• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості соціальної психології політики

Політична психологія - галузь соціальної психології, що вивчає психологічні явища і процеси, що функціонують в процесі боротьби за владу в суспільстві і відбиті в його політичній свідомості.

Вітчизняна психологія виходить з того, що політика - це організаційна та регулятивно-контрольна сфера життя суспільства, одна з найважливіших у системі інших сфер.

Політика реалізується в боротьбі за владу в суспільстві.

В ході останньої формується політична свідомість всього суспільства та окремих його представників.

Політична свідомість - система теоретичних і повсякденних знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення сфери політики соціальними суб'єктами (індивідами, групами).

Сутність політичної свідомості - результат і процес відображення політичної реальності з урахуванням соціальних інтересів людей.

Функції політичної свідомості:

1) позновательная функція - покликана представляти систему знань про навколишнє політичної діяльності людей;

2) оціночна - сприяє орієнтації людей у політичному житті;

3) регулятивна - надає їм орієнтири щодо їх участі у політичній діяльності;

4) інтегруюча - сприяє об'єднанню соціальних груп суспільства на базі спільних цінностей, ідей, установок;

5) прогностична - створює основу для передбачення змісту і характеру розвитку політичних явищ і процесів;

6) нормативна функція - є основою для формування загальноприйнятого образу політичного майбутнього.

Сукупність усіх політико-психологічних феноменів, що становлять предмет політичної психології, можна розглядати в широкому і вузькому сенсах.

У широкому сенсі до них відносяться:

1) психіка людини, що бере участь в різних видах політичної діяльності;

2) зміни в психології груп людей і соціально-психологічні процеси, що виникають в ході їх боротьби за владу і політичної діяльності.

У вузькому сенсі предмет політичної психології - ті психологічні феномени, що виникають у процесі функціонування конкретних політичних явищ і процесів.

Це психологічні особливості, закономірності та механізми перебігу політичної діяльності, власне боротьби за владу, активності суспільно-політичних рухів.

Область предмета політичної психології окреслена чотирма сферами: мотиваційної, інтелектуально-пізнавальної, емоційно-вольової та комунікативно-поведінкової.

Західна психологічна наука накопичила більший, ніж у нашій країні, досвід аналізу і осмислення політико-психологічних феноменів.

Відповідно до точки зору Г. Лебона багато людей, котрі стали на шлях політичної діяльності, опиняються під її сильним впливом.

Популярне уряд в інтересах більш ефективного керівництва цими людьми має чітко і ясно представляти психологію великих мас людей, на яких повинно бути спрямоване зовсім специфічне політичний вплив.

Доклав до дослідження політичних явищ і процесів свою теорію психоаналізу і 3. Фрейд.

Влада - здатність і можливість (особистості, групи, класу, нації, партії, держави і т. д.) здійснювати свою волю за допомогою авторитету, права, насильства та інших засобів, надаючи направляє вплив на поведінку людей в суспільстві.

Соціальні властивості влади: загальність; функціонування в усіх сферах суспільних відносин; здатність проникати в усі види діяльності, зв'язувати людей, суспільні групи і протиставляти їх.

Функції влади:

1) диспозиційна функція виражається в безлічі розпоряджень, інструкцій, рекомендацій, імперативів, заборон, що визначають політичну активність людей;

2) психологічна функція влади полягає в реалізації лідерських відносин;

3) гносеологічна функція втілюється в поєднанні знань і волі.

Вони визначають сутність влади.

Знання наділяє владу обачністю, наполегливістю, передбачуваністю.

Воля надає їй організовану активність;

4) організаційна функція влади реалізується в нарощуванні порядку, рівня організації;

5) політична функція реалізується у здійсненні впливу, примусу, спонукання людей та їх політичної активності у відповідності з фактичним балансом сил.

Завдання влади - за допомогою прямого або непрямого впливу на людей, їх об'єднання або роз'єднання протидіяти деструкції, кризи, нейтралізувати напругу, конфлікти; прагнути до максимуму стабільності суспільства та окремих його частин, сприяти їх вдосконаленню, зміцненню, прогресу.

Принципи прояви влади:

1) принцип збереження. Із владою власноруч, добровільно не розлучаються, за владу борються;

2) принцип дієвості. Хто має владу людина не схиляється перед труднощами і обставинами, він справляється з ними;

3) принцип легітимності. Оптимальний засіб утримати владу - опора на закон, законотворчість;

4) принцип внутрішньої несвободи. Людина, що володіє владою, не належить собі. Свобода його волі обмежена;

5) принцип передбачливості;

6) принцип «антіфортіссімо». Сила влади не рівнозначна владі сили. Найкращий тип влади - правозаконності;

7) принцип скритності передбачає недопущення викриттів можновладців. Дотримання цього принципу дозволяє дистанціюватися від мас.

Політична влада - це форма соціальних відносин, що характеризується здатністю соціального суб'єкта (особистості, групи, нації, партії і т. д.) спонукати інших соціальних суб'єктів до дій, що забезпечує його інтереси або інтереси суспільства в цілому.

Функції політичної влади - формування політичної системи суспільства; організація його політичного життя; управління справами суспільства на різних рівнях.

Політична влада має психологічну природу, оскільки існує у формі сприйнять і переживань особистості (груп людей), від складних, що формуються культурою, індивідуальних і соціально-психологічних характеристик особистостей, над якими влада здійснюється.

Чотири сфери політичної психології: мотиваційна, інтелектуально-пізнавальна, емоційно-вольова та комунікативно-поведінкова.

У боротьбі за владу в ході політичної діяльності люди можуть проявляти різну активність.

Політичні мотиви, схиляють людей добиватися влади, брати участь в її здійсненні, можуть бути егоцентричним (орієнтують індивіда на проходження у політичній діяльності вузько-особистісним цілям) і соціоцентричні (спрямовані на досягнення блага для якоїсь більш широкої групи людей: нації, класу, жителів певного регіону).

Політична психологія розрізняє:

1) позитивні або негативні реакції людей на імпульси, які виходять від політичної системи суспільства, від її інститутів або їх представників, не пов'язані з необхідністю високої активності людини;

2) активність, пов'язану з делегуванням політичних повноважень, тобто електоральну поведінку людей;

3) участь у діяльності різних політичних і громадських організацій;

4) виконання політичних функцій у рамках інститутів, що входять у політичну систему суспільства або діють проти неї;

5) пряму діяльність у складі політичних рухів, спрямовану проти існуючої політичної системи, що має своєю головною метою корінну її розбудову.

З усіх форм політичної активності в політичних системах країн Заходу виділяється електоральна поведінка.

У нашій країні в умовах швидко змінюються політичних відносин з'являються і такі форми політичної активності, як мітинги, страйки, захоплення заручників, погроми, бунти.

Соціально-психологічні типи людей, яких розрізняють по їх відношенню до політичної активності та іншим формам боротьби за владу:

1) люди, активні в усіх сферах життя, в тому числі і в політиці;

2) люди, активні в будь-яких сферах діяльності, але пасивні в політиці;

3) індивіди, що проявляють слабкий інтерес до неполітичним областям життя, але дуже політично-активні;

4) люди пасивні як у політиці, так і поза нею.

Віднесення людей до політично активним і пасивним грунтується на обліку індивідуально-психологічних характеристик особистості.

Політична активність визначається політичними установками людей, їхньою політичною поведінкою, стабільністю політичного життя, політичним довірою, що існують у суспільстві.

Класифікація людей по їх відношенню до влади:

1) аполітичні люди, які різко негативно ставляться до особистої участі в боротьбі за владу, як правило, останньої не цікавляться і мало що про неї знають;

2) пасивно ставляться до влади громадяни сприймають її негативно або нейтрально, не цікавляться політичними проблемами суспільства.

Від аполітичних відрізняються тим, що бувають добре соціально інформовані;

3) компетентні спостерігачі цікавляться політикою, розуміють її значення, вони чітко уявляють всі позитивні і негативні сторони боротьби за владу, добре інформовані про них.

Вони не прагнуть брати участь у політичному житті, боротьбі;

4) противники боротьби за владу різко негативно ставляться до політики взагалі й до боротьби за владу зокрема;

5) активні в політичному відношенні люди займають позицію постійного пошуку влади.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Аграрне виробництво і його особливості
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Активний характер соціальної політики.
10. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
11. Американська модель соціальної відповідальності
12. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.

Переглядів: 1117