Руйнування озонового шару та його наслідки

Зміни клімату в глобальному масштабі

Лекція №7 Захворювання і епідеміологічні ситуації обумовлені природними і антропогенними факторами

Викиди газів-мікрозабруднювачів та вуглекислого газу (С0₂), які пов'язані з людською діяльністю, змінюють характер теплового випромінювання з атмосфери у космос, спричинюючи так званий парниковий ефект. Приблизно на 50% цей ефект зумовлений впливом СО₂, інші 50% припадають на присутній в атмосфері метан, NО₂ та О₃, а також хлоровані та фторовані вуглеводні. Вміст С0₂ в атмосфері збільшується щорічно на 0,4%, метану - на 1,1%, оксидів азоту - на 0,3%.

Приблизно 80% викидів СО₂ антропогенного походження у глобальному масштабі має місце у Північній півкулі. За 1950—1984 рр. цей показник збільшився приблизно втричі. За оцінками вчених, він складає 5,3 млрд т за рік. Підвищений рівень викидів СО₂ внаслідок зменшення лісових масивів посідає за своєю значущістю друге місце після спалювання викопних видів палива. Нині глобальна концентрація С0₂ складає 630 мг/м³, що на 25% вище, ніж на початку індустріальної революції, коли вона складала лише 500 мг/м³.

Аналіз впливу процесу глобального потепління, яке відбувається на планеті, засвідчив вірогідний його зв'язок із поширеністю паразитів та збудників інфекційних захворювань. Такий висновок грунтується переважно на динаміці поширеності різних інвазій у світі за останнє десятиріччя та впливі на їх розвиток теплового чинника. Про це свідчать результати експериментів, а також епідеміологічна ситуація в різних країнах з різною середньою температурою навколишнього середовища. Потепління сприяє інтенсифікації поширення майже всіх інвазій, пов'язаних з переносниками. Підвищення температури посилює біологічну активність і сприяє розмноженню переносників комарів, мух та ін. Встановлено, що при цьому активізується розмноження в переносниках паразитів із зростанням інвазійності останніх. Підвищення температури води сприяє інтенсивному розвитку прісноводних молюсків і, як наслідок, зростанню поширеності захворювань, що ними викликаються, у відповідних регіонах.

Аналогічну картину спостерігають щодо паразитарних захворювань, для поширення яких непотрібно переносників. Наприклад, підвищення температури тіла сприяє виживанню та інтенсивності розвитку яєць та личинок багатьох шлунково-кишкових нематод. Підвищення температури тіла сприяє також поширенню інфекцій непаразитарної природи, передовсім вірусних.

Озон — це молекулярна форма кисню (О₃). Його використовують у побутових озонаторах (для оздоровлення та дезодорації житлових та виробничих приміщень), а також для знезаражування питної води, стічних вод, відходів хімічної промисловості.

Озоновий шар являє собою начебто екран, який захищає живі організми від шкідливого впливу ультрафіолетового випромінювання. Коли стабільні хлоровані та фторовані вуглеводні та галогени антропогенного походження потрапляють до стратосфери, вони вступаючи у реакцію з О₃, виснажують озоновий шар.

Виснаження озонового шару призводить до підвищення рівня ультрафіолетового випромінювання, що досягає поверхні Землі, і може призвести до розвитку таких патологій, як рак шкіри, меланома, пригнічення імунної системи та катаракта.

З другого боку великі концентрації озону в повітрі спричинюють отруєння людини (втома, роздратованість, задушливий кашель, запаморочення, відчуття стискання в грудях, головний біль, у важких випадках - набряк легень).

У природних концентраціях (до 0,0001 мг/л), які характерні для курортних зон та морського узбережжя, озон має цілющу дію - стимулює дихання, поліпшує серцево-судинну діяльність, нормалізує сон та артеріальний тиск.

Озон утворюється в атмосфері внаслідок фотохімічної дії на кисень ультрафіолетової сонячної радіації, переважно на висоті 20—50 км. До антропогенного втручання в газовий склад атмосфери Землі загальний вміст озону складав 3—4 млрд.т. На висоті 20—25 км утворюється тонкий шар атмосфери, який містить до 0,001% озону. Цей озоновий шар атмосфери Землі відіграє надзвичайно важливу роль у збереженні біосфери - він поглинає згубне для живих організмів короткохвильове ультрафіолетове випромінювання Сонця.

Ультрафіолетове випромінювання, яке займає спектральну ділянку між видимим і рентгенівським випромінюванням, умовно ділять на близький діапазон (довжина хвилі 200—400 нм) і дальній діапазон (довжина хвилі 10—20 нм). Саме дальній короткохвильовий діапазон має дуже високу енергію і є згубним для живих організмів. У природних умовах на поверхні Землі присутні тільки ультрафіолетові випромінювання близького діапазону, а дальній діапазон поглинається озоновим шаром атмосфери.

Дія дальнього короткохвильовою ультрафіолетового діапазону сонячної радіації подібна до дії іонізуючого випромінювання: поглинання ультрафіолетового проміння нуклеїновими кислотами та іншими сполуками призводить до генетичних мутацій, збільшує кількість злоякісних утворень — раку, саркоми, лейкозу. Встановлено, що в разі зниження щільності озонового шару на 1 % кількість випадків пухлин (насамперед раку шкіри) і катаракти (помутніння кришталика) зростає з 0,5 до 7 %, тобто в 14 разів.

Ось чому однією з цілей екоохоронної стратегії є розв'язання проблеми рятування озонового екрану нашої планети, який продовжує руйнуватися. Країни— члени ООН підписали конвенцію щодо запобігання руйнуванню озонового шару і Монреальський протокол, який включає угоду про скорочення викидів в атмосферу речовин, які руйнують цей шар (наприклад, фреонів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив геохімічних та геофізичних чинників біосфери на здоров’я людини	\|	Ендемічний зоб.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.