• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Комунікативні ознаки

Ряд історичних фактів, що свідчать про престижність української мови.

У великому Литовському князівстві вона була державною мовою; як актова мова використовувалася в Молдавському князівстві; бахчисарайські хани листувалися нею з турецькими султанами. Українську мову вивчають у багатьох університетах світу, а з розвитком і утвердженням незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як державної.

Престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. На жаль, не всі українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім багатством її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити по-українськи і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову.

А неукраїнці будуть відчувати задоволення від того, що володіють цією мовою, будуть шанувати її і тих, хто її створив. Але насправді бажане ще досить далеко від реального...

В одній із шкіл з українською мовою навчання молода вчителька надавала учням вказівки російською мовою. В цій школі з українською мовою навчання попит на українську мову був досить обмежений. Поза уроками (а бува й на уроках) вчителі спілкуються з учнями переважно російською. Директор школи, всі заступники директора навіть службові наради проводять російською мовою.

Це не викликає великого здивування. Здивування прийшло тоді, коли дізнаємося, що ця вчителька викладає і викладала раніше... українську мову.

Чудова думка втрачає всю свою цінність, коли вона погано висловлена (Вольтер).

Добре мовлення – це не просто лад слів, а й лад думок і почуттів. Тому, прагнучи до доброго мовлення, треба враховувати як суто мовні його особливості (ступінь оволодіння нормами, які діють в конкретну епоху), так і позамовні (знання законів мислення, практичний досвід).З огляду на це основними комунікативними ознаками культури мовлення є :

- правильність;

- точність;

- логічність;

- багатство(різноманітність);

- чистота;

- доречність;

- достатність;

- виразність;

- емоційність.

Звичайно, всі ці ознаки об’єднуються поняттям правильність, бо залежать від того, порушено чи не порушено у мовленні правила організації мовної системи, логіки чи психології, естетики чи етики і т. ін.

Отже, культура мовлення – це культура мислення та культура суспільних і духовних стосунків людини.

ТОЧНІСТЬ- одна з головних ознак культури мовлення. Точність – ввічливість не лише королів Точним можна назвати таке мовлення , в якому вжиті слова повністю відповідають їх мовним значенням – значенням, що усталились у мові в даний період її розвитку. В усному розмовному мовленні неточність слововживання може бути компенсована ситуацією спілкування, мімікою або жестом, але це не виправить неприємного враження від такого мовлення.

Видатний український поет, учений і великий громадський діяч Рильський М.Т. писав:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі. Однією й тією ж мовою, незважаючи на красу її чи немилозвучність, можна і полову віяти, і святий вогонь викрешувати. Усе залежить від того, як хто вміє володіти цим чарівним інструментом, що ним є мова. Дуже часто у своїй мові люди користуються словами, які на перший погляд точно передають їх думки, проте це не завжди так. Наприклад. Дієслово зустрічатись уподобав останнім часом кожний , хто з тих чи тих причин береться за перо. Пише канцелярист:” У вашому звіті зустрічаються великі прорахунки та недоліки.”

Однак, зустрічатися можна з людиною, а у наведеній на початку фразі ніякої зустрічі нема – “прорахунки та недоліки” тут можуть тільки траплятися. Декому здається, що слово професійний – українське, а професіональний – російське. Це – помилка. Обидва ці слова – українські , але вони не є абсолютні синоніми й вживати їх довільно, кому як заманеться, не можна. Кожне з цих слів походить від схожих, але значеннєво неоднакових слів – професія й професіонал: “Закон професійної честі” (Словник за редакцією А.Кримського);а от у фразі з публіцистичної статті: “Тепер у кожному обласному центрі працює професійний український театр”, - треба було написати “професіональний український театр”, через те, що театр складається з професіоналів-артистів, а не з аматорів чи самодіяльників.

ЛОГІЧНИМ буде таке мовлення, у якому:

- сполучення одного слова з іншим буде несуперечливим;

- слова розташовуються в логічній послідовності, яка відповідає ходові думки і за якої не виникає смислових непорозумінь;

- не порушено смислових, структурних, інтонаційних та експресивних зв’язків у межах цілого тексту, яким передається зв’язок несуперечливих суджень.

Причинами помилок у логіці викладу можуть бути:

1) Поєднання несумісних слів (солодка мука, страшно гарний, жахливо добрий).

2) Введення у фразу зайвих слів, які структурно обтяжують фразу (моя власна думка, моя автобіографія).

3) Порушення смислового зв’язку (Наші сусіди давно захоплюються виробами з макраме. Вони(хто – сусіди чи вироби) дуже гарні й усім, хто їх бачив, подобаються.)

Мова народу – багата й різноманітна, а індивідуальне мовлення може бути багатим або бідним, одноманітним або різноманітним. Розвиток і збагачення мови залежить від мовотворчості народу, розвиток і збагачення індивідуального мовлення залежить від опанування мовним багатством, засвоєння його з уст народу, з художньої і публіцистичної літератури, з нормативної граматики і т. д. Сьогодні добре освічена людина застосовує 6-9 тис. слів у своєму мовленні, у мові творів Т. Г. Шевченка – понад 20 тис. слів, у словниках – понад 130 тис. слів.

ЧИСТОТА мовлення тісно пов’язана з правильністю і нормативністю : якщо у мовленні немає порушень лексичних, стилістичних, орфоепічних та ін., то воно вважається чистим.

НОРМА- це зразок, яким необхідно користуватися. Нормативним є таке мовлення, яке:

1) відповідає системі мови, не суперечить її законам;

2) у якому варіант норми володіє новими семантико-стилістичними можливостями, увиразнює, уточнює контекст, дає додаткову й вичерпну інформацію;

3) у якому не допущено стилістичного дисонансу;

4) у якому доречно обгрунтовано застосовані норми з іншого стилю;

5) у якому не допущено змішування норм різних мов під впливом білінгвальної мовленнєвої практики.

ДОРЕЧНІСТЬ мовлення має важливе суспільне значення, бо вона регулює нашу мовленнєву поведінку у суспільстві, у певному соціальному середовищі. Таким чином, доречність ще й особистісно-психологічна: мовний контакт співрозмовників буде добрим, результативним, якщо будуть знайдені потрібні саме для цієї ситуації спілкування слова та інтонації. Особливо варто пам’ятати, що слово так само легко вбиває, як і легко лікує, що сказане слово назад не повернеш – воно виконає ту роль, яку відвела мова ,і ніякі виправдовування на зразок: “Я не це хотів сказати” не допоможуть.

ВИРАЗНІСТЬ мовлення формується впродовж всього життя. Виразне читання, якого ми вчимося у школі, покликане навчити не тільки читати художні тексти, а й взагалі вести розмову, тобто спілкуватися з однією людиною чи з цілою аудиторією, адже воно навчає так говорити, щоб чітко виразити:

- що я хочу сказати;

- для чого буду говорити, чого хочу досягти;

- що хочу передати, чим поділитися;

- яке моє ставлення до предмета мовлення тощо.

Мистецтво живого слова впливає одночасно і на думку, і на почуття людини. Про думку пам’ятають усі, але багато хто забуває, що засвоєння слухачами знань повинне в той чи інший спосіб зумовлювати їхні вчинки, суспільну діяльність, а це відбудеться лише тоді, коли діяти не тільки на розум, а й на серце слухача.

Культура слова – це мистецтво, оволодіти яким може той, хто зуміє органічно поєднати текст з почуттям, переданим ним, тобто оволодіє мовною системою, механізмом інтонування, мімікою та жестами. Чим емоційніша людина, тим багатшою буде її міміка, чим вільнішим і багатшим буде мовлення, тим точнішим будуть жести.

Сьогодні ми використовуємо велику кількість слів іншомовного походження, не завжди знаючи їх лексичного значення. Наведемо приклади українських еквівалентів до іншомовних слів (за С. Караванським).

Основною ознакою літературної мови є її унормованість.

Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації.

Виділяють такі типи норм літературної мови:

— орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень, акцентологічні норми);

— графічні (передача звуків на письмі);

— орфографічні (написання слів);

— пунктуаційні (вживання розділових знаків);

— лексичні (слововживання);

— морфологічні (вживання морфем);

— синтаксичні (керування, узгодження, поєднання й розміщення слів, речень);

— стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування).

Читайте також:

1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
3. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
4. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
5. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз однієї ознаки
8. Атрибутивні ознаки і властивості культури
9. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.
10. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіаційного ураження
11. Види органів держави, їхні ознаки та класифікація.
12. Види та ознаки класифікації джерел фінансування проекту

Переглядів: 1379