В рідному Русові.

14 травня 1871 р. в селі Русові (тепер Івано-Франківщина) в сім'ї

заможного селянина народився ВасильСеменович Стефаник.1892 р. - після закінчення Дрогобицькоїгімназії вступив до

Краківського університеті/, вивчає медицину.

1899 р. ~ перша збірка новел "Синя книжечка",що одразу стала визначним явищем у літературі.

1900 р. - збірка новел "Каміннийхрест".

1901 р. - збірка новел "Дорога".

1903 р. побував "на великійУкраїні" на відкритті пам'ятника Івану Котляревському.

1908 - 1918 pp. - посол (депутат) австрійського парламенту, перерва у творчості, знову звернувся до неї під тяжкими враженнями першої світової війни, що прокотилася по землі Покуття.

1918 - 1919 pp. ~~ бере. активну участь у побудові Західноукраїнської Народної республіки. Січень 1919р. - очолює велику делегацію від Західноукраїнської Народної республіки на святі злуки всіх українських земель, що відбулося в Києві на Софійському майдані.

1926р. - збірка новел "Земля".

7 грудня 1936 p. Василь Стефаник помер, похований у Русові.

2. Змалювання трагічного становища галицького мужицтва в новелі "Новина".

Новела - один із видів епічних творів, близький за розміром до оповідання, але відмінний від нього надзвичайною стислістю у викладі, напруженістю сюжету, несподіваністю розв'язки. Новелі властиві глибокий психологізм, а також відступи від^ узвичаєної композиції.

- Життєва основа твору: жахливий факт дітовбивства стався у 1898 р. в сусідньому селі Трійці.

- Незвичайна побудова: новела починається з розв'язки: "У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у річці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася".

- Причина цього страхітливого злочину - голодне бідування сім'ї після смерті Грицихи. Примара голоду оселилася в хаті. Змальовуючи експозицію (прсдісторію), письменник використовує

вражаючі деталі, що ніколи не зітруться з пам'яті читача: "Бог знає, як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу, Здавалося, що ті очі важили б так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла б за вітром, як пір'я!"

- Зав'язка: "Гриць глянув на них із лави і погадав: "Мерці". В голові нещасного батька зароїлася страшна думка втопити дівчаток.

- Розвиток дії: метання Гриця ("Гриць боявся сидіти в хаті, все ходив по сусідах"), підготовка до злочину, дорога до річки, страшний психологічний стан Гриця ("Гриць скреготав зубами, аж гомін лугами розходився, і чув на грудях довгий огневий пас, що його пік у серце і в голову").

- Кульмінація: "Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї сили сили кинув у воду". Вона збігається з розв'язкою. Автор наводить діалог Гриця зі старшою донькою Гандзунею, яка "коло нього стояла...! говорила так само скоро:

- Дєдику, не топіть мене, не топіть, не топіть!" (Дєдику - таточку).

- Скуті і суворі, але надзвичайно проникливі засоби, якими змальовано любов Гриця до своїх Дітей: він пояснює Ґандзуні, яка доля її чекає, "Доці вже ліпше буде, як тобі...", дає їй бучок, щоб одганяла псів.

Направляючисьдо криміналу,"вступив уже уводу по кісткита й задеревів".

Письменник користується простими, короткими реченнями і досягає небаченої психологічної глибини.

3. Глибокий душевний біль за тих,хто емігрував з України в новелі "Камінний хрест".

- Протягом 1890 - 1910 pp. тільки з Галичини виїхало за кордон 300 тисяч українців. Прообраз головного героя новели Івана Діду-ха - Стефан Дідух, односелець Стефаника.

- Пошуки кращої долі - головна причина еміграції: "Це земля ^<^t не годна кілько народа здержіти та й кільки біді витримати. Мужик не годен, і вона не годна, обоє вже не годні. І саранчі нема, і пшениці нема. А податки накипають: що-с платив лева, то тепер п'єть, що-с їв солонину, то тепер барабулю". (Лев - грошова одиниця, п'єть -п'ять, солонина - сало, барабуля - картопля.)

Стефапик свідомо користувався покутським діалектом — мовою, якою говорили його герої - покутські мужики.

- Прощання Івана Дідуха з рідною хатою, селом, односельцями - це своєрідний похорон. "Панцький танець полька", який "переламаний" Іван танцює з дружиною, нагадує танок смерті.

Прохання поминати їх у церкві підтверджує це. |

- Камінний хрест зі своїм і жінчим іменами, поставлений Іваном | Дідухом нл глиняному горбі, котрий він зробив родючим своєю ^ тяжкою працею ("Коня запрягав у підруку, сам себе у борозну"), цей камінний хрест став пам'ятником не лише його родині, а й всім тим трудівникам, які виїздили до "Гамерики" й Канади, котрі асоціювались у Стефаника з могилою.

Іван Дідух - незабутній образ селянина-трударя.

- Близькою до цієї новели є загальновідома поезія Богдана Лепкого "Журавлі" (вона виконувалась навіть тоді, коли ім'я автора не можна було й згадувати), що стала народною піснею.

Чуєш, брате мій, Товаришу мій,

Відлітають сіримшнуркомЖуравлі в вирій. Чути: кру! кру!кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру

- Винятково висока майстерність творення.

"Він володіє тяжким секретом передавати настрої в розмовах і в обстановці...Двома-трьома швидкими штрихами він надзвичайно яскраво зображує нам цілі драми". Леся Українка.

"Обсяг його творчості аж ніяк не широкий - родинне село Русів на Покутті, - діапазоном життя і психіки, як і обмеженими можливостями діалекту, не сягає поза світ, та однак демонічна таємниця є в тій творчості". Михайло Яцків.

"Василь Стефаник, може, найбільший артист, який появився у пас від часу Шевченка...Стефаник - абсолютний пан форми...Його оповідання пливе, бачиться, спокійно, з елементарною силою, але, власне, сею елементарною силою воно захоплює й нашу душу". Іван Франко.

4. Зображення повного відчаю і стихійного протесту - :

злочину старої людини, колишнього наймита - в новелі "Палій". "|

Документальна основа твору: сільський багатій Андрій Курочка І має Прототипом батька письменника, а Федір -один з русівськихнаймитів, який підпалив його господарство.

Тяжка праця Федора протягомусього життя на багатія,самотність і злиденність у старості.

Андрій Курочка - сам жертва "тяжкого Ярему мужицького багатства" - виганяє немічного, старого з двору, відмовляє в помочі.

Федірзимує один у своїй хатинці, він сходить на "дитячий розум", йогохата заполонилася опирями, привидами, марами,чортами.

Старий наймит підпалює обійстя свого хазяїна. Вігі "скакав, танцював, реготався":

"- я чужого не хочу, най лиш моє вігорить!"

5. "Поетом мужицької розпуки, селянським Бетховеном, співцем селянської бідноти, співцем Гуцульщини, борцем проти соціального і національного гніту, володарем селянських дум називають Василя Стефаника. І що поетичніші епітети стоять поряд з його іменем, то ясніше стає, що сутність, зміст цього неповторного таланту, цього особистого життя з високим громадянським прикладом, можна передати тільки словами: він великий син великого народу". Василь Яременко.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Драматичні твори.	\|	Гірська орлиця.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.