Життя - подвиг.

11 вересня 1864 р. в сім'ї слобідського паламаря в селі Пушкарному на Охтирщині (тепер Сумська обл.) народився Павло Арсенович Грабовський.

1882 р. - перший арешт, виключений з Харківської семінарії, "з огляду на шкідливі заміри" висланий у рідне село під нагляд поліції (на той час Грабовський уже член народницької організації "Чорний переділ"), і 1885 р. - на військовій службі в містечку Валки, переведений до ³Туркестанського військового округу, але в дорозі 1886 р. заареш- і| товстий і повернений до Харкова.

1888 р. - з московської тюрми Бутирки висланий етапом до Сибіру. В дорозі зустрічається з Надією Сигидою - учасницею Таганрозької народовольчої організації. Ця зустріч осяяла мученицьке , життя поета. Далі поневіряння по тюрмах і на засланні в '• Іркутську, Вілюйську, Якутську, Тобольську. Переписується з ^ Іваном Франком, Борисом Грінченкомта ін. Грабовський більше , ніколи не побачив України. | 1894 р. - у Львові виходить перша збіркапоезій "Пролісок". ^ 1896 р. - збірка "З півночі" (Львів), і. 1898 р. - збірка "Кобза" (Львів). ;

12 грудня 1902 р. Грабовський помер уТобольську, його похованоїпоряд з могилами декабристів. ~'

2. Вимога громадянськості поезії ("Я не співець чудовної природи...", "До парнасців", "Співець", стаття "Дещо про творчість поетичну"),

Все своє свідоме життя Павло Грабовський провів у тюрмах і на засланні. Його поетична творчість продовжує традиції "Невольничої поезії" Шевченка, є поезією політичного в'язня. Подібно до "Тюремних сонет" Франка вона творилась в умовах в'язниць, тиску і терору, почуттями, що рухали його творчу уяву, були любов і ненависть. Обидва вони жили разом у серці поета, були однаково сильними, обидва визначали обличчя його поезії і її тематику. Спогади, туга за рідним краєм, звертання до товаришів по неволі, думки про нездійсненне, послання на волю, скорбота, самотність, сумніви, тяжкі спалахи ностальгії і одчаю поєднуються з непоруш-

ною вірою у правильність перейденого шляху і замилуванням святістю своїх товаришів по праці і боротьбі, що переноситься на всіх трудівників світу. "Поезія Павла Грабовського... цілком належить і далі належатиме до історії в'язничих писань". Юрій Шевельов. Нью-Йорк.

- Поезія "Я не співець чудовної природи..." —поетичне кредоГрабовського: "Де плачуть, там немає вжекраси!"

- Ідея громадянськості, що проймаєвсю творчість поета,задекларована саме в цій поезії.

Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її;

З ума не йдуть знедолені народи, -їм я віддав усі чуття мої.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протилежність, контраст - основний принцип композиції.	\|	Наскрізний образ революціонера - це сам поет і його товариші по бі ротьбі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.