Наскрізний образ революціонера - це сам поет і його товариші по бі ротьбі.

Ностальгічні мотиви в поезії П. Грабовського.

- Образ рідної землі, до якої думкою лине ліричнийгерой, • бачить її у снах ("До України", "У сні", "Далеко". "Україна приснилась мені").

- Тверезий погляд на безпросвітне життя українського народу, біль і туга в серці поета, свята віра у прийдешнє звільнення з-під імперського ярма ("Народові українському", "Прийде день великої відради", "Оце я думаю, брати").

- Думка про єднання українських земель, розшматованих між двома імперіями - Російською та Австро-У горською, віра в те, що "велич простого народу" виявить себе на повну силу ("До Русі-України"), Благородне почуття національної гордості, величезна вага, яку надавав поет культурницькій роботі ("До українців").

Шлях любові та освіти Нас назіки поєдна.

а) Світлій пам'яті Надії Сигиди присвячена збірка "Пролісок".

Ця юна революціонерка була на смерть закатована в каторжній тюрмі на Карі, бо привселюдно дала ляпаса начальникові цієї в'язниці Масюкову за його жорстоке ставлення до політичних в'язнів. Звістка про її загибель вразила Грабовського.

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої, -

Вже більше, мабуть,не знайти.

Таку не часто скинеш оком,

Такою тільки що марить... А раз зустрінеш ненароком, -Навіки долю озарить!

Кращі риси людини-борця бачив він у своїй посестрі, її образ воскресає у багатьох поезіях ("Спогадання", "Квітка", "Посвята", "До сестри", "До мучениці", "Тужба" та ін.). Крізь безмежне горе втрати проглядає велика сила духу молодої жінки, її палке, до екзальтації прагнення послужити людству, незрівнянна краса і велич її незвичайної душі. Пізніше Грабовський створив нарис-спомин, який назвав повним її ім'ям "Надія Костева Сигида".

б) Антитеза, протиставлення - основний композиційний засіб у поезії "Справжні герої".

- Іронічні інтонації, заперечення величі офіційно "уквітчаних героїв кривавих справ".

- Пафос і гідність, коли йдеться про "трудівників незнаних, що двигли мисль по селах, хуторах", "чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу". Саме вони є справжніми героями, борцями за майбутнє поневоленого краю, "окриють їх колись вінки немручі".

в)Автобіографічні поезії, поєднання уних інтимного і громадського.

- Звертання"До матері", якій він завдав стільки горя своєютрагічною долею:

Мамо-голубко! Горюєшти, бачу,Стогнеш сама у журбі;

Хай я в неволі конаюта плачу, -Важче незмірно тобі.

- Злиття особистої долі поета з долею і майбутнім своїх товаришів по боротьбі ("Не раз ми ходили в дорогу...", "До товариства", "Мало нас, та се - дарма").

Мало нас, та се - дарма, Не в потузі Бог, а в правді, Тричі проклята тюрма Пануватиме не завжди.

- Оптимістичний настрій у поезії "Надія". Тихим, але впевненим словом поет розраджує товаришів у сумну, скорботну хвилину, коли безнадійні зітхання зриваються з уст, руки самі складаються і виникає бажання втекти "з лану битви". Засобом паралелізму автор доводить, що "чесні лиця ще не всі обвіяв страх", зло не всемогутнє і стогони з-під батога не безкарні. Справа революціонерів недаремна, вважає поет, за ними піднімуться мільйони.

Встануть мученики-браття,

Встануть сестри, як живі... За годиною прокляття, Мук, кайданів та крові, Зрадно купленої слави, — Панство волі йде услід, І на чолі миросправи Власне з'явиться нарід!

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Життя - подвиг.	\|	Павло Грабовський - перекладач.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.