• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація комбікормів.

Повнораціонні комбікорми за видом бувають:

- розсипні;

- гранульовані.

Гранульовані комбікормимаютьпереваги:

- не порушується збалансованість годівлі, оскільки птиця не має можливості вибирати окремі частки комбікорму;

- доступність поживних речовин підвищується в результаті дії тиску і t при гранулюванні кормо суміші;

- збереженість БАР вища;

- перетравність органічних речовин гранульованих комбікормів вище на 2,2-3,0 %;

- санітарний стан корму покращується;

- виключається само розподіл компонентів при транспортуванні і роздачі корму, втрати із розсипу та пилу.

За складом комбікорми поділяють на 2 види:

- з великим вмістом кормів тваринного походження (4-5%);

- з низьким вмістом (до 2%) чи їх відсутністю.

При вмісті у кормах важко гідролізних компонентів (ячменю, жита, соняшникового шроту, овса, висівок та ін) їх необхідно збагачувати ферментами.

Основа ферменту є білок, а активним началом – вітаміни та мікроелементи. Відомо біля 1000 ферментних систем, що беруть участь у обміні речовин у організмі птиці. На сьогодні поряд з окремими ферментними препаратами випускають композиції, або премікси, які містять ферменти різного спектру дії. Вводять у комбікорми ферментні премікси, як і окремі ферментні препарати, методом багатоступеневого змішування. Спочатку необхідну кількість препарату (0,5 кг) змішують з 9,5 кг комбікорму, а далі вже 10 кг вводять у 990 кг комбікорму… Ферменти є сумісними з вітамінами, мікроелементами, амінокислотами і антибіотиками.

Використання ферментних препаратів у складі комбікорму сприяє підвищенню обмінної енергії пшениці , жита, тритікале, шротів та макухів на 5-6%, ячменю, овса на 9-10%, засвоєнню сирого протеїну та амінокислот на 10-15%. У результаті підвищується жива маса бройлерів на 5-10%, яйценоскість кур на 4-5%, знижуються витрати кормів на 1 кг приросту на 6-9% і на 1 кг яєчної маси на 3-7%, збільшується збереженість птиці на 2-3%.

Більшість ферментних препаратів є високоактивними, тому їх вміст у комбікормах незначний.

Прикладом ферментних препаратів, що найбільш часто використовуються у птахівництві:

Авізим 1100 (у раціонах ячмінного типу (більше 30% ячменю, овса)) 1000 г/т;

Авізим 1200 (у раціонах ячмінно-пшеничного типу (до 30% ячменю, овса)) 1000 г/т;

Авізим 1300 (у раціонах пшеничного типу (пшениця, тритікале, жито)) 1000 г/т;

Натугрейн Бленд (у раціонах пшеничного типу (пшениця, ячмінь, жито)) 50-100 г/т;

Целовиридин Г 20 х (для типів раціонів, що містять пшеницю більше 20%, ячменю більше 18%, жито – до 25%, висівки до 30%; овес, соняшниковий шрот та макуху) 50-100 г/т.

З метою запобігання процесу окислення жирів та збереження жиророзчинних вітамініву окремих кормах чи кормо сумішах застосовують антиоксиданти, які взаємодіють на різних стадіях з продуктами окислення жирів, в тому числі і з вільними перекисними радикалами, в результаті чого утворюються їх неактивні форми і процес окислення корму зупиняється.

Приклади антиоксидантів:

- у комбікормах для бройлерів, ремонтного молодняку яєчних та м’ясних кросів;:

- фенозан-кислота (60 г/т)

- сантохін (125 г/т);

- агідол (125);

- у комбікормах для курей-несучок яєчних і м’ясних кросів у віці:

27-40 тижнів 27-40 тижнів:

- фенозан-кислота (90 г/т) 120 г/т

- сантохін (165 г/т);

- агідол (140); 150 г/т

- кормо лан-А1 (125 г/т).

Використання антиоксидантів у годівлі курей-несучок підвищує:

- вітамінну повноцінність та інкубаційні якості яєць,

- % виводу і збереженість молодняку;

- профілактує синдром жирної печінки;

- підвищує продуктивність птиці,

- у курчат-бройлерів та ремонтного молодняку курей яєчних та м’ясних кросів попереджає їх від захворювання аліментарною енцефаломаляцією при підвищенні живої маси курчат на 2-7% та зниженню витрат корму на 1 кг приросту 6-12%;

- додавання їх до травяного борошна сприяє зменшенню втрат каротина на 30-50% і більше та захищає її від плісняви.

Застосування антибіотиків у складі комбікормів дозволяє суттєво покращити показники продуктивності і життєздатності птиці. Їх біологічна дія(бацитрацин, біовіт, гризин, фловоміцин та ін) різноманітна:

- сприяють підвищенню резистентності організму;

- виявляють ростостимулюючий ефект;

- сприяє підвищенню продуктивності і конверсії корму.

У комбікормах для птиці, яка знаходиться у особливо несприятливих санітарно-гігієнічних умовах, частіше всього використовують бацитрацин та біовіт.

Норми вводу антибіотиків (чистої речовини) у премікси і комбікорми, г/т

Для механічного подрібнення корму у м’язовому шлунку і підвищення таким чином використання поживних речовин птиці усіх видів, починаючи з 7-денного віку дають гравій в кількості !% маси корму не рідше 1 разу на тиждень. Діаметр частинок гравію становить:

- 1,5-2,5 мм до 4-тижневого віку птиці;

- 2-5 мм з 4-тижневого віку і до кінця продуктивного періоду.

З метою підвищення використання поживних речовин птиці можна давати цеолітові туфи з діаметром частинок 0,5-3 мм. Цеоліти різного походження за хімічним складом неоднакові (SіО2, FеО, АІ2О3, СаО, Мn, Cu), проте всі вони нетоксичні і не містять енергії. При заміщуванні 3-5% зерна цеолітами у комбікормах для бройлерів середньодобовий приріст підвищується на 3-5%, а витрати корму на 1 кг приросту знижуються до 5%.

З метою покращення перетравності і більш ефективного використання птицею поживних речовин зернових кормів до введення їх у комбікорм використовують слідуючі їх способи обробки:

1) подрібнення;

2) вологотепловій обробці;

3) плющенню;

4) екструзії;

5) мікронізації;

6) електрогідротермічній обробці;

7) гамма-опроміненню;

8) електромагнітному опроміненню;

9) автоклавування і т. д.

Подрібнення – найбільш поширений спосіб підготовки зернових кормів до згодовування. Тверда оболонка зерна руйнується і поживні речовини стають більш доступними для перетравлення. Подрібнене зерно добре вимішується з іншими кормами. Якість корму вважається тим вищою, чим менше у ній буде пилеподібної фракції, яка втрачається при роздачі корму. Для дорослої птиці рекомендується використовувати крупний помел (1,6-2,5 мм), для молодняку – середнього (0,9-1,5мм). При складанні раціону враховують всі переваги та недоліки кожної злакової і бобової культури, щоб при сумісному використанні різних інгредієнтів, одержати біологічно повноцінні сумішки.

У корми можуть потрапляти токсичні хімічні речовини, які є причиною хімічної інтоксикації організму с.-г. птиці, знижуючи її імунний статус та відтворну здатність. Із організму птиці вони переходять у яйця, м'ясо, жир, погіршуючи їх санітарні якості. Найбільш токсичними важкими металами (ртуть, кадмій, свинець і т. д., а також металоїди – миш’як, фтор, сурма, селен). На всі ці елементи встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) у кормах для птиці. Більшість з них концентруються у печінці, нирках, кістках, у меншій мірі у м’язах. Накопичуючись у печінці та нирках, вони негативно позначаються на їх функції та їх здатності виводити із організму різні бредні речовини, що потрапляють з травного тракту.

Заповнення годівниць. Важлива частота годівлі (дорослій птиці дають корми 2 рази на добу, рідше – 3, молодяку – ч/з кожні 1,5-2 години у перші доби житя, далі частоту годівлі зменшують). Заповнення годівниць не більше, ніж на ¼-1/3 її глибини, щоб мах зменшити розсипання корму. Зарубіжні дослідники вважають, що 5 мм шар корму є достатнім. Запобігання розсипанню – верхній край годівниці знаходився на рівні спини птиці.

Очищають годівниці в залежності від способу годівлі : сухий – 1раз/ тиждень, вологий – щоденно, комбінований – 1 Раз/ 2-3 дні.

У яєчному птахівництві кальцієві підкормки бажано тримати в окремих годівницях і згодовувати у ІІ половині світлового дня. Гравій – 1р/тиждень.

Розрізняють:

- годівлю вволю

- обмежена годівля.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 2344