Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПТИЦІ

ГАЛУЗІ

НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ

Розділ. 5 ПТАХІВНИЦТВО

Птахівництво— галузь сільського господарства, завданням якої € розведення, годівля, утримання і використання різних видів птиці з метою виробництва продукції (яєць, м'яса, пір'я, пуху тощо). Птахи — найбільш скороспілі тварини, від яких при незначних витратах кормів, затратах праці і засобів виробництва одержують цінні дієтичні продукти харчування.

Вважають, що людині щоденно потрібно 100—105 г білка, в тому числі 65—67 г тваринного походження. Фізіологічне обгрун­тована норма споживання яєць людиною становить 365 шт. на рік, а м'яса птахів — 16,4 кг.

Промисловість переробляє побічну продукцію птиці — пух, пір'я, послід. З пуху і пір'я виготовляють подушки, ковдри, галантерейні вироби, а з малоцінного пір'я кормове борошно, що містить 78-80 % протеїну. Пташиний послід — цінне добриво, особливо для плодоягідних і овочевих культур. Він містить азоту в 3—4 і фосфо­ру в 5—6 разів більше, ніж гній. З пташиного посліду виготовля­ють також сечову кислоту для фармацевтичної промисловості.

В Україні птахівництво розвивається швидкими темпами з 1964 р. завдяки створенню великих птахофабрик та міжгосподарських птахівничих підприємств. З того часу почався процес послідовної концентрації, спеціалізації й інтенсифікації виробництва. Громад­ське птахівництво посіло провідне місце не лише в державних заку­півлях яєць і м'яса птиці, а й у їх валовому виробництві. Було сфор­мовано перспективний та резервний генофонд яєчної і м'ясної птиці.

Впроваджуються у виробництво кліткове утримання батьківсь­ких стад курей, розробляються нові технології виробництва яєць та м'яса всіх видів птиці: курей, індиків, качок і гусей.

У птахівництві виділилися племінні, промислові та інкубатор­но-птахівничі спеціалізовані господарства. До племінних госпо­дарств належать селекційно-генетичний центр при Інституті пта-


хівництва УААН, держплемзаводи та репродуктори першого і дру­гого порядку. Вони займаються створенням порід, ліній та кросів птиці, поліпшенням їх племінних і продуктивних якостей, а та­кож забезпечують гібридним молодняком товарні господарства. Для оцінки племінних і господарських корисних ознак птиці ство­рено Державні конкурсно-дослідні господарства.

Велике значення має впровадження кліткових батарей. На пта­хофабриках і у птахорадгоспах практично все поголів'я несучок і ремонтного молодняка, а також близько 80 % яєчних курей бать­ківського стада утримують у кліткових батареях. Це сприяло тому, що виробництво яєць на 1 м2 площі підлоги збільшилося у 2,5— З рази, а норми обслуговування птиці підвищилися у 4—4,5 раза.

У виробництві м'яса птиці провідну роль відіграє розвиток брой-лерної промисловості.

Надалі ріст виробництва продукції здійснюватиметься на базі інтенсифікації галузі — підвищення продуктивності птиці, повні­шого використання виробничих площ, економії трудових, матері­альних, енергетичних ресурсів, поліпшення організації і росту про­дуктивності праці.

Програмами селекції передбачено створити нові кроси з висо-когенетичним потенціалом.

Впровадження нових кросів, створених у селекційних центрах, сприятиме зростанню продуктивності птиці на товарних підпри­ємствах і фермах.

Зниження витрат кормів на одиницю продукції можна досягти лише за повноцінної годівлі птиці. Тому комбікормові заводи ма­ють матеріально повністю відповідати за якість комбікормів.

В умовах інтенсифікації і концентрації виробництва значно уск­ладнюється профілактика різних хвороб птиці, тобто санітарно-технологічна дисципліна: підготовка приміщень і території для по­садки нових партій птиці, одночасне комплектування не окремих приміщень, а ізольованих зон, інкубація та дезинфекція яєць, об­робка добового молодняка. Але значення цих заходів зростає. То­му висока культура ведення птахівництва сприятиме збільшенню виробництва різної високоякісної продукції.


Розвиток птахівництва на промисловій основі пред'являє особ­ливі вимоги до свого об'єкту — птиці. Інтенсивне використання

 


птиці має базуватися на знанні їх біологічних особливостей. Без врахування анатомічних та фізіологічних особливостей будь-який потенційно ефективний технологічний прийом може бути невда­лим.

Знаючи принципи структурної організації організму, птахівник може, залежно від поставлених завдань (збільшення несучості, м'яс­ності, підвищення життєздатності тощо), цілеспрямовано вплива­ти на морфофункціональні показники.

До характерних біологічних особливостей птиці відносять своє­рідну будову шкіряного покриву та його похідних, органів дихан­ня і травлення, сечовиділення, розмноження, обмін речовин, від­носно високу температуру тіла, розвиток ембріона поза організ­мом матері, високу плодючість і фізіологічну скороспілість, інстинкт насиджування, всеїдність, здатність до акліматизації тощо.

За своєю анатомічною будовою птахи подібні до плазунів (реп­тилій). На відміну від ссавців шкіра птахів більш тонка, ніжна і суха, у ній немає потових і сальних залоз. У птахів лише дві зало­зи—у вушній протоці і куприкова. Куприкова залоза складається з двох часток, кожна з яких у курей має розмір горошини, у ка­чок — квасолини, у гусей — лісового горіха. Водоплавні птахи дзьо­бом видавлюють із цієї залози жировий секрет і змащують ним все оперення, запобігаючи тим самим його намоканню. У каченят ку­прикова залоза починає функціонувати з 20-25-добового віку. Шкі­ра птахів має добре розвинений підшкірковий шар і утворює склад­ки, що надають їй більшої рухливості. Вона бере участь у терморе­гуляції, депонує до ЗО % крові. Через шкіру втрачається 70—80 % тепла, що утворюється в організмі. У шкірі розгалужена мережа нервових закінчень, подразнення яких викликає відповідні реак­ції організму.

Похідними шкіри є пір'я, гребінь, вушні мочки, сережки, кора­ли, дзьоб, кігті.

З усіх живих істот лише тіло птахів покрито пір'ям. Оперення птахів виконує досить важливі функції терморегуляції, захисту шкі­ри від пошкоджень, апарату руху. Воно створює навколо тіла шар нерухомого повітря. Змінюючи кут нахилу пір'їн, птах регулює тепловіддачу.

Оперення птахів періодично змінюється, називається цей про­цес линянням. Линяння буває ювенальним — заміною первинно­го пір'я основним (вторинним) і періодичним — щорічною змі­ною пір'я. Ювенальне линяння у курчат починається у ЗО—45-

добовому віці і закінчується через 4—5 місяців, у каченят і гусенят — з 60—70-добового віку, але проходить швидше і завершується че­рез 2—3 місяці. Доросла птиця линяє один раз на рік — наприкін­ці літа (кури), а частково влітку і восени (качки і гуси). При утри­манні птиці у приміщенні з регульованим мікрокліматом періо­дичне линяння у неї починається наприкінці яйцекладки, тобто не залежить від пори року і проходить досить повільно. У цей час несучість знижується, або птиця зовсім не несеться. Можливе і примусове линяння птиці. Для цього використовують хімічні (евер-тас) і гормональні (прогестерон, тироксин та їх похідні) препарати або різко змінюють режим годівлі та утримання птиці. Таке ли­няння відбувається швидше, ніж природне.

Механізм линяння до цього часу повністю не вивчений.

Тулуб у птахів веретеноподібний, загострений на обох кінцях: спереду — дзьобом, ззаду — хвостом.

Кісткиптахів легкі, тонкі, міцні, деякі з них пневматичні -замість мозкової речовини містять повітря. Передні кінцівки пе­ретворилися у крила. У птиці немає лобкового зрошення, таз не замкнутий знизу. Це полегшує знесення яйця. Грудна кістка доб­ре розвинута і у більшості птахів (кури, індики) має високий гре­бінь (кіль), до якого прикріплені грудні м'язи. Вони становлять близько 30—50 % маси усіх м'язів. На відміну від м'язівтварин інших видів м'язи птиці тонковолокнисті з малою кількістю спо­лучної тканини.

Легеніу птахів невеликі, але на доповнення до них є повітроно-сні мішки, розміщені у грудній і черевній порожнині, а у деяких птахів (напр., у пеліканів) — під шкірою по всьому тулубу. Повіт-роносні мішки — своєрідні резервуари. Завдяки ним птахи навіть при тривалому польоті не задихаються, а водоплавні — знаходять­ся під водою 10—15 хвилин. Крім того, ці резервуари виконують роль терморегулятора, компенсуючи відсутність потових залоз, збільшують об'єм тіла, що полегшує перебування на воді. На від­міну від ссавців птахи чутливіші до нестачі кисню (особливо кач­ки). Домашній птах вдихає за одну годину близько 1000 см3 кисню на 1 кг маси тіла (людина 300 см3). Чим більше у повітрі вуглеки­слоти, тим важче дихати: за наявністю в повітряній суміші 20 % вуглекислоти птахи гинуть. Для нормального дихання необхідно, щоб у повітрі приміщення, де розміщено птахів, було 21 % кисню. У спокійному стані кури і качки роблять 25—40, а гуси та інди­ки — 20-25 дихальних рухів на хвилину.

25*9-480 387

 

25 9-480 385


По відношенню до маси тіла серцеу птахів більше і м'язи його товстіші, ніж у ссавців. Так, маса серця у курей 7—10 г, у качок — 10—15 г, у гусей — 20—30 г. Серце працює досить інтенсивно. Так, у курей частота серцевих скорочень (пульсу) за хвилину становить 130-340, у качок — 150—250, у горобця 740—850, а у свиней лише 70—80, у великої рогатої худоби — 40—50, у коней — 30—40. Маса крові у птахів — 8-12 % від маси тіла, кров не поділяється на гру­пи. Кров'яний тиск у птахів «підвищений» і становить залежно від виду 140—170 мм рт. ст.

У птахів своєрідна будова органів травлення.Птахи мають дзьоб, форма якого залежить від способу життя. Губи, щоки і зуби відсу­тні, тому птах може проковтнути воду, лише трохи піднявши го­лову. Це необхідно враховувати при конструюванні кліткових ба­тарей. Щодо корму, то птиця може проковтнути його за будь-якого положення голови. Оскільки птахи беззубі, корм вони не пережовують, а набивають ним воло (у гусей і качок в такому випадку незначно розширюється стравохід, де маса знаходиться 5—8 годин і розм'якшується. Якщо шлунок порожній, то корм може обминути воло. Шлунок у птахів має два відділи: залозистий і м'язовий. У залозистому відділі їжа переміщується з соками, а звідти надходить до м'язового відділу шлунку. Внутрішня його по­верхня щільно вкрита роговою оболонкою — кутикулою. Цей ор­ган частково компенсує птахам відсутні зуби. Тут корм перетира­ється і перемішується з шлунковим соком. Подрібнення і перети­рання корму в цьому відділі відбувається також за допомогою гравію, який птиця ковтає. У курей, індиків та цесарок м'язовий відділ шлунку розвинений краще, ніж у водоплавної птиці. Тиск у м'язовому шлунку курей досягає 160—150, у качок— 180—200, у гусей — 260-280 мм ртутного стовпа.

На відміну від інших тварин у птиці процес травлення прохо­дить найбільш інтенсивно. Так, з моменту, коли курка з'їла корм і до початку виділення неперетравлених залишків минає 3—6 го­дин, а у великої рогатої худоби — 20—24 години. Довжина кишеч­ника у птиці лише у 5—6 разів більша за довжину тулуба, а у сви­ней і великої рогатої худоби — в 25—30 разів. Внаслідок цього дія травних ферментів на корм нетривала.

Складно побудовані органи розмноження птахів.У самок функ­ціонують лише лівий яєчник та яйцепровід. Яєчник дорослої сам­ки нагадує гроно винограду і складається з яйцеклітин різного розміру. У дорослих курей їх• налічується 1900—4000, у качок —


1000—1200. Яйцепровід складається з воронки, білкової частини, перешийка, матки і піхви.

Органи розмноження самців— сім'яники і сім'япровід. Сім'яни­ки мають вигляд бобів і розміщені по обидва боки від хребта. Від них відходять сім'япроводи, що впадають у клоаку, закінчуючись у півня та індика зачатковим, а у селезнів і гусаків — розвинутим статевим органом. Запліднення у птиці відбувається у воронці яй­цепроводу. Сперматозоїди, що розміщені у яйцепроводі, придатні до запліднення 7—20 і більше діб (залежно від виду птиці). У зв'яз­ку з тим, що зародок може розвиватися поза організмом матері, це дає змогу проводити штучну інкубацію.

У птахів немає сечового міхура, ниркової миски і ниркових сосочків. Ниркискладаються з трьох часток. Основний продукт азотистого обміну — сеча, що являє собою густу білу масу і міс­тить сечову кислоту, тоді як у ссавців — сечовину.

Нервова системарозвинута гірше, ніж у ссавців. Головний мо­зок простіший, немає звивин.

Органи слухуу птахів розвинуті добре, у них немає зовнішньої вушної раковини. За допомогою слуху птахи орієнтуються у про­сторі, навіть незначний звук чують на відстані 50 м. Шум у примі­щенні не має перевищувати 90 дБ, бо це може призвести до зни­ження продуктивності.

Органи смакурозвинуті слабко, смакові центри локалізуються в основі язика. Птиця розрізняє солодке, гірке, солоне і кисле.

Органи нюхуу птиці розвинуті слабко, відшукати корм за запа­хом птиця не може, бо ніздрі в неї не на кінці дзьоба, а поблизу його основи.

Органи дотикуу водоплавної птиці розміщені на м'якій частині дзьоба і в ротовій порожнині, що сприяє відшукуванню корму на водоймах і в темряві. У курей органи дотику розміщені під орого­вілою частиною дзьоба та під зубчиками язика.

У птиці добре розвинутий зір.Але вони не бачать у сутінках і темряві. Тому навіть голодні не поїдають корм із затемнених годі­вниць. Неоднаково реагує птиця на різні кольори. Так, кури добре бачать при зеленому і червоному освітленні, гірше — синьому і майже зовсім не бачать при фіолетовому.

Кури та індики ніколи не кліпають повіками як людина, а ли­ше прикривають ними очі під час сну.

Птахи — теплокровні тварини.Із порівняно постійною темпера­турою тіла, що досягається хімічною та фізичною терморегуляці-


єю. Температура тіла більшості птахів 41-42° С (у перепелів 44— 45 °С), у ссавців — 37—40 °С. Це пояснюється тим, що процеси обміну в організмі птахів проходять інтенсивніше. Так, на 1 кг живої маси птахам потрібно кисню в 4—5 разів більше, ніж ссав­цям. Птахи дуже чутливі до коливань температури повітря у при­міщенні. Оптимальна температура середовища для дорослої птиці різних видів 10—18 °С при відносній вологості 60—75 %. За зни­ження температури починається інтенсивне згорання, що вимагає надходження поживних речовин. Судини шкіри звужуються і ви­ділення тепла зменшується. Особливо чутливий до змін темпера­тури молодняк птиці. У перші 10—15 діб життя у молодняка птиці терморегуляція майже відсутня, тому у приміщенні має бути тем­пература на рівні 28—29 °С, а під брудером — 33—36 °С.

Важливою особливістю птиці є висока інтенсивність росту, ско­роспілість і плодючість. Так, яєчні кури починають яйцекладку в 4,5—5-міс. віці, перепілки — в 35—45-добовОму віці. Курчата-бройлери у 49 діб важать 1,8—2,2 кг, каченята — 2,5—3,0 кг, а гусе­нята в 63 доби — 4,0—6,0 кг. Несучість курей коливається у межах 220-290 яєць за рік, тобто від однієї курки можна одержати 100— 150 курчат.

Птиця здатна виробляти високоцінні продукти харчування. Так, яйце містить всі незамінні амінокислоти і вісім з десяти замінних, а також — вітаміни, ферменти, мінеральні солі. Одне яйце задово­льняє добову потребу людини у вітаміні В2 на 10—12 %, Д— на 10-40, А — на 15—16 і В]2 — на 50—100 %. Білок яйця засвоюється людиною на 96—98 %. М'ясо птиці — високопоживне, відзначає­ться високими дієтичними і смаковими якостями. Воно містить 14—26 % протеїну. М'ясо гусей і качок містить 30—45 % жиру, у якому майже немає холестерину. З печінки гусей і качок виготов­ляють паштет — висококалорійний делікатесний продукт. Цінни­ми є пух і пір'я птиці.

Особливо виділяється птиця щодо витрат кормів на 1 кг приро­сту живої маси. Так, для виробництва 1 кг свинини потрібно 3,5— 5,0 к. од., яловичини— 7—10, а м'яса курчат-бройлерів — 2— 3,5 к. од.

Птиці властива висока акліматизаційна здатність, що дає змогу організувати птахівничі господарства у всіх зонах країни.

Птахи — всеїдні, тому до складу їх раціону можуть входити корми різного походження.

Важливою особливістю птиці є її транспортабельність, пов'яза-


на із способом розмноження. Так, перевезти 85 000 яєць, маса яких приблизно 5 т, легше, ніж 10 голів великої рогатої худоби такої ж маси.

Перші 1,5—2 доби молодняк може жити без їжі і води, а за цей час літаком його можна перевезти у будь-яку країну світу.

Швидка зміна поколінь птиці, висока плодючість, здатність до акліматизації, розвиток поза тілом матері, транспортабельність сприяють поліпшенню птиці, тобто — успіхові селекції. Селекціо­нери створили велику різноманітність порід птиці, які відрізняю­ться напрямом продуктивності, забарвленням оперення, масою і формою тіла тощо.

Проте птиці властиві також якості, які мають поліпшити. До них варто віднести такі: витрати поживних речовин, енергії на непридатну для їжі людини шкаралупу, досить тривалий період (19 годин) формування шкаралупи, недосконалість шкаралупи як упаковки товару; відносно високий вміст холестерину в жовтку, жиру в тушках гусей та качок. Недосконалість терморегуляції мо­лодняка, що вимагає додаткових витрат на обігрівання, висока вимогливість до якості кормів. Але навіть з урахуванням цих недо­ліків, від птиці одержують найцінніші продукти харчування, а га­лузь птахівництва вважається найрентабельнішою. Для того, щоб поліпшувати продуктивні і племінні якості птиці, зооінженерам, ветпрацівникам необхідні глибокі знання біологічних особливос­тей цих об'єктів та факторів, що на них впливають.


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  6. Аграрне виробництво і його особливості
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  9. Анатомо-фізіолгічні особливості
  10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
  12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.




Переглядів: 4341

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
План лекції. | Яєчна продуктивність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.053 сек.