, фармацевтичні вироби — у Швейцарії, продукцію лісохімії - у Швеції та Норвегії.

Л і с о в а та д е р е в о о б р о б н а п р о м и с л о в і с т ь зосереджена на півночі Західної Європи, зокрема у Швеції, Фінляндії.

Л е г к а п р o м и с л о в і с т ь нині переміщується з відомих світових центрів текстильного та шкіряно-взуттєвого виробництва, що сформувалися у Великій Британії, Франції, Бельгії, до регіонів, де є притік дешевої робочої сили. Так, Італія за якістю пошиття взуття поступається у світі лише Китаю, а Португалія стала найбільшим виробником швейної продукції в Європі. Італія, крім того, — провідний виробник вовняних волокон і тканин. Найбільшу кількість хутрових виробів виготовляють у Німеччині, Греції; найкращі вироби з кришталю та скла — у Чехії, Німеччині, Великій Британії.

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о має в основному сприятливі природні умови для розвитку. Відповідно до них у країнах Європи виділяють 3 типи ведення сільського господарства. Північноєвропейський тип характерний для Норвегії, Швеції, Великої Британії, Ісландії. Там переважає інтенсивний характер ведення господарства. Розводять велику рогату худобу (молочний напрям), а землеробство спрямоване на обслуговування тваринництва (вирощування кормових культур). Серед зернових переважають посіви ячменю та жита. Рибальство — галузь спеціалізації Норвегії, Ісландії. Країни середньоєвропейського типу (Німеччина,Франція, Швейцарія та інші) спеціалізуються на розведенні великої рогатої худоби м'ясного та м'ясо-молочного напрямів. Тут добре розвинуто також свинарство, вівчарство й птахівництво. Рослинництво спрямоване на забезпечення населення продуктами харчування, а тваринництва — кормами. Франція - світовий лідер з вирощування цукрових буряків і льону-довгунцю. Південноєвропейський тип охоплює відповідно країни Південної Європи. Основна галузь спеціалізації тут — рослинництво, головні культури — зернові. Крім того, міжнародне значення має вирощування оливок, фруктів, винограду, цитрусових, горіхів, тютюну та ефіроолійних культур. У тваринництві переважає розведення кіз і овець, добре розвинуто свинарство, птахівництво, скотарство молочно-м'ясного напряму. Деякі країни Західної Європи спеціалізуються на окремих галузях сільськоґо господарства. Так, Німеччина — на вирощуванні ячменю та хмелю, які є сировиною для пивоваріння, Нідерланди — квітів, Греція — на рибальстві, а також видобуває Из Середземного моря губку.

Т р а н с п о р т у країнах Західної Європи добре розвинутий. За рівнем розвитку мережі транспортних шляхів регіон посідає одне з перших місць у світі. Це сприяє зміцненню економічних і культурних зв'язків. Невеликі відстані між країнами зумовлюють poзвиток автомобільного транспорту, яким перевозять не лише пасажирів, а й різноманітні вантажі. Річковим транспортом перевозять вантажі по річках Рейну, Дунаю, Майну, які планується з'єднати каналами в єдину транспортну мережу. Важливе значення для здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень мають морські порти (Роттердам, Гамбург, Лондон та ін.), що розташовані в гирлах-естуаріях річок і фактично перетворилися на портово-промислові комплекси з переробки імпортної сировини. Значного розвитку набув трубопровідний і повітряний транспорт. Розширюється мережа залізничних колій, призначених для швидкісних поїздів, що курсують Європою.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Між групами країн встановилися тісні торговельно-економічні відносини. Наприклад, країни ЄС утворили єдиний економічний простір з вільним переміщенням капіталу, товарів, технологій, робочої сили. Велике значення для економіки багатьох країн має розвиток міжнародного туризму. До найбільш привабливих туристичних держав належать: Іспанія, Франція, Італія, а також Велика Британія, Німеччина, Австрія, Греція та ін. А в таких карликових країнах, як Монако, Сан-Маріно, Андорра туризм давно став основним джерелом прибутків.

Німеччина— могутня індустріальна держава не тільки Західної Європи, а й світу. Вона входить до «Великої сімки», яка відіграє визначну роль у світовій економіці й політиці, є членом ООН, ЄС, ОЕСР, НАТО.

Форма правління і державний устрій.За формою правління Німеччина - парламентська республіка, в якій законодавча влада належить однопалатному і парламенту (бундестагу — палаті депутатів), виконавча влада — уряду, очолюваному федеральним канцлером. В адміністративно-територіальному поділі виділяють 16 земель, кожна з яких має власні органи самоврядування. Після Другої світової війни в 1949 р. Німеччина була розділена на дві окремі країни — ФРН та НДР, які в 1990 р. об'єдналися в одну країну.

Географічне положення. Об'єднання Німеччини сприяло поліпшенню як її економіко-географічного, так і геополітичного положення. Визначальною особливістю географічного положення є те, що ФРН розташована в центрі Західної Європи, на перехресті найважливіших торговельно-транспортних магістралей. ФРН межує з 9 державами. Природним кордоном на півночі є Балтійське та Північне моря, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Міжнародні річкові магістралі Рейну та Дунаю також відіграють значну роль у розвитку внутрішніх і зовнішніх торговельно-економічних зв'язків.

Природні умови і ресурси. Рельєф країни є переважно рівнинним: на півночі — низовини (Північнонімецька низовина), у центральній частині — височини і масиви старих зруйнованих гір (Рейнські, Рудні, Гарц, Шварцвальд), на півдні - плоскогір'я (Баварські Альпи, Баварське плато). Німеччину називають країною родючих земель, повноводних річок і густих лісів. Клімат — помірний, з помірно теплим літом і м'якою зимою та достатньою кількістю опадів. Найбільші річки — Рейн, Везер, Ельба, Дунай. Чверть поверхні країни покрита лісами, переважно на гірських масивах та височинах. Німеччина використовує мінеральних ресурсів набагато більше, ніж видобуває. Основні її корисні копалини — кам'яне (Рурський та Саарський басейни) і буре вугілля, калійна і кам'яна солі, гіпс, польовий шпат, крейда, графіт.

Населення. За кількістю населення ФРН посідає 1-ше місце в Європі. Середня густота населення — 230 осіб/км2. У ніональному складі переважають німці (95 %). Серед інших національностей є датчани, поляки, голландці, турки таін. Основна релігія — християнство (на півдні переважають католики, на півночі — протестанти). ФРН має певні демографічні проблеми. Починаючи із 70-х років XX ст., смертність у країні переважає над народжуваністю. Депопуляції населення вдається уникнути завдяки постійному притоку іммігрантів. За їхньою кількістю Німеччина посідає 1-ше місце в Європі(9% населення). Німеччина - одна з найбільш урбанізованих країн світу. В містах проживають 86% її населення. У ФРН — найбільша кількість міських агломерацій в Європі. Серед них: Ессен (6,5 млн осіб), Франкфурт-на-Майні (3,6 млн), Берлін, Дюссельдорф (по 3 млн), Кельн (2,9 млн). Варто виділити район Руру, де велика концентрація міських агломерацій привела до утворення Рурського мегаполісу. У різних сферах економіки країни зайнято 40 млн населення, з них 58 % — у сфері послуг, 38% — у промисловості та будівництві, 4% — у сільському господарстві.

Господарство. ФРН є однією з найбільш високорозвинутих країн світу (18 % світового обсягу ВНП) і провідним індустріальним «локомотивом» у Європі (30 % обсягу ВНП країн ЄС). Промисловість Німеччини — сучасна і потужна. За обсягом промислового виробництва вона посідає 4-те місце в світі після США, Китаю та Японії. Основними галузями спеціалізації країни є машинобудування та хімічна промисловість.

П а л и в н о - е н е р г е т и ч н а промисловість працює на власному кам'яному і бурому вугіллі, яке видобувається у Рурському (80 %) і Саарському басейнах (10%), та імпортних нафті (з Близького Сходу, Північної Африки) і газі (із Росії та Норвегії). Центрами нафтопереробки є Кельн, Інгольштадт, Гамбург. Основна частка електроенергії виробляється на ТЕС, зосереджених в промислових центрах (Дюссельдорф, Штутгарт, Гамбург, Кельн, Маннгейм). ГЕС побудовано у верхній течії Дунаю, на його правих притоках та річках Майні, Ельбі, Везері, Рейні та ін. АЕС (їх 19), що працюють в основному в межах великих агломерацій, дають ЗО % електроенергії.

Ч о р н а м е т а л у р г і я працює на власному паливі та імпортній залізній руді (зі Швеції, Іспанії, Алжиру, Бразилії, Канади, України). Третина її продукції експортується. Основні центри зосереджено в районах Руру і Саару. Заводи повного циклу є в Баварії, Нижній Саксонії та Бремені. Кольорова металургія практично не має промислових запасів сировини для свого розвитку. Проте Німеччина посідає значне місце в Європі з виробництва алюмінію (Ессен, Гамбург), міді (Гамбург, Дуйсбург, Айслебен), свинцю, цинку.

Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь використовує власну (кам'яну і калійну солі) та імпортну (нафту, фосфорити, сірку) сировину, відходи металургії. Основою виробництва галузі є продукція побутової хімії, солі, мінеральні добрива, синтетичні волокна, пластмаси, синтетичний каучук. За експортом хімічної продукції ФРН посідає 1 -ше місце в світі. Понад ЗО % продукції, що виробляється, йде на експорт. Найбільші центри: Галле, Дюссельдорф, Кельн, Лейпциг, Берлін, Дрезден та ін.

М а ш и н о б у д у в а н н я і м е т а л о о б р о б к а розвинуті в багатьох містах ФРН. Відомі своєю продукцією німецькі автомобільні корпорації: "Даймлер-Бенц" у Штудгарті, "Фольксваген" у Вольфсбурзі, "Адам Опель" у Рюссельхеймі, "Форд" у Кельні, "БМВ" у Мюнхені. Основні райони багатогалузевого машинобудування - Штутгартський, Нижньорейнсько-Рурський та РейнськоМайнський. Там виробляють обладнання для різних галузей промисловості, сільського господарства, промислову і побутову електротехніку, електроніку. В усьому світі відомі німецькі точні прилади, оптика та морські судна. Великі центри машинобудування: Берлін, Франкфурт-на-Майні, Нюрнберг, Гамбург, Кельн, Бремен, Лейпциг, Магдебург, Дрезден. Третина галузей промисловості Німеччини спрямована на виробництво споживчих товарів: продуктів харчування, одягу, тканин, взуття, поліграфічної продукції, музичних інструментів, мисливської зброї тощо. На весь світ славляться німецьке пиво, швейні та трикотажні вироби, фарфор.

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о добре розвинуте. Основною його галуззю є тваринництво. Воно дає дві третини валової продукції галузі. на рівнинах розводять велику рогату худобу молочного напряму, в передгір'ях - свиней, а в гірських районах - овець. у структурі рослинництва переважають садівництво, виноградарство, овочівництво, картоплярство, буряківництво, тютюнництво, хмельництво. Із зернових переважно вирощують пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу. Проте значну кількість продукції сільського господарства (зерно, овочі, фрукти, олію, м'ясо) Німеччині доводиться експортувати. Рибальство розвинуто в акваторіях Балтійського та Північного морів. Основа галузі — виловлювання тріски, сайри, лосося, мідій.

Т р а н с п о р т країни добре розвинутий і має високий технічний рівень оснащення. Основна частина пасажиро- та вантажоперевезень припадає на автомобільний, залізничний та водний транспорт. Протяжність автошляхів становить 540 тис., залізничних колій — близько 44 тис. кілометрів. Річки ФРН з'єднано каналами, що утворюють єдину транспортну систему. Морський транспорт відіграє значну роль у зовнішньоекономічних перевезеннях. Важливі порти країни: Росток, Вісмар, Любек, Кіль. У портах країни 20% усіх вантажоперевезень припадають на Гамбург. У ФРН функціонують 28 аеропортів. Найбільші з них — у Франкфурті-на-Майні, Берліні. Протягом останнього десятиріччя значного розвитку набув трубопровідний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. За загальним зовнішньоторговельним товарооборотом ФРН посідає 2-ге місце в світі (після СШA). На весь світ відомі торговельні ярмарки, що відбуваються в Ганновері, Франкфурті-на-Майні, Лейпцигу. ФРН — значний експортер капіталу і зброї, а також найбільший в Європі імпортер робочої сили. Основу експорту становлять продукція машинобудування, чорної металургії (залізо, сталь), легкої промисловості, сировина (буре вугілля). Основні торговельні партнери ФРН: країни ЄС, СШA, Японія, Канада. Німеччина — регіон міжнародного туризму. З 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між ФРН та Україною. Тісні зв'язки мають міста Мюнхен і Лейпциг зі своїм містом-побратимом Києвом. Німецька діаспора в Україні становить близько 100 тис. осіб. ФРН належить до найбільших торговельних партнерів України. В окремі роки товарооборот між двома країнами досягав близько 2 млрд доларів США. Україна ввозить з Німеччини набагато більше товарів, ніж відправляє до неї. Німеччина зробила великий внесок у розвиток світової науки, техніки, культуриВелика Британія. Особливості ЕГП, вплив його на розвиток країни. Природні умови і природні ресурси.

Велика Британія належить до «Великої сімки» високорозвинутих країн світу. Вона є членом ООН, ЄС, НАТО, ОЕСР, очолює Британську Співдружність націй. Англійська королева є формальним главою таких держав, як Канада, Австралія та ін.

Форма правління і державний устрій. Велика Британія — конституційна монархія. Глава держави — монарх (королева), законодавчий орган — парламент (палата громад і палата лордів) . До складу країни входять 4 історичні області: власне Англія, Шотландія, Уельс (Валія), Північна Ірландія (Ольстер).

Географічне положення. Країна розташована на Британських островах біля північно-західних берегів Європи і омивається водами Атлантичного океану. Велика Британія володіє низкою островів у Індійському, Атлантичному і Тихому океанах. Острівне розташування сприяє розвитку міжнародних торговельно-економічних зв'язків, оскільки тут перетинаються міжнародні морські та повітряні шляхи.

Природні умови і ресурси. На півночі країни переважають гірські краєвиди, у центральній частині — пагорби та рівнини, які поступово переходять у невисокі старі гори. На островах переважає помірний морський клімат з вологим і помірно теплим літом та м'якою зимою. Велика Британія багата на водні ресурси (найбільші річки: Темза, Трент, Вай, Северн та ін.). У центральній і південній частинах країни грунти здебільшого родючі, що сприяє розвитку землеробства. Основними мінеральними ресурсами є нафта і природний газ Північного моря. Видобуток кам'яного вугілля та залізної руди нині не має великого промислового значення. Поклади руд кольорових металів майже вичерпано за вийнятком родовищ олова та міді на півострові Корнуолл. Країна має значні запаси різних будівельних матеріалів, кам'яної та калійної солей.

Населення. Велика Британія належить до першого типу відтворення населення. Середня його густота становить 240 осіб/км2. Найбільша кількість осіб проживають в Англії. Населення належить до германської (англійці — 82% населення) і кельтської (шотландці — 10%, ірландці — 2%, уельсці —2%) груп індоєвропейської мовної сім'ї. Майже 90% населення проживають у містах і великих агломераціях — Великому Лондоні, Манчестері, Бірмінгемі, Ліверпулі, Глазго та ін. Показник урбанізації у країні — найвищий у світі. Дія сільського населення характерними є ізольовані фермерські садиби. Більшість населення сповідує християнство (англійці, шотландці, уельсці — протестантство, а ірландці — католицизм). Ольстер — Північна Ірландія — одна з «гарячих» точок планети, район гострих релігійних і національних суперечок.

Господарство. Велика Британія—високорозвинута індустріальна держава, промисловість якої дає майже 90% експорту. За обсягом промислової продукції вона посідає 5-те місце в світі (після США, Японії, Німеччини, Франції). Компанії великої Британії є світовими лідерами за обсягом виробництва в деяких галузях промисловості: «Роллс-Ройс» — з виробництва авіаційних двигунів, «Брітіш-Стіл» — з виплавки сталі, «Шелл», «Брітіш петролеум» — з нафтопереробки. Як і інші країни, що мають незначні запаси мінеральних ресурсів, Велика Британія орієнтується на імпорт сировини. Підприємства, що її переробляють, розташовані в портових містах. Промисловість спрямована на розвиток трудо- та науко-містких галузей, особливо машинобудування. Основними галузями спеціалізації економіки є машинобудування, хімічна промисловість та рибальство.

Е л е к т р о е н е р г е т и к а країни базується на ТЕС (особливо в центральній та південно-східній частинах). ГЕС зосереджені в Шотландії, АЕС діють в Англії. Дві третини усього палива, що використовується в енергетиці, припадають на нафту, газ та уран.

Ч о р н а м е т а л у р г і я — одна з найдавніших галузей промисловості. Основні її центри зосереджено в прибережних районах (Кардіфф, Ньюпорт, Мідлсбро).

К о л ь о р о в а м е т а л у р г і я розвивається в основному в портах, оскільки орієнтується на імпортну сировину (Ліверпуль, Суонсi).

М а ш и н о б у д у в а н н я - провідна галузь промисловості країни. Важливу роль відіграють ті галузі, які орієнтуються на експорт продукції. Тому в розміщенні вони тяжіють до портів і найбільших агломерацій. Серед них виділяються авіа-, судно- та автомобілебудування. Основні їх центри: Бірмінгем, Великий Лондон, Ковентрі, Брістоль, Дербі. Важке машинобудування найбільшою мірою розвинуте в Ньюкаслі, Шеффілді, Глазго. Обладнання для текстильної галузі виробляють у текстильних районах Ланкаширі та Йоркширі. Високого рівня розвитку досягла електротехнічна галузь, що зосереджена переважно у Великому Лондоні, Бірмінгемі, Ковентрі, Манчестері та інших містах.

Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь спеціалізується на виробництві нафтопродуктів, каучуку, синтетичних волокон, фарб, кислот, соди, фармацевтичних виробів. Важливими центрами галузі є: Ліверпуль, Великий Лондон, Манчестер, Ньюкасл.

Л е г к а , особливо т е к с т и л ь н а п р о м и с л о в і с т ь — найдавніша галузь не тільки у країні, а й в усій Європі. Історичними її районами є Ланкашир, Йоркшир, Північна Ірландія.

Х а р ч о в а п р о м и с л о в і с т ь, що ґрунтується на досягненнях науки і техніки, посідає одне з перших місць в економіці країни. Вона повністю забезпечує населення продуктами харчування і розвинута практично в кожному місті.

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о є добре розвинутим. Завдяки м'якому морському клімату пасовища залишаються зеленими майже впродовж усього року, тому основна галузь — тваринництво. Розводять переважно велику рогату худобу молочного напряму. Розвинуто також свинарство, птахівництво та вівчарство. У рослинництві вирощують здебільшого кормові культури (2/з посівних площ) і картоплю. Із зернових культивують ячмінь, пшеницю, овес, з технічних—цукровий буряк. Навколо великих міст розвинуто садівництво, овочівництво, птахівництво, свинарство для забезпечення населення основними продуктами харчування. Рибальський флот Великої Британії має значний рівень розвитку (11 тис. суден). Він виловлює рибу (тріску, оселедці, камбалу тощо) в Атлантичному океані, забезпечує країну рибною продукцією, а також експортує її.

Т р а н с п о р т здійснює вантажні та пасажирські перевезення. Морський флот Великої Британії є одним з найбільших у світі. Він здійснює основні зовнішні перевезення (майже 90%). Найбільші порти країни — Лондон, Саутгемптон, Ліверпуль, Глазго, Бристоль. Перевезення на внутрішньому ринку здійснюються здебільшого автомобільним транспортом (75%). Найбільша автомагістраль країни - Лондон -Манчестер - Глазго. На 2-му місці за вантажообігом—залізничний транспорт (20 %). Сучасна залізниця під Ла-Маншем, протяжність якої становить 49,7 км, діє з 1994 р. і з'єднує Велику Британію з материковою Європою. Розвивається трубопровідний транспорт, який доставляє нафту, нафтопродукти, ґаз до промислових центрів країни. У країні налічується 50 аеропортів, що обслуговують повітряний транспорт. Аеропорт «Хітроу» посідає 3-тє місце в світі за кількістю пасажирських перевезень.

Зовнішньоекономічні зв'язки. В експорті (82%) переважає готова промислова продукція: аерокосмічне обладнання, хімікати, фармацевтичні вироби, автомобілі, медичні інструменти, зброя, в імпорті — промислові вироби, продовольство, сировина. Основними торговими партнерами Великої Британії є країни ЄС (Франція, Німеччина, Нідерланди), США. Країна посідає 5-те місце в світі за кількістю туристів (19 млн осіб щороку), які її відвідують. Найбільшими центрами туризму стали Лондон, Віндзор, Единбург, Кардіфф. У 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між Україною і Великою Британією. Обсяг товарообороту з Україною і досі не перевищує 1 % загального зовнішньоторговельного обороту країни. Велика Британія більше експортує товарів до України, ніж імпортує з неї. Вона експортер капіталу, послуг банків, страхових компаній, телекомунікаційних, науково-інформаційних та культурних послуг, реклами тощо. Дружні стосунки склалися між Києвом і його містом-побратимом — Единбургом.

Франція. Особливості ЕГП. Природно-ресурсний потенціал. Населення і найбільші міста країни

Франція — країна з двохтисячорічною історією. Пригадавши, що ми знаємо про цю країну, ми побачимо в уяві величні обриси Ейфелевої вежі — символу Парижа, неозорі простори виноградників Бургундії та Шампані, суворі скелі Бретані на узбережжі Атлантичного океану, засніжені верхівки Французьких Альп та Піренеїв, Лазуровий берег Середземного моря, карнавали в Ніцці, кінофестиваль в Каннах, надзвуковий літак «Конкорд», автомобілі "Рено" та «Пежо», найкращі в світі парфуми, модний одяг та ін. Франція — одна з високорозвинутих країн, що входять до «Великої сімки», є членом ООН, ЄС, НАТО.

Форма правління і державний устрій. За формою правління Франція — президентська республіка. Главою держави є президент. Законові давчий орган — двопалатний парламент (Національні збори та сенат). За адміністративно-територіальним поділом ввділяють22 райони, до яких входять 96 департаментів. Територія держави складається з континентальної частини, острова Корсики, заморських територій.

Географічне положення. Франція на заході й півночі омивається водами Атлантичного океану, а на півдні — Середземного моря. Цікаво, що дві третини кордонів Франції — морські. Це сприяє розвитку торговельно-економічних зв'язків із країнами Європи, Близького Сходу, Північної Африки. Зручним є також розташування країни відносно найважливіших транспортних міжнародних магістралей.

Природні умови та ресурси. Франція — країна різноманітних природних умов. На півночі й заході простягаються широкі рівнини, пагорби та плоскогір'я. На сході лежать давні невисокі гори Вогези, на північному сході — Арденни, на півдні країни — гірські масиви Альп і Піренеїв, що чергуються з широкими долинами. Франція розташована в помірному кліматичному поясі. На півдні — клімат субтропічний середземноморського типу. Країна добре забезпечена водними ресурсами, прісною водою. Річки мають значні гідроенергоресурси. Найбільші з них: Луара, Сена, Гаронна, Рона. Ліси охоплюють 25% усієї площі країни, 10% з них перебувають під охороною держави. Національні парки — це чудові місця для відпочинку. Серед мінеральних ресурсів переважають поклади залізної руди (Лотарингія), калійної та кам'яної солей (Ельзас, Лотарингія), уранових руд (центральні райони країни), бокситів (Прованс, Лангедок), природного газу, є небагаті запаси кам'яного вугілля (Лотарингія). Країна має достатню кількість природного будівельного матеріалу, що забезпечує власні потреби та експортується. Різноманітні форми рельєфу та досить сприятливі кліматичні умови в поєднанні з родючими ґрунтами уможливлюють розвиток у країні багатогалузевого сільського господарства і системи транспортних шляхів. Чудові природні умови Піренеїв та Альп, субтропіки узбережжя Середземного моря та численні пам'ятники архітектури й історії на території держави — важливі чинники розвитку індустрії туризму та відпочинку.

Населення.Франція належить до першого типу відтворення населення. Природний приріст становить 0,5 % за рік. Середня густота населення — 108 осіб на 1 км2. Як і в багатьох індустріально розвинутих країнах Європи, переважна більшість населення проживає в містах (80 %), де люди в основному зайняті в сфері управління виробництвом або обслуговування (туризм, фінанси, освіта, охорона здоров'я, індустрія розваг). Найбільші міста Франції: Париж, Ліон, Марсель, Бордо, Тулуза, Лілль. У національному складі переважають французи (85 %). З інших народностей є корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці. Іммігранти становлять 7% населення. Більшість з них — вихідці з країн Північної Африки, Східної Європи, сусідніх держав. Найбільш поширена релігія - католицизм; віруючими є 90 % населення.

Господарство. За обсягом ВНП Франція посідає 4-те місце у світі. Провідними галузями її господарства є електроенергетика, машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, тваринництво, окремі галузі рослинництва, рибальство.

Е н е р г е т и к а базується на привізних вугіллі, нафті й газі, оскільки власних паливних ресурсів не вистачає. Водночас країна має значні гідроресурси та найрозвинутішу в Західній Європі мережу АЕС. Потужна електростанція в Одейлпо (Піренеї) працює на сонячній енергії. Є також приливно-відпливні електростанції.

М а ш и н о б у д у в а н н я — провідна галузь індустрії країни. Особливо виділяється транспортне машинобудування, в тому числі автомобілебудування, за кількісними показниками якого країна посідає 4-те місце в світі. Військові літаки «Містер», «Міраж», цивільні — «Каравела», «Конкорд», морські кораблі, що будуються в Дюнкерку, Тулоні, Бресті, Шербурі, відомі в багатьох країнах світу. Виготовляють також космічну і ракетну техніку, електроніку, засоби зв'язку, сільськогосподарські машини, рухомий состав залізниць, побутову техніку тощо.

Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь працює на довізній та власній сировині. Нафтопереробні комбінати розміщені в портах; підприємства фармацевтичної та парфумерної промисловості — у Парижі. Виробництво пластмас і добрив зосереджене в Гаврі та Руані. Підприємства хімічної промисловості працюють майже в усіх регіонах Франції.

М е т а л у р г і я в країні зазнала спаду. Виробництво чорних металів тяжіє до кам'яновугільних басейнів і родовищ залізної руди. Серед галузей кольорової металургії розвивається виплавка люмінію, що орієнтується на джерела електроенергії.

Л е г к а п р о м и с л о в і с т ь представлена текстильною, трикотажною та швейною галузями. Всесвітньо відомі текстильні вироби, одяг, парфуми є вагомим внеском у економіку країни. Париж — визнаний центр світової моди. Головні центри виготовлення текстилю й одягу — Лілль, Рубе, Ліон.

Х а р ч о в а п р о м и с л о в і с т ь за обсягом виробництва посідає 2-ге місце в світі (після США). Високим технічним рівнем розвитку характеризуються такі галузі, як м'ясна, молочна, консервна, цукрова (1-ше місце в Західній Європі), борошномельна, кондитерська, виноробна. Основні промислові райони — Париж, Північ, Схід, водночас швидко зростає роль південних і західних районів.

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о посідає 1-ше місце як за валовим виробництвом продукції, так і за показниками на душу населення в Європі. Країна є одним з найбільших світових експортерів сільськогосподарської продукції.Сільське господарство Франції — інтенсивне і високопродуктивне. Більшість продукції дають середні фермерські господарства. Найкращі показники рентабельності мають ферми, розміщені в північній частині країни. Тваринництво (2/з продукції) переважає над рослинництвом. Франція утримує першість з виробництва м'яса, молока, сиру, ковбас. На півночі вирощують пшеницю, цукровий буряк, овочі, на півдні — кукурудзу, соняшник, персики, сливи, вишні, оливи. Вирощування винних сортів винограду розповсюджене в усіх регіонах Франції. Багато виноградників здавна закладено у провінції Шампань, де в довгих підземних галереях витримують відомі шампанські вина. На півдні, в районі Ніцци, величезні площі земель зайнято під квітами, з яких виготовляють есенції для парфумерної галузі. Розведення великої рогатої худоби (Нормандія, Бретань) — провідна галузь тваринництва. Саме тут виготовляють відомі на весь світ різноманітні види сирів (близько 400), що знають в усьому світі. Розводять свиней, кролів, а в гірській місцевості — овець. На узбережжі морів розвинуте рибальство: вилов тріски, тунця, крабів, омарів, морських гребінців, а з розведення устриць Франція посідає 1-ше місце в світі.

Т р а н с п о р т у країні добре розвинутий. Внутрішні перевезення (45 % вантажів і 50 % пасажирів) в основному здійснюються автомобільним транспортом. Неабияку роль у цих перевезеннях відіграють річковий і морський транспорт. Більша частина зовнішніх перевезень припадає саме на нього. Найбільші порти країни — Марсель (2-ге місце в Європі), Гавр, Кале, Дюнкерк, Булонь. Завдяки високому рівню електрифікації залізничного транспорту експреси можуть розвивати швидкість до 500 км/год (Париж — Ліон). Париж— другий повітряний вузол у Європі після Лондона. У Франції прокладена широка мережа нафто- та газопроводів.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільшими торговими партнерами є країни ЄС, США, Японія. Експортується продукція машинобудування, харчової, хімічної, парфумерної та швейної промисловості, імпортуються устаткування, комплектуючі, сировина. Франція посідає 1-ше місце в світі за кількістю іноземних туристів (62 млн осіб за рік). До списку ЮНЕСКО внесено 22 об'єкти, які вважають пам'ятками культури всього людства. Серед них: Лувр, Ейфелева вежа, Центр ім. Жоржа Помпіду, собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам), палаци долини Луари, Савойських Альп, Лазуровий берег з Ніццою і Каннами тощо. З 1991 р. було встановлено дипломатичні відносини з Україною. Частка товарообороту з Україною становить 0,7 % загального зовнішньоторговельного обороту країни. Франція більше експортує до України, ніж імпортує з неї. Два французькі міста — Тулуза і Париж — побратими Києва, з якими підтримуються тісні культурні та торговельно-економічні зв'язки.

Італія.Особливості ЕГП країни, вплив його на розвиток господарства. Природно-сировинна база. Населення, міста

Історія Італії сягає за 2500 років. На її теренах виникли католицизм і папство. Але як держава сучасного світу вона утворилася в 1870 р., коли було об'єднано розрізнені до цього території. Нині Італія посідає 6-те місце серед країн «Великої сімки». Італія — член ЄС (з 1957 р.), НАТО.

Географічне положення. Італія розташована в південній частині Європи на Апеннінському півострові та островах Сицилія і Сардинія. Її територію омивають води Середземного моря, що сприяє розвитку торговельно-економічних відносин з країнами Південної Європи, Близького Сходу та Північної Африки. Туніська протока завширшки 148 км відокремлює Італію від Північної Африки.

Форма правління і державний устрій. Італія — парламентська республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент (сенат і палата депутатів). За адміністративно-територіальним поділом до складу країни входять 20 областей, які поділяються на 103 провінції. На території Італії розташовані дві карликові держави Європи: Сан-Марино та Ватикан.

Природні умови та ресурси. Майже 80% території країни займають гори: на півночі — Альпи, увздовж усього півострова — Апеннінські гори. На Сицилії височить вулкан Етна — один із найактивніших вулканів світу. На півночі Італії значну площу займає Паданська рівнина. На більшій частині території країни переважає м'який клімат, але в горах бувають суворі й досить снігові зими. Для півдня Італії характерний субтропічний середземноморський клімат. Італійська Рив'єра славиться відомими на весь світ курортами. Лісові ресурси зосереджені в гірській місцевості (29% площі), 8% з них перебувають під охороною держави. У країні створено 5 національних парків. Водні ресурси забезпечують річки По, Тибр, Арно та озера, найбільші з яких — альпійські. Родючі ґрунти Паданської рівнини на узбережжі Адріатичного моря та на сході інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Країна небагата на корисні копалини. Запаси палива є незначними: кам'яне (о. Сардинія), буре (центральна частина Апеннін, Паданська рівнина) вугілля, нафта і газ (о. Сицилія, узбережжя Адріатичного моря). Невеликими є і запаси залізних руд, руд, що містять кольорові метали: бокситів, свинцево-цинкових, молібденових, ртутних. Є досить значні запаси самородної сірки, калійної та кам'яної солей. B Італії добувають всесвітньо відомий білий та рожевий мармур. У промисловому виробництві Італії використовують здебільшого імпортну сировину.

Населення. Середня густота населення Італії — 190 осіб на 1 км2. Населення розміщене досить нерівномірно. Найбільшою мірою заселені Паданська рівнина та західне узбережжя (500 — 1000 осіб на 1 км2). Більшість людей проживають y міських агломераціях (70 %), серед яких найбільшими є Римська, Міланська, Неапольська, Туринська. Багато міст Італії існують понад 2000 років і мають славну історію, що надає великі можливості для розвитку міжнародного туризму. Серед жителів країни 98 % — італійці, а національні меншини (албанці, греки, французи та ін.) проживають переважно на прикордонних територіяx. Річний приріст населення низький — 0,2 %. Пануюча релігія — християнство (католицизм). У Римі з 1929 р. існує незалежна держава Ватикан — штаб-квартира римсько-католицької церкви.

Господарство. Італія — одна із семи високорозвинутих країн світу. Основними галузями спеціалізації економіки є машинобудування, кольорова металургія, -хімічна, харчова та легка промисловість. Значно розвинуті також енергетика, чорна металургія, рибальство та землеробство. Як видно з діаграми, важливу частину італійської економіки становлять не галузі матеріального виробництва, а сфера обслуговування (освіта, охорона здоров'я, юридична, фінансова справа, органи управління, туризм). Для господарства характерною є диспропорція у розвитку між промисловою північною та аграрною південною частинами країни. Електроенергетика забезпечує потреби держави в електроенергії. ТЕС, які дають найбільшу частину від усієї електроенергії, що виробляють в країні, використовують продукцію нафтопереробних заводів, розміщених переважна в центрі Італії та на узбережжях Лігурійського, Тірренського, Адріатичного морів. Більшість ГЕС розташована на півночі країни, в Альпах. АЕС розміщено поблизу великих промислових центрів, таких як Рим, Мілан, Турин. Найбільшими центрами чорної металургії є Неаполь, Таранто, Генуя та ін. Вони працюють переважно на привізній сировині. З галузей кольорової металургії розвинуте виробництво алюмінію та магнію. Основні підприємства розміщені на півночі, біля ГЕС. Виробництво свинцю зосереджено на о. Сардинія та в Тоскані, цинку й міді — на півночі Італії, ртуті — у Тоскані.

М а ш и н о б у д у в а н н я основна галузь промисловості країни. В його структурі провідними є автомобілебудування (Турин, Мілан, Неаполь, Модена), суднобудування (Неаполь, Генуя, Трієст), верстатобудування (Флоренція, Мілан, Турин), електротехнічне виробництво (Мілан, Турин, Рим, Неаполь), авіабудування (Неаполь, Палермо, Турин).

Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь — одна з найрозвинутіших та монополізованих галузей країни. Вона використовує переважно власну сировину і виробляє мінеральні добрива, кислоти, синтетичні волокна, фарби, пластмаси тощо.

Л е г к у п р о м и с л о в і с т ь можна віднести до найстаріших галузей. У текстильні промисловості використовують імпортну сировину (вовна і бавовна). Розвинута шкіряно-взуттєва галузь. Мілан вважається міжнародним центром моди. Італійський одяг, шкіряні вироби високо цінують у світі.

З галузей х а р ч о в о ї п р о м и с л о в о с т і розвинуті борошномельна, маслобійна, виноробна, цукрова, олійна. їх продукція повністю задовольняє потреби населення, крім того, вона експортується.

У с і л ь с ь к о м у г о с п о д а р с т в і основною галуззю є рослинництво. Із зернових на півдні країни вирощують тверді сорти пшениці, кукурудзу, ячмінь, просо, гречку. З технічних культур найбільші площі займають цукрові буряки і тютюн. Чималу роль відіграють садівництво та виноградарство. З вирощування оливок та апельсинів країна посідає 1-ше місце у світі. Італійські лимони становлять 80 % річного європейського врожаю, їх експортують майже в усі країни Європи. У садах Італії ростуть мигдаль, горіхи, яблука. З виробництва вина Італія посідає одне з перших місць у світі. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби молочно-м'ясного напряму, свиней, овець та кіз. Італія має великий риболовецький флот, який займається здебільшого виловом тунця, сардин у Середземному морі. Транспорт є добре розвинутим. Основне навантаження у зовнішніх перевезеннях припадає на морський транспорт (90%). Значну роль відіграють порти: Генуя, Неаполь, Рим, Трієст, Венеція. Внутрішні перевезення, в основному, забезпечує автотранспорт. Відома своєю потужністю автострада «Сонце»: Мілан — Рим — Неаполь. Залізниці, що пролягли вздовж західного і східного узбережжів країни, здійснюють також внутрішні перевезення. Але становище на залізницях Італії нині вважають критичним, оскільки немає сучасних, модернізованих залізничних колій, а рухомий склад — застарілий. У країні налічується понад ЗО діючих аеропортів, найбільші — в Римі та Мілані. Поромні переправи підтримують зв'язки з островами та Грецією. Через країну проходять нафто- і газопроводи.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Майже 90% усього експорту країни припадають на товари промислового виробництва (прокат, автомобілі, верстати, трактори, електротехніка, хімікати, меблі, текстиль, взуття, одяг, харчові продукти, оливки, вино, макаронні вироби). В імпорті переважають паливо та сировина. Основними торговими партнерами Італії є країни ЄС, СШA. Розвиток туризму зумовлений географічним положенням, субтропічним кліматом, наявністю великої кількості пам'яток культури і багатою історією. Італія посідає 3-тє місце в світі за кількістю туристів, які її відвідують (150 млн осіб), і одержує від міжнародного туризму значні прибутки (близько 22 млн доларів США). Популярними туристичними об'єктами є Альпи та Лігурійське узбережжя, а також стародавній Рим, культурні центри Мілан, Флоренція, Венеція, Неаполь, Генуя. Частка товарообміну Італії з Україною становить 2,1 %.

Тема 2. КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ,

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
4. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
9. Аграрне виробництво і його особливості
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
12. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу

Переглядів: 3195