• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть Універсалу

Причини прийняття II Універсалу

Останні роки життя В. Винниченка

У 1919 р. В. Винниченко вирушив як член ЦК УСДРП на міжнародну соціалістичну конференцію і залишився в Ав­стрії.

14 вересня 1919 p. він вийшов з УСДРП і створив у Відні закордонну групу Української комуністичної партії (УКП). У 1919—1920 pp. написав тритомник «Відродження нації», в якому всебічно проаналізував події в Україні 1917—1919 pp. 24 травня 1920 р. він (за дозволом В. І. Леніна) разом із дружиною повернувся до радянської Росії, але, ознайомив­шись із національною політикою більшовиків і невдоволе-ний нею, 23 вересня 1920 р. В. Винниченко назавжди за­лишив Україну.

У 20-х роках XX ст. жив на півдні Франції, займався пись­менництвом і публіцистикою. Написав спогади «Революція в небезпеці». Писав п'єси («Брехня» тощо), романи («Запо­віт батьків», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Поклади золота»), роман про події в Україні 1918 — 1919 pp. «На той бік» (1923 p.), фантастичні романи («Сонячна машина», «Нова заповідь»), збірку оповідань «Намисто» та інші.

В. Винниченко у період «українізації» стає одним із най-популярніших письменників в Україні. У 1924 - 1928 pp. вийшло перше зібрання його творів у 23 томах, а в 1930— 1932 pp. — друге, 28-томне.

Репресії та насильницька колективізація в Україні зму­сили письменника знову вийти на політичну сцену. У ве­ресні 1933 р. він написав відкритого листа до політбюро ЦК КП(б)У, в якому звинуватив Й. Сталіна та його ставленика в Україні. У відповідь листопадовий (1933 р.) пленум ЦК КП(б)У назвав В. Виннйченка «старим вовком української контрреволюції», заборонив видавати його твори, а ті, що вже вийшли друком, було вилучено з усіх бібліотек.

Від другої половини 30-х років В. Винниченко відме­жувався від усіх емігрантських партій і груп, поринувши в літературну діяльність.

Після Другої світової війни працював над романом «Хмельниччина». Останній роман В. Виннйченка «Слово за тобою, Сталіне», завершений 6 березня 1951 р. напередодні смерті письменника, був своєрідним підсумком його роз­думів — митця і політика.

II Універсал Центральної Ради

(З (16) липня 1917 р.)

і. Занепокоєння Тимчасового уряду проголошенням авто­номії України.

2. Прибуття до Києва міністрів Тимчасового уряду (О. Ке-ренського, М Терещенка, І. Церетелі), щоб порозумітися з Центральною Радою і взяти під свій контроль процеси, що відбувалися в Україні. Від Центральної Ради у переговорах взяли участь М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра.

3. Ведення переговорів з Центральною Радою. Наслідком переговорів став компромісобох сторін у вигляді 11 Універсалу Центральної Ради.

• Тимчасовий уряд зобов'язувався визнати Генеральний секретаріат «найвищим органом крайового управління в Україні».

• Склад Генерального секретаріату затверджував Тимча­совий уряд.

• Центральна Рада зобов'язувадася самочинно не прого­лошувати автономії України.

• Остаточне вирішення питання про українську автоно­мію відкладалося до Всеукраїнських Установчих зборів.

• Центральна Рада мала поповнитися представниками національних меншин, що проживали в Україні, зокре­ма й російськими кадетами, меншовиками та есерами.

• Тимчасовий уряд погодився на українізацію військ, але за умов проведення її під контролем російського коман­дування.

Читайте також:

1. Історичне значення IV Універсалу Української Центральної Ради.
2. Причини прийняття III Універсалу
3. Умови II Універсалу
4. Умови II Універсалу
5. Чим III Універсал відрізнявся від І Універсалу?

Переглядів: 643