Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Причини збройного виступу самостійників

Значення II Універсалу

Наслідки II Універсалу

1. IIУніверсал був поступкою російському Тимчасовому урядові, компромісом,деякою мірою кроком назад порівня­но з І Універсалом.



2. Не визначалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради.

3. Не уточнювалися повноваження Генерального секретарі­ату, особливо у відносинах з місцевими органами Тимчасо­вого уряду.

4. Проголошення самостійності України за тих умов було нереальним.

5. Текст Універсалу викликав серед членів Центральної Ради суперечки і був прийнятий лише двома третинами голосів.

6. У Петрограді виступили проти цього компромісу: четверо міністрів Тимчасового уряду і державний секретар на знак протесту подали у відставку.

7. В Україні відбувся збройний виступ самостійників.

IIУніверсал закріпив компромісвзаємовідносин між Центральною Радою і Тимчасовим урядом на перехід­ний період до створення автономії України.

• 3 боку Петрограда визнано Центральну Раду і певну ав­тономію України.

II Універсал спричинив нову кризу в Росії

1. На знак протесту проти поступок українцям три міністри -кадети, які не погоджувалися на визнання навіть обмеженої автономії України, вийшли з уряду.

2. Урядова криза започаткувала загальну політичну кризу в Росії, спричинену:

 

• поразками на фронті;

• погіршенням продовольчого становища;

• загостренням міжпартійної боротьби.

4 (17)липня 1917 р.Під впливом більшовиків у Петрограді відбулася півмільйонна демонстрація трудящих. Уряд до­ручив керівництву військового округу навести порядок. Викликані з фронту частини розігнали демонстрацію. Під час розгону демонстрації, внаслідок провокаційних об-


стрілів з боку контрреволюціонерів, десятки демонстран­тів загинули, сотні було поранено. Видано розпоряджен-• ня про арешт лідерів більшовиків.

Двовладдя завершилося перемогою Тимчасового уряду і переходом на нелегальне становише більшовиків. У столиці запроваджено надзвичайний стан. Більшовики взяли курс на підготовку збройного повстання.

3. 7(20) липня 1917 р.Прем'єр-міністр князь Львов подав у відставку. Уряд очолив О. Керенський. Після тривалих зу­силь він порозумівся з кадетами й утворив другий коаліцій­ний уряд, у якому портфелі міністрів розподілилися порів­ну між соціалістичними та буржуазними партіями.

Збройний виступ самостійників

(очолював Микола Махновський) (4-5 липня 1917 р.)

1. Невдоволеність поступками, на які пішла Центральна Рада.

2. II Універсал продемонстрував, що Центральна Рада ви­явилася не готовою до рішучих дій та розгортання боротьби за повну незалежність України.

3. Відмова самостійників визнати II Універсал.

4. Прагнення встановити свій контроль над Києвом і зму­сити Центральну Раду проголосити самостійність України.

Самостійники почали готувати збройний виступ україн­ських військових частин, розмішених у Києві, щоб приму­сити Центральну Раду проголосити самостійність України, їх готувалися підтримати в Одесі, Чернігові, Кременчуці, інших містах України.

Цей план підтримало близько 5 тис. українських вояків, які об'єдналися у 2-й український полк ім. Павла Полуботка.

Самостійники сподівалися на підтримку Центральної Ради, але були невдоволені її нерішучою політикою щодо захисту інтересів українського народу.


 




У ніч з 4 на5 (з 17 на 18)липня 1917 р. самостійники без погодження з Центральною Радою виступили проти Тим­часового уряду. Вони захопили у Києві військовий штаб, комендатуру, банк і встановили охорону біля державних установ та важливих об'єктів.

Генеральний секретаріат засудив заколотників і направив проти них віддані Центральній Раді війська. Це викликало серед повстанців розгубленість, бо вони не хотіли воювати проти Центральної Ради.

Організаторів збройного виступу було заарештовано, їх ув'язнили і довгий час тримали під слідством, значну час­тину відправили на фронт. У далекому закутку Румунського фронту опинився М. Махновський.

Головні причини тимчасової поразки:

• розкол національного руху;

• небажання його керівників-автономістів поглиблювати революційний процес;

• догідництво щодо російського Тимчасового уряду.

В Україні почали відроджуватися чорносотенні організа­ції, що відкрито виступили проти прагнення українського народу до самовизначення. Стягнуті в Україну військові частини, віддані Тимчасовому уряду, намагалися ізолювати вірні Центральній Раді війська, роззброїти їх.

26липня 1917р.український полкім. Б.Хмельницького, дислокований у Києві, вирушив на фронт. Під час від'їзду з Київського вокзалу ешелон з богданівцями розстріляли ку­леметним вогнем. У ході інциденту 20 богданівців було вби­то, багатьох поранено. Виконавці цієї кривавої розправи -полки донських козаків і кірасирів, що їх напередодні було введено до Києва. Очевидці писали, що обеззброюючи бог­данівців за допомогою прикладів і нагайок, вони промовля­ли: «Ми вам покажемо автономію, хохляцькі морди!».


Реорганізація Центральної Ради і Генерального секретаріату

(після II Універсалу, 15 липня 1917 р.) Дотримуючись домовленості з Тимчасовим урядом:

1. Центральна Рада поповнила свій склад представниками національних меншин (30%), що мешкали в Україні, і на­лічувала 882 особи.

2. У Малій раді до 40 українців приєдналося 18 осіб інших національностей.

3. Генеральний секретаріат поповнився п'ятьма особами
(два росіянини, два євреї, один поляк).

4. До Центральної Ради формально ввійшли:

• представники всіх легальних політичних партій;

• від соціалістичних партій:

загальноросійських - 40 осіб, єврейських - 35, українських - 20, польських - 15;

• представники від Рад:

Всеукраїнської ради селянських депутатів - 212, Всеукраїнської ради військових депутатів - Г58, Всеукраїнської ради робітничих депутатів - 100, Загальноросійських рад робітників і солдатів - 50;

• представники професійних, просвітніх, економічних і національних (молдавських, німецьких, грецьких, біло­руських тощо) організацій;

• представники міст і губерній.

Центральна Рада стала національно-територіальним органом 9 (22) серпня 1917 р.Більшовики вступили до Центральної Ради, де утворили свою фракцію, щоб розколоти Цен­тральну Раду зсередини. Більшовики вийшли зі складу Центральної Ради внаслі­док збройного повстання в Петрограді 25 жовтня 1917 р. і створили у Києві Революційний комітет (орган повстання).


 




Склад Генерального секретаріату

У своему розширеному складі Центральна Рада заново затвердила призначених раніше генеральних секретарів на чолі з В. Винниченком і запровадила чотири нових секре­тарства:

шляхів — очолив В. Голубович, український есер. Син свя­щеника з Поділля, інженер;

пошти й телеграфу очолив В. Зарубін, російський есер, викладач Київського університету;

міжнаціональних справ — очолив О. Шульгін, соціаліст-федераліст, син значного українського історика і сам істо­рик, викладач Петербурзького університету; державного контролю — очолив М. Рафес - представник Бунду (єврейської соціал-демократичної партії), перукар за

професією.

У середині липня 1917 р. В. Винниченко, X. Баранов-ський, і М. Рафес (члени Генерального секретаріату) виїха­ли до Петрограда, щоб узгодити з Тимчасовим урядом пов­новаження Генерального секретаріату як крайового органу влади. їм довелося чекати, поки сформується другий склад коаліційного Тимчасового уряду, а відтак почалися перего­вори. Найконфліктнішою виявилася проблема території, на яку поширювалася автономія. Українська делегація по­вернулася до Києва без жодного результату.

Тимчасовий уряд на початку серпня 1917 р. затвердив для генерального секретаріату Тимчасову інструкцію.

Зміни в політичних настроях, економічному та соціальному становищі населення

У країні важке становище, параліч влади, повне безлад­дя, поширення анархії, грабежі.

Зупинилися заводи, фабрики, шахти, порушувалася ро­бота залізниць, завмирала торгівля. Голод охопив Чернігів­щину та інші райони України. Продовольчих запасів було

142 .


мало. Податків ніхто не платив. Селянство, змучене війною, розорялося. Суд, поліція не діяли. З фронту масово втікали солд ати-дезертири.


Читайте також:

  1. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
  2. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
  3. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
  4. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
  5. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
  6. Безробіття, його суть та причини. Закон Оукена.
  7. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
  8. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
  9. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
  10. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття
  11. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану
  12. Ви маєте готуватись до виступу згідно плану




Переглядів: 11190

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суть Універсалу | ЦентральнаРада допустилася низки помилок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.022 сек.