Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПТИЦІ

ГАЛУЗІ

НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ

Розділ. 5 ПТАХІВНИЦТВО

Птахівництво— галузь сільського господарства, завданням якої € розведення, годівля, утримання і використання різних видів птиці з метою виробництва продукції (яєць, м'яса, пір'я, пуху тощо). Птахи — найбільш скороспілі тварини, від яких при незначних витратах кормів, затратах праці і засобів виробництва одержують цінні дієтичні продукти харчування.

Вважають, що людині щоденно потрібно 100—105 г білка, в тому числі 65—67 г тваринного походження. Фізіологічне обгрунтована норма споживання яєць людиною становить 365 шт. на рік, а м'яса птахів — 16,4 кг.

Промисловість переробляє побічну продукцію птиці — пух, пір'я, послід. З пуху і пір'я виготовляють подушки, ковдри, галантерейні вироби, а з малоцінного пір'я кормове борошно, що містить 78-80 % протеїну. Пташиний послід — цінне добриво, особливо для плодоягідних і овочевих культур. Він містить азоту в 3—4 і фосфору в 5—6 разів більше, ніж гній. З пташиного посліду виготовляють також сечову кислоту для фармацевтичної промисловості.

В Україні птахівництво розвивається швидкими темпами з 1964 р. завдяки створенню великих птахофабрик та міжгосподарських птахівничих підприємств. З того часу почався процес послідовної концентрації, спеціалізації й інтенсифікації виробництва. Громадське птахівництво посіло провідне місце не лише в державних закупівлях яєць і м'яса птиці, а й у їх валовому виробництві. Було сформовано перспективний та резервний генофонд яєчної і м'ясної птиці.

Впроваджуються у виробництво кліткове утримання батьківських стад курей, розробляються нові технології виробництва яєць та м'яса всіх видів птиці: курей, індиків, качок і гусей.

У птахівництві виділилися племінні, промислові та інкубаторно-птахівничі спеціалізовані господарства. До племінних господарств належать селекційно-генетичний центр при Інституті пта-

хівництва УААН, держплемзаводи та репродуктори першого і другого порядку. Вони займаються створенням порід, ліній та кросів птиці, поліпшенням їх племінних і продуктивних якостей, а також забезпечують гібридним молодняком товарні господарства. Для оцінки племінних і господарських корисних ознак птиці створено Державні конкурсно-дослідні господарства.

Велике значення має впровадження кліткових батарей. На птахофабриках і у птахорадгоспах практично все поголів'я несучок і ремонтного молодняка, а також близько 80 % яєчних курей батьківського стада утримують у кліткових батареях. Це сприяло тому, що виробництво яєць на 1 м² площі підлоги збільшилося у 2,5— З рази, а норми обслуговування птиці підвищилися у 4—4,5 раза.

У виробництві м'яса птиці провідну роль відіграє розвиток брой-лерної промисловості.

Надалі ріст виробництва продукції здійснюватиметься на базі інтенсифікації галузі — підвищення продуктивності птиці, повнішого використання виробничих площ, економії трудових, матеріальних, енергетичних ресурсів, поліпшення організації і росту продуктивності праці.

Програмами селекції передбачено створити нові кроси з висо-когенетичним потенціалом.

Впровадження нових кросів, створених у селекційних центрах, сприятиме зростанню продуктивності птиці на товарних підприємствах і фермах.

Зниження витрат кормів на одиницю продукції можна досягти лише за повноцінної годівлі птиці. Тому комбікормові заводи мають матеріально повністю відповідати за якість комбікормів.

В умовах інтенсифікації і концентрації виробництва значно ускладнюється профілактика різних хвороб птиці, тобто санітарно-технологічна дисципліна: підготовка приміщень і території для посадки нових партій птиці, одночасне комплектування не окремих приміщень, а ізольованих зон, інкубація та дезинфекція яєць, обробка добового молодняка. Але значення цих заходів зростає. Тому висока культура ведення птахівництва сприятиме збільшенню виробництва різної високоякісної продукції.

Розвиток птахівництва на промисловій основі пред'являє особливі вимоги до свого об'єкту — птиці. Інтенсивне використання

птиці має базуватися на знанні їх біологічних особливостей. Без врахування анатомічних та фізіологічних особливостей будь-який потенційно ефективний технологічний прийом може бути невдалим.

Знаючи принципи структурної організації організму, птахівник може, залежно від поставлених завдань (збільшення несучості, м'ясності, підвищення життєздатності тощо), цілеспрямовано впливати на морфофункціональні показники.

До характерних біологічних особливостей птиці відносять своєрідну будову шкіряного покриву та його похідних, органів дихання і травлення, сечовиділення, розмноження, обмін речовин, відносно високу температуру тіла, розвиток ембріона поза організмом матері, високу плодючість і фізіологічну скороспілість, інстинкт насиджування, всеїдність, здатність до акліматизації тощо.

За своєю анатомічною будовою птахи подібні до плазунів (рептилій). На відміну від ссавців шкіра птахів більш тонка, ніжна і суха, у ній немає потових і сальних залоз. У птахів лише дві залози—у вушній протоці і куприкова. Куприкова залоза складається з двох часток, кожна з яких у курей має розмір горошини, у качок — квасолини, у гусей — лісового горіха. Водоплавні птахи дзьобом видавлюють із цієї залози жировий секрет і змащують ним все оперення, запобігаючи тим самим його намоканню. У каченят куприкова залоза починає функціонувати з 20-25-добового віку. Шкіра птахів має добре розвинений підшкірковий шар і утворює складки, що надають їй більшої рухливості. Вона бере участь у терморегуляції, депонує до ЗО % крові. Через шкіру втрачається 70—80 % тепла, що утворюється в організмі. У шкірі розгалужена мережа нервових закінчень, подразнення яких викликає відповідні реакції організму.

Похідними шкіри є пір'я, гребінь, вушні мочки, сережки, корали, дзьоб, кігті.

З усіх живих істот лише тіло птахів покрито пір'ям. Оперення птахів виконує досить важливі функції терморегуляції, захисту шкіри від пошкоджень, апарату руху. Воно створює навколо тіла шар нерухомого повітря. Змінюючи кут нахилу пір'їн, птах регулює тепловіддачу.

Оперення птахів періодично змінюється, називається цей процес линянням. Линяння буває ювенальним — заміною первинного пір'я основним (вторинним) і періодичним — щорічною зміною пір'я. Ювенальне линяння у курчат починається у ЗО—45-

добовому віці і закінчується через 4—5 місяців, у каченят і гусенят — з 60—70-добового віку, але проходить швидше і завершується через 2—3 місяці. Доросла птиця линяє один раз на рік — наприкінці літа (кури), а частково влітку і восени (качки і гуси). При утриманні птиці у приміщенні з регульованим мікрокліматом періодичне линяння у неї починається наприкінці яйцекладки, тобто не залежить від пори року і проходить досить повільно. У цей час несучість знижується, або птиця зовсім не несеться. Можливе і примусове линяння птиці. Для цього використовують хімічні (евер-тас) і гормональні (прогестерон, тироксин та їх похідні) препарати або різко змінюють режим годівлі та утримання птиці. Таке линяння відбувається швидше, ніж природне.

Механізм линяння до цього часу повністю не вивчений.

Тулуб у птахів веретеноподібний, загострений на обох кінцях: спереду — дзьобом, ззаду — хвостом.

Кісткиптахів легкі, тонкі, міцні, деякі з них пневматичні -замість мозкової речовини містять повітря. Передні кінцівки перетворилися у крила. У птиці немає лобкового зрошення, таз не замкнутий знизу. Це полегшує знесення яйця. Грудна кістка добре розвинута і у більшості птахів (кури, індики) має високий гребінь (кіль), до якого прикріплені грудні м'язи. Вони становлять близько 30—50 % маси усіх м'язів. На відміну від м'язівтварин інших видів м'язи птиці тонковолокнисті з малою кількістю сполучної тканини.

Легеніу птахів невеликі, але на доповнення до них є повітроно-сні мішки, розміщені у грудній і черевній порожнині, а у деяких птахів (напр., у пеліканів) — під шкірою по всьому тулубу. Повіт-роносні мішки — своєрідні резервуари. Завдяки ним птахи навіть при тривалому польоті не задихаються, а водоплавні — знаходяться під водою 10—15 хвилин. Крім того, ці резервуари виконують роль терморегулятора, компенсуючи відсутність потових залоз, збільшують об'єм тіла, що полегшує перебування на воді. На відміну від ссавців птахи чутливіші до нестачі кисню (особливо качки). Домашній птах вдихає за одну годину близько 1000 см³ кисню на 1 кг маси тіла (людина 300 см³). Чим більше у повітрі вуглекислоти, тим важче дихати: за наявністю в повітряній суміші 20 % вуглекислоти птахи гинуть. Для нормального дихання необхідно, щоб у повітрі приміщення, де розміщено птахів, було 21 % кисню. У спокійному стані кури і качки роблять 25—40, а гуси та індики — 20-25 дихальних рухів на хвилину.

25*9-480 387

25 9-480 385

По відношенню до маси тіла серцеу птахів більше і м'язи його товстіші, ніж у ссавців. Так, маса серця у курей 7—10 г, у качок — 10—15 г, у гусей — 20—30 г. Серце працює досить інтенсивно. Так, у курей частота серцевих скорочень (пульсу) за хвилину становить 130-340, у качок — 150—250, у горобця 740—850, а у свиней лише 70—80, у великої рогатої худоби — 40—50, у коней — 30—40. Маса крові у птахів — 8-12 % від маси тіла, кров не поділяється на групи. Кров'яний тиск у птахів «підвищений» і становить залежно від виду 140—170 мм рт. ст.

У птахів своєрідна будова органів травлення.Птахи мають дзьоб, форма якого залежить від способу життя. Губи, щоки і зуби відсутні, тому птах може проковтнути воду, лише трохи піднявши голову. Це необхідно враховувати при конструюванні кліткових батарей. Щодо корму, то птиця може проковтнути його за будь-якого положення голови. Оскільки птахи беззубі, корм вони не пережовують, а набивають ним воло (у гусей і качок в такому випадку незначно розширюється стравохід, де маса знаходиться 5—8 годин і розм'якшується. Якщо шлунок порожній, то корм може обминути воло. Шлунок у птахів має два відділи: залозистий і м'язовий. У залозистому відділі їжа переміщується з соками, а звідти надходить до м'язового відділу шлунку. Внутрішня його поверхня щільно вкрита роговою оболонкою — кутикулою. Цей орган частково компенсує птахам відсутні зуби. Тут корм перетирається і перемішується з шлунковим соком. Подрібнення і перетирання корму в цьому відділі відбувається також за допомогою гравію, який птиця ковтає. У курей, індиків та цесарок м'язовий відділ шлунку розвинений краще, ніж у водоплавної птиці. Тиск у м'язовому шлунку курей досягає 160—150, у качок— 180—200, у гусей — 260-280 мм ртутного стовпа.

На відміну від інших тварин у птиці процес травлення проходить найбільш інтенсивно. Так, з моменту, коли курка з'їла корм і до початку виділення неперетравлених залишків минає 3—6 годин, а у великої рогатої худоби — 20—24 години. Довжина кишечника у птиці лише у 5—6 разів більша за довжину тулуба, а у свиней і великої рогатої худоби — в 25—30 разів. Внаслідок цього дія травних ферментів на корм нетривала.

Складно побудовані органи розмноження птахів.У самок функціонують лише лівий яєчник та яйцепровід. Яєчник дорослої самки нагадує гроно винограду і складається з яйцеклітин різного розміру. У дорослих курей їх• налічується 1900—4000, у качок —

1000—1200. Яйцепровід складається з воронки, білкової частини, перешийка, матки і піхви.

Органи розмноження самців— сім'яники і сім'япровід. Сім'яники мають вигляд бобів і розміщені по обидва боки від хребта. Від них відходять сім'япроводи, що впадають у клоаку, закінчуючись у півня та індика зачатковим, а у селезнів і гусаків — розвинутим статевим органом. Запліднення у птиці відбувається у воронці яйцепроводу. Сперматозоїди, що розміщені у яйцепроводі, придатні до запліднення 7—20 і більше діб (залежно від виду птиці). У зв'язку з тим, що зародок може розвиватися поза організмом матері, це дає змогу проводити штучну інкубацію.

У птахів немає сечового міхура, ниркової миски і ниркових сосочків. Ниркискладаються з трьох часток. Основний продукт азотистого обміну — сеча, що являє собою густу білу масу і містить сечову кислоту, тоді як у ссавців — сечовину.

Нервова системарозвинута гірше, ніж у ссавців. Головний мозок простіший, немає звивин.

Органи слухуу птахів розвинуті добре, у них немає зовнішньої вушної раковини. За допомогою слуху птахи орієнтуються у просторі, навіть незначний звук чують на відстані 50 м. Шум у приміщенні не має перевищувати 90 дБ, бо це може призвести до зниження продуктивності.

Органи смакурозвинуті слабко, смакові центри локалізуються в основі язика. Птиця розрізняє солодке, гірке, солоне і кисле.

Органи нюхуу птиці розвинуті слабко, відшукати корм за запахом птиця не може, бо ніздрі в неї не на кінці дзьоба, а поблизу його основи.

Органи дотикуу водоплавної птиці розміщені на м'якій частині дзьоба і в ротовій порожнині, що сприяє відшукуванню корму на водоймах і в темряві. У курей органи дотику розміщені під ороговілою частиною дзьоба та під зубчиками язика.

У птиці добре розвинутий зір.Але вони не бачать у сутінках і темряві. Тому навіть голодні не поїдають корм із затемнених годівниць. Неоднаково реагує птиця на різні кольори. Так, кури добре бачать при зеленому і червоному освітленні, гірше — синьому і майже зовсім не бачать при фіолетовому.

Кури та індики ніколи не кліпають повіками як людина, а лише прикривають ними очі під час сну.

Птахи — теплокровні тварини.Із порівняно постійною температурою тіла, що досягається хімічною та фізичною терморегуляці-

єю. Температура тіла більшості птахів 41-42° С (у перепелів 44— 45 °С), у ссавців — 37—40 °С. Це пояснюється тим, що процеси обміну в організмі птахів проходять інтенсивніше. Так, на 1 кг живої маси птахам потрібно кисню в 4—5 разів більше, ніж ссавцям. Птахи дуже чутливі до коливань температури повітря у приміщенні. Оптимальна температура середовища для дорослої птиці різних видів 10—18 °С при відносній вологості 60—75 %. За зниження температури починається інтенсивне згорання, що вимагає надходження поживних речовин. Судини шкіри звужуються і виділення тепла зменшується. Особливо чутливий до змін температури молодняк птиці. У перші 10—15 діб життя у молодняка птиці терморегуляція майже відсутня, тому у приміщенні має бути температура на рівні 28—29 °С, а під брудером — 33—36 °С.

Важливою особливістю птиці є висока інтенсивність росту, скороспілість і плодючість. Так, яєчні кури починають яйцекладку в 4,5—5-міс. віці, перепілки — в 35—45-добовОму віці. Курчата-бройлери у 49 діб важать 1,8—2,2 кг, каченята — 2,5—3,0 кг, а гусенята в 63 доби — 4,0—6,0 кг. Несучість курей коливається у межах 220-290 яєць за рік, тобто від однієї курки можна одержати 100— 150 курчат.

Птиця здатна виробляти високоцінні продукти харчування. Так, яйце містить всі незамінні амінокислоти і вісім з десяти замінних, а також — вітаміни, ферменти, мінеральні солі. Одне яйце задовольняє добову потребу людини у вітаміні В₂ на 10—12 %, Д— на 10-40, А — на 15—16 і В_]2 — на 50—100 %. Білок яйця засвоюється людиною на 96—98 %. М'ясо птиці — високопоживне, відзначається високими дієтичними і смаковими якостями. Воно містить 14—26 % протеїну. М'ясо гусей і качок містить 30—45 % жиру, у якому майже немає холестерину. З печінки гусей і качок виготовляють паштет — висококалорійний делікатесний продукт. Цінними є пух і пір'я птиці.

Особливо виділяється птиця щодо витрат кормів на 1 кг приросту живої маси. Так, для виробництва 1 кг свинини потрібно 3,5— 5,0 к. од., яловичини— 7—10, а м'яса курчат-бройлерів — 2— 3,5 к. од.

Птиці властива висока акліматизаційна здатність, що дає змогу організувати птахівничі господарства у всіх зонах країни.

Птахи — всеїдні, тому до складу їх раціону можуть входити корми різного походження.

Важливою особливістю птиці є її транспортабельність, пов'яза-

на із способом розмноження. Так, перевезти 85 000 яєць, маса яких приблизно 5 т, легше, ніж 10 голів великої рогатої худоби такої ж маси.

Перші 1,5—2 доби молодняк може жити без їжі і води, а за цей час літаком його можна перевезти у будь-яку країну світу.

Швидка зміна поколінь птиці, висока плодючість, здатність до акліматизації, розвиток поза тілом матері, транспортабельність сприяють поліпшенню птиці, тобто — успіхові селекції. Селекціонери створили велику різноманітність порід птиці, які відрізняються напрямом продуктивності, забарвленням оперення, масою і формою тіла тощо.

Проте птиці властиві також якості, які мають поліпшити. До них варто віднести такі: витрати поживних речовин, енергії на непридатну для їжі людини шкаралупу, досить тривалий період (19 годин) формування шкаралупи, недосконалість шкаралупи як упаковки товару; відносно високий вміст холестерину в жовтку, жиру в тушках гусей та качок. Недосконалість терморегуляції молодняка, що вимагає додаткових витрат на обігрівання, висока вимогливість до якості кормів. Але навіть з урахуванням цих недоліків, від птиці одержують найцінніші продукти харчування, а галузь птахівництва вважається найрентабельнішою. Для того, щоб поліпшувати продуктивні і племінні якості птиці, зооінженерам, ветпрацівникам необхідні глибокі знання біологічних особливостей цих об'єктів та факторів, що на них впливають.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
План лекції.	\|	Яєчна продуктивність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.