Центральної Ради, а потім - уряду гетьмана?

Окупаційного режиму і допустили існування спочатку

Чому в 1918 р. німці не встановили звичайного

1. Українському уряду було легше організувати постачання з України продовольчих товарів та сировини. Вони вважали, що місцеві органи влади їм допоможуть у цьому. Центральна Рада брала на себе зобов'язання на міжнародному рівні достачати продовольство до Німеччини в обмін на допомогу в боротьбі проти більшовиків.

2. Зберігаючи місцеву систему державного управління, німці використовували національні почуття українського народу.

3. Визнаючи факт існування української державності всупереч Росії, німці тим самим навмисно погіршували українсько-російські відносини.

4. Німці вважали, що коли залишаться місцеві (українські) органи влади в умовах окупаційного режиму, то вони зможуть добитися довіри місцевого населення, яке не буде їм чинити опір.

Боротьба проти гетьманського режиму

1. Відбувся загальноукраїнський страйк залізничників (липень 1918р., 200тис. страйкарів).

2. Особливою активністю відзначалося селянство, яке не хотіло віддавати владі вирощений хліб і розгорнуло боротьбу проти гетьманських і окупаційних військ.

3. Селянські виступи відбулися у Звенигородському і Тара-щанському повітах на Київщині, повстання охопило десятки тисяч селян (влітку 1918 p.).

4. Повстанська боротьба на Чернігівщині. Керував повстанням штаб на чолі з полковником М. Кропив'янським.

5. На Правобережжі повстанців налічувалося понад 40 тис. чоловік. Селянські загони були добре озброєні, вони мали кулемети та гармати.

6. Повстанський рух на КатериноСлавщині та в Північній Таврії, який мав анархістське забарвлення. Виник він у районі Гуляйполя Олександрійського повіту під керівництвом Н. Махна.

Повстанці виступали за відновлення радянської влади, але їхнє розуміння рад мало свої особливості: ці органи у всьому мали бути підзвітними місцевому населенню і повністю визначати політику на місцях без будь-якого впливу центру.

Висновки

• Жорсткий окупаційний режим, установлений німецько-австрійським військовим командуванням, викликав у населення невдоволення.

• Характерна опозиційність усіх політичних сил і в місті, і в селі гетьманському режиму.

Анулювання Брестського миру і новий наступ військ РСФРР на Україну

11 листопада 1918 р.Раднарком РСФРР видав директиву про надання військової допомоги трудящим України силами дивізій, сформованих у нейтральній зоні на території РСФРР. Утворено Укрреввійськраду, до якої увійшли В. Антонов-Овсієико, В. Затонський, Й. Сталін, Г. П'ятаков.

13 листопада 1918 р.Після поразки Німеччини в Першій світовій війні більшовики розірвали Брестську мирну угоду, укладену між РСФРР та державами Четверного союзу. РСФРР зняла з себе зобов'язання не втручатися у внутрішні справи України і розпочала наступ в Україну. В Україну наступали війська під командуванням В. Антонова-Овсієнка.

28 листопада 1918 р.Більшовицький керівний центр затвер
див Тимчасовий робітничо-селянський уряд України в
м. Суджа Курської губернії. Його очолив Г. П'ятаков, а
згодом — X. Раковський.

Члени уряду:

В. Каверін, Артем (Ф. Сергеев), К. Ворошилов, В. Затонський, Є. Квірінг, Ю. Коцюбинський, М. Подвойський, О, Шліхтер.

29 листопада 1918 р.Маніфест Тимчасового робітничо-
селянського уряду про відновлення влади рад в Україні.

Грудень 1918 р.Під приводом надання допомоги робітникам і селянам України, які повстали проти гетьманщини, радянські війська розпочали наступ на Харків і Київ, прикриваючись маріонетковим Тимчасовим робітничо-селянським урядом (l-ша і 2-га повстанські дивізії, утворені з партизанських загонів у «нейтральній зоні»).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зовнішня політика Української держави	\|	Питання теми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.