Вплив геохімічних та геофізичних чинників біосфери на здоров’я людини

Взаємодію організмів з геохімічним середовищем у біосфері вивчає геохімічна екологія, завданням якої є передусім з’ясування закономірностей біологічних реакцій організмів, у тому числі людини, у відповідь на різноманітні рівні природного і технічного вмісту в середовищі проживання хімічних елементів, визначення граничних концентрацій хімічних елементів у грунті, кормах, воді, харчових продуктах, раціонах, тобто тих концентрацій, у межах яких відбувається нормальне регулювання процесів обміну речовин у живому організмі.

Геохімічна екологія розробляє та вивчає методи запобігання ендемічним захворюванням людини, спричиненим нестачею або надлишком у навколишньому середовищі тих чи інших хімічних елементів та їх лікуванню. Наприклад, встановлено, що дефіцит йоду в середовищі проживання людини призводить до ураження щитовидної залози, нестача кальцію – до слабкості кісток, нестача кобальту, який є складником вітаміну В₁₂ зумовлює виникнення недокрів’я, дефіцит фтору призводить до карієсу зубів.

Профілактика ендемічних захворювань, які властиві визначеним регіонам біосфери, грунтується на вивченні біогеохімічних зон та провінцій. Основним критерієм біохімічного районування є визначення у навколишньому середовищі (грунт, вода), а також у добових харчових раціонах верхніх та нижніх граничних концентрацій хімічних елементів, у разі перевищення яких можуть порушуватись процеси обміну речовин у рослинних і тваринних організмах. Так, у регіонах з надлишком бору в харчових раціонах виявляють ураження кишок (ентерит) та легень (пневмонія).

Якщо в харчових продуктах та у воді низький вміст кальцію, який поєднується з надлишком заліза, стронцію, свинцю, цинку та інших мікроелементів, то у тварин і людей спостерігаються деформація кісток, викривлення хребта, спричинені порушенням формування хряща. Це ендемічне захворювання іменують уровською хворобою за назвою річки Уров, де вона дуже поширена.

Геофізичні чинники також справляють істотний вплив на живі організми, в тому числі на стан здоров'я людини. Вивчення фізичних властивостей Землі та фізичних процесів, які відбуваються в її оболонках (літосфері, гідросфері, атмосфері) свідчить про тісний

зв'язок цих чинників з біологічними процесами. Великою значення набули, зокрема, дослідження таких геофізичних чинників, як магнітне, електричне та гравітаційне поля Землі, територіальне поширення штучної та природної радіоактивності.

Господарська активність людини призвела до таких несприятливих для здоров'я наслідків, як руйнування озонового шару атмосфери, радіоактивне забруднення навколишнього середовища, зміна клімату тощо. Таким чином, геофізику можна вважати стосовно медицини прикладною наукою про фізичне середовище проживання людини Особливості клімату, метеочинники, сонячна активність, геофізичні процеси, які призводять до стихійного лиха (землетруси, повені, цунамі, зсуви, селі, урагани, пожежі тощо), найактивніше втручаються в життя людини, впливають на її здоров'я. У багатьох випадках стихійні лиха пов'язані з нераціональною активністю людини (пожежі, завали, зсуви тощо).

Із сказаного випливає, що розвиток геофізики безпосередньо пов'язаний з охороною здоров'я через такі види діяльності: 1) прогнозування стану навколишнього середовища; 2) регуляція природних процесів, які здійснюються за активної участі людини; 3) виявлення та вивчення нових техногенних чинників впливу навколишнього середовища па організм людини (зміна теплового балансу Землі у зв'язку з накопиченням вуглекислоти в атмосфері; руйнування озонового шару атмосфери; зміна радіоактивного фону тощо).

Одним із проявів геофізичного впливу навколишнього середовища на організм людини може бути так звана гірська хвороба. Вона розвивається в умовах високогір'я внаслідок падіння парціального тиску атмосферних газів, насамперед кисню. На висоті близько З000 м насиченість гемоглобіну киснем забезпечується па 85 %. В основі гірської хвороби лежить гіпоксія—нестача кисню у тканинах організму.

У разі швидкого переходу людини у високогірні райони виникає гостра форма гірської хвороби: задишка, слабкість, почастішання серцебиття, запаморочення, головний біль, пригнічений стан. Якщо людина, котра страждає па гостру форму гірської хвороби, зазнає фізичного перевантаження та переохолодження, вона може загинути внаслідок набряку легень. На висоті 5000 м може настати коматозний стан: внаслідок гіпоксії мозку хворий непритомніє, порушується дихання та кровообіг, відбуваються глибокі зрушення в обміні речовин. Хронічна гірська хвороба розвивається поступово: знижується працездатність, з'являються роздратованість, світлобоязнь, приступи втрати зору та слуху, потім — галюцинації, марення, задишка, загрудний біль, кровохаркання, зомління.

В авіаційній медицині хворобливий стан, пов'язаний з підняттям на велику висоту, прийнято називати: висотною хворобою. Гірська хвороба частіше розвивається у людей нетренованих, які зловживають спиртними напоями. Лікування гірської хвороби починають із призначення серцево-судинних препаратів, кисню, зігрівання потерпілого, відсмоктування слизу з трахеї та бронхів. Для профілактики гострої гірської хвороби всі особи, які планують підніматись у гори, проходять медичний огляд, відбір та спеціальне тренування в барокамерах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив чинників навколишнього природного середовища на організм людини	\|	Руйнування озонового шару та його наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.