• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Об’єкт ідентифікації

Ідентифікація об’єктів

Проблема ідентифікації складається з багатьох аспектів і для її реалізації необхідно вирішити широкий спектр теоретичних та практичних завдань. На початковому етапі слід чітко усвідомити зміст поняття – “об’єкт ідентифікації”, тобто дати відповідь на питання: “Які загальні характеристики моделі об’єкта?” Друге питання пов’язано з постановкою задачі ідентифікації, її аналізом і особливостями. Третє питання – як встановити зв’язок проблеми ідентифікації з проблемою керування? І останнє питання полягає у тому, як визначити ефективність процедури ідентифікації [3, 4].

Об’єкт ідентифікації зручно представляти у вигляді багатополюсника, показаного на рис. 1.3,а, де:

х₁, …,х_n – входи об’єкта, за якими спостерігають;

ε₁,…,ε_к – входи, за якими не спостерігають;

у₁,….,у_м – виходи об’єкта, за якими спостерігають.

Багатовимірний об’єкт зручно описувати у векторній формі (рис. 1.3,б).

У цьому випадку:

Х = (х₁, …,х_n) – входи об’єкта, за якими спостерігають;

Е = (ε₁,…,ε_к) – входи, за якими не спостерігають;

Рис. 1 Зображення об’єкта ідентифікації.

Всі входи об’єкта є видами впливу зовнішнього середовища на об’єкт. Водночас входи об’єкта є визначеними функціями стану середовища й часу. Оскільки відсутня модель ідентифікації, тоді входи об’єкта можна розглядати як випадкові функції часу, статичні властивості яких в загальному випадку невідомі. Тобто:

При цьому є відомими результати спостереження входу і виходу об’єкта, тобто є можливість реалізації функцій Х(t) і Y(t) у неперервній або дискретній формі. Відносно входу Е(t), за яким не спостерігають, можна вважати, що є відомою його структура, тобто характер цієї випадкової функції. Обмежимось випадком, коли Е(t) є нормальним випадковим процесом, безпосереднє спостереження якого неможливе.

Об’єкт пов’язує входи Х і Е з виходом Y з допомогою деякого апріорно невідомого оператора F:

Y=F(X, E).

При цьому ідентифікується не він, а оператор моделі F_м, який зв’язує входи і виходи, за якими спостерігають:

Y=F_м(X).

Фактор Е(t), який не спостерігається, розглядається як випадкова завада, яка утруднює визначення оператора F_м.

Отже, можна вважати, що об’єкт ідентифікації у загальному випадку можна представити у вигляді багатополюсника, частина входів якого не спостерігається.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. Аварії на пожежно-вибухонебезпечних об’єктах
4. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
5. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
8. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
9. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
10. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
11. Багатоаспектне класифікування об’єктів винаходу
12. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права

Переглядів: 631