Об’єкт ідентифікації

Ідентифікація об’єктів

Проблема ідентифікації складається з багатьох аспектів і для її реалізації необхідно вирішити широкий спектр теоретичних та практичних завдань. На початковому етапі слід чітко усвідомити зміст поняття – “об’єкт ідентифікації”, тобто дати відповідь на питання: “Які загальні характеристики моделі об’єкта?” Друге питання пов’язано з постановкою задачі ідентифікації, її аналізом і особливостями. Третє питання – як встановити зв’язок проблеми ідентифікації з проблемою керування? І останнє питання полягає у тому, як визначити ефективність процедури ідентифікації [3, 4].

Об’єкт ідентифікації зручно представляти у вигляді багатополюсника, показаного на рис. 1.3,а, де:

х₁, …,х_n – входи об’єкта, за якими спостерігають;

ε₁,…,ε_к – входи, за якими не спостерігають;

у₁,….,у_м – виходи об’єкта, за якими спостерігають.

Багатовимірний об’єкт зручно описувати у векторній формі (рис. 1.3,б).

У цьому випадку:

Х = (х₁, …,х_n) – входи об’єкта, за якими спостерігають;

Е = (ε₁,…,ε_к) – входи, за якими не спостерігають;

e₁ e_к

У = (у₁,….,у_м) – виходи об’єкта, за якими спостерігають.

Рис. 1 Зображення об’єкта ідентифікації.

Всі входи об’єкта є видами впливу зовнішнього середовища на об’єкт. Водночас входи об’єкта є визначеними функціями стану середовища й часу. Оскільки відсутня модель ідентифікації, тоді входи об’єкта можна розглядати як випадкові функції часу, статичні властивості яких в загальному випадку невідомі. Тобто:

При цьому є відомими результати спостереження входу і виходу об’єкта, тобто є можливість реалізації функцій Х(t) і Y(t) у неперервній або дискретній формі. Відносно входу Е(t), за яким не спостерігають, можна вважати, що є відомою його структура, тобто характер цієї випадкової функції. Обмежимось випадком, коли Е(t) є нормальним випадковим процесом, безпосереднє спостереження якого неможливе.

Об’єкт пов’язує входи Х і Е з виходом Y з допомогою деякого апріорно невідомого оператора F:

Y=F(X, E).

При цьому ідентифікується не він, а оператор моделі F_м, який зв’язує входи і виходи, за якими спостерігають:

Y=F_м(X).

Фактор Е(t), який не спостерігається, розглядається як випадкова завада, яка утруднює визначення оператора F_м.

Отже, можна вважати, що об’єкт ідентифікації у загальному випадку можна представити у вигляді багатополюсника, частина входів якого не спостерігається.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція №2	\|	Апріорна інформація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.