• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання для самостійної роботи

План лекції

Тема 1 - ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ЗА КУРСОМ «РАДІОЕКОЛОГІЯ»

для студентів напряму підготовки 6.040106

денної та заочної форм навчання

ЗАТВЕРДЖЕНО

Методичною радою ОНАХТ

Протокол № 2 від 30.10.2012

ОДЕСА ОНАХТ 2012

Конспект лекцій за курсом «Радіаційна екологія» для студентів напряму підготовки 6.040106 денної та заочної форм навчання / Укл. І.А. Дюдіна. - Одеса: ОНАХТ, 2012. - 36 с.

Укладач І.А. Дюдіна, канд. біол. наук, доцент

Відповідальний за випуск зав кафедрою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р. техн. наук, професор

Лекція №1 «ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ДИСЦИПЛІНИ «РАДІОЕКОЛОГІЯ»

1. Актуальність дисципліни.

2. Історія виникнення радіоекології як науки (коротка історична довідка).

3. Основні відомості про іонізуюче випромінювання (ІВ).

4. Поняття радіоактивності та закон радіоактивного розпаду.

5.Дозиметричні одиниці в радіоекології.

1. Поняття критичного органу і критичної групи населення.

2. Допустимі дози і потужності доз.

3. Дозиметричні величини, що характеризують умови опромінення людини.

Список літератури:

[МВ для СРС з «Радіоекології» (електронний варіант); 1, с. 7-20; 2, с. 46-47; 3, с. 24-25; 4, с. 59-60].

Актуальність дисципліни

„Радіоекологія”– це комплексна наука, що вивчає міграцію радіонуклідів (РН) і вплив ІВ на екологічні системи. Як галузь знань належить до радіобіології.

Об’єктомрадіоекології є біосфера і людина, а також радіоактивне і радіаційне випромінювання.

Предмет вивчення радіоекології – переважно хронічна дія суміші РН на природні угруповання різних організмів (включно до біогеоценозів) (рис. 1).

Рис. 1 – Радіоекологія як наука (за О.І. Бондарем із співавторами, 2005 р.)

Завданнядисципліни - це виховання у студентів певних умінь, а саме:

- оцінки екологічної обстановки місцевості з точки зору радіаційної безпеки, виходячи з даних радіометричного контролю та норм радіаційної безпеки;

- прогнозування при налагодженні виробництва, технологічний цикл якого пов’язаний з наявністю радіоактивних відходів, наслідків цього для екосистеми відповідного регіону;

- планування заходів для рекреації сільськогосподарських угідь у районах, які забруднені радіонуклідами;

- обґрунтування рекомендацій до налагодження тваринництва у забруднених радіонуклідами районах;

- організації збирання, транспортування та зберігання радіоактивних відходів;

- використання приладів радіометричного контролю;

- користування відповідними нормативними документами;

- надання рекомендацій до зниження концентрації РН у продуктах харчування під час технологічної обробки;

- пропагування знання про небезпеку наслідків радіоактивного забруднення навколишнього середовища з метою підвищення загальної екологічної культури населення.

Актуальність дисципліни обумовлена тим, що останніми десятиліттями іонізуючу радіацію можна розглядати як нове джерело небезпеки для людини та інших живих організмів. Існують дві головні причини цього явища: підвищення інтенсивності ультрафіолетових променів як природного джерела іонізуючого випромінювання та зростаюча кількість радіоактивних речовин у довкіллі.

Важливою причиною віднесення іонізуючої радіації до потенційно небезпечних чинників довкілля є підвищення радіоактивності природного середовища завдяки антропогенному впливу. Насамперед, в середині минулого століття радіоактивні елементи почали використовуватися для виробництва зброї (атомних та водневих бомб). І сьогодні продовжує збільшуватись кількість країн, що мають ядерну зброю, а кількість ядерних вибухів, проведених всіма країнами світу з 50-х років минулого сторіччя близько 1,5 тисяч. Будуються нові атомні електростанції та старіють вже збудовані АЕС. У всьому світі розсіяні ядерні могильники, на дні океанів і морів опинилися численні боєприпаси із підводних човнів, що затонули. Поширюється використання джерел іонізуючого випромінювання в медицині і промисловості, а також радіоактивних речовин у техніці і наукових дослідженнях. Значну небезпеку для живих істот становлять аварії та викиди радіоактивних речовин на підприємствах атомної промисловості, при транспортуванні і зберіганні радіонуклідів. Експлуатація уранових копалень також призводить до зростання радіоактивного забруднення довкілля. Для України має суттєве значення ще одна особливість - небезпека комбінованої дії токсичних речовин і низьких рівнів радіації. Результати наукових досліджень свідчать, що шкідливий ефект від сумісного впливу важких металів і радіації виявляється значнішим, ніж просто вплив важких металів.

Чому сьогодні студентам-екологам необхідно вивчати радіоекологію – науку, що виникла у середині XX сторіччя і порівняно нещодавно – після 1989 року набула інтенсивного розвитку?

Спеціалістам з екології, перш за все, необхідні відповідні знання для активного брання участі у ліквідації дефіциту інформації про вплив радіації на біосферу і, зокрема, на людину. Саме екологи повинні стати популяризаторами вірного радіоекологічного світогляду, який допоможе зменшити так звану радіофобію там, де вона існує необґрунтовано, і в той же час переконливо застерегти від дійсної небезпеки антропогенних радіаційних забруднень.

Крім того, знання з радіоекології в наш час можуть знадобитися у багатьох випадках на практиці на майбутніх робочих місцях спеціалістів-екологів (наприклад, якщо виникне необхідність скласти радіаційний прогноз на якійсь місцевості або план знешкодження забруднених радіонуклідами продуктів харчування, ґрунтів тощо). Фахівці-екологи закликані підвищувати якість діяльності різних служб екологічної безпеки, слідкувати за запобіганням порушень правил поводження з радіоактивними речовинами, за виконанням законодавчих актів щодо дотримання радіаційної безпеки у відповідних галузях народного господарства. Для цього їм стануть у пригоді знання, які вони одержать при вивченні дисципліни «Радіоекологія».

Історія виникнення радіоекології як науки (коротка історична довідка)

Дослідження біологічної дії ІВ розпочалось майже одразу після відкриття цих випромінювань В.К. Рентгеном (1895) та природної радіоактивності А. Беккерелем (1896). Невдовзі окреслилась різноманітність радобіологічних ефектів і було зроблено перші фундаментальні узагальнення. Одним з них є закон Бергонье-Трибондо про те, що найвища радіочутливість притаманна високоспеціалізованим тканинам і клітинам (з високою проліферативною активністю).

Протягом 1896-1917 рр. в Україні було створено мережу рентгенодіагностичних кабінетів і з’явилося багато наукових публікацій, присвячених проблемам радіології та радіобіології. З 1910 р. в Одесі почала працювати радіологічна лабораторія, що досліджувала природну радіоактивність, біологічну дію ІВ, займалася проблемами радіотерапії пухлин, дозиметрії.

Близько 200 лікарів, інженерів і техніків поплатилися життям у перші десятиріччя використання рентгенівських променів і радіоактивних елементів. І чим більше люди оволодівали енергією атомного ядра, тим грандіознішими ставали реальні плоди цього опанування для долі людства, тим більшою ставала загроза самому існуванню життя на Землі.

Фундаментальний внесок в розвиток радіоекології зробили дослідження М.В. Тимофєєва-Ресовського та його співпрацівників (насамперед О.О. Тимофєєвої-Ресовської, а також М.В. Куликова, І.В. Молчанової, Н.О. Порядкової (Лучник), О.М, Сокурової, А.Н. Тюрюканова та ін.), які було проведено на Уралі в 40-60-х роках ХХ ст. Ґрунтовні дослідження М.В. та О.О. Тимофєєвих-Ресовських щодо вивчення закономірностей надходження радіонуклідів із ґрунту в рослини, а також радіоекології прісноводних водоймищ дали змогу чітко класифікувати радіонукліди за ступенем їх мобільності в ґрунтах та водних екосистемах і таким чином закласти фундамент сучасної радіоекології у 50-ті роки ХХ сторіччя.

Основні відомості про іонізуюче випромінювання (ІВ)

Під ІВ розуміють будь-яке випромінювання, взаємодія якого із речовиною викликає іонізацію її атомів і молекул. Всі види ІВ можна розділити на дві групи: фотонне (електромагнітне) та корпускулярне.

До фотонного ІВ відносять рентгенівське і гамма випромінювання, а та­кож хвильову компоненту космічного випромінювання (яку називають непря­мим ІВ). Джерелами гамма випромінювання є ядерні реакції і розпад багатьох радіоактивних речовин (РР). Джерелами рентгенівського випроміню­вання є різного виду апарати і прилади, які використовуються в медицині і для інших цілей (апаратура зв'язку, працююча з великою напругою живлення ), а також Сонце.

Корпускулярне ІВ - це потік частинок з масою спокою, відмінною від ну­ля, які утворюються при радіоактивному розпаді або ядерних перетвореннях. До нього належать потоки α і β частинок, нейтрони (), електрони (), прото­ни (р ), мезони, мюони та інші.

Найважливішими властивостями ІВ є:

- іонізуюча здатність, тобто здатність створювати деяку кількість пар іонів у середовищі поширення;

- проникаюча здатність, тобто здатність проникати в речовину на певну глибину.

Проникаюча і іонізуюча здатність залежать від виду випромінювання, їхніх енергетичних спектрів і матеріалу середовища. Ці властивості визначають ступінь впливу ІВ на живу тканину і способи захисту від нього.

Основні види ІВ:

- Альфа –випромінювання – це потік альфа-частинок, які є ядрами атома гелію. Альфа-частинки мають позитивний заряд, найбільшу іонізуючу здатність (до 40000 пар іонів на 1см шляху) і дуже малу проникаючу здатність. У тканини організму людини вони проникають на частинку міліметра.

- Бета-частки мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж альфа-промені. Проникна здатність в живих тканинах – до 2,5 см, в повітрі – до 18 м.

- Нейтрони – елементарні частки, що не мають електричного заряду, із великою проникаючою здатністю через тіло людини і ще більш щільне середовище. У по­вітрі довжина пробігу - декілька сотень метрів. Входять до складу ядер будь-яких хімічних елементів разом із протонами, крім ядра протію Н (найменший ізотоп водню). Це важлива складова випромінювань, що супроводжують атом­ний вибух.

- Гамма-випромінювання – це потік гамма-квантів електромагнітного випромінювання, що виникає при зміні енергетичного стану атомного ядра. Гамма-випромінювання має велику проникаючу (до 4 км у повітрі) і відносно малу іонізуючу здатність (10-20 пар іонів на 1 см шляху).

- Рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з малою довжиною хвилі, яке утворюється при гальмуванні швидких електронів або бета-частинок в речовині.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
7. IV. Питання самоконтролю.
8. V. Питання для самоконтолю
9. V. Питання туристично-спортивної діяльності
10. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
11. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
12. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.

Переглядів: 1125