• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток інтелекту і первісна повнота духу.

Людина – довершена істота в будь-яку історичну епоху. З одного боку, ми бачимо цивілізаційний розвиток; але з іншого боку, є незмінна константа –духовна довершеність.

Вершини творчості залишаються вершинами – наскельні малюнки, храми Єгипту, грецькі статуї. Так само й у філософії: Платон – це вершина філософського знання.

Як духовна істота людина досконала, у своїх творчих досягненнях вона одна і та ж. Тому Гомер, Шекспір, Пушкін, Пастернак – це один рівень духовної величі, де говорити про прогрес безглуздо, а от стосовно зовнішнього виміру, то людина розвивається – вона все більше і повніше освоює світ.

Зазначимо, що не варто цивілізаційний розвиток, змістом якого є пристосовування світу під людину, вважати за все людське буття, всією його сутність, як це сьогодні робиться зазвичай. Так ми нічого не зрозуміємо, перебуваючи в ілюзії, що наш духовний світ зараз незрівнянно багатший, ніж світ єгиптянина чи стародавнього грека, чи перших християн. Подумавши, ми виявимо, що це явно не так.

Таким чином, людина існує ніби в двох планах. Як фізична істота, як істота, спрямована на зовнішній світ – людина розвивається. Як духовна істота, істота внутрішньо зосереджена, людина перебуває – не розвивається, а перебуває і цей дар є вихідною точкою людського існування.

Світогляди не еволюціонують – вони народжуються заново, як не еволюціонує кохання від однієї людини до іншої. Кохання є народженням, кожне кохання народжується, зростає саме в собі і стає вічним або помирає в перелюбстві.

3. Характеристика світогляду (за носієм, за рівнем та спрямованістю)

Таке «просте питання» як світогляд для філософії постає цілою проблемою. Візьмемо звичне визначення даного поняття «Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення». Те, що це сукупність – уже проблемне положення, тобто цілого не існує, а є лише набір окремих елементів, які самі по собі теж залишаються не менш загадковими. Що розуміється підпоняттям „людина”, начебто зрозумілим, але якщо є взаємини зі світом, то сама людина не є цим світом, але хоче бути в ньому, облаштувати його для себе. «Своє місце в світі» мають усі речі, але людина не має свого природно забезпеченого способу збутися людиною, свого місця у світі та серед речей світу. Тому існує проблема співвідношення світу як такого і людського уявлення про нього.

Точка зору на світ складає картину світу.

Узгодження світу і картини світу є складанням двох половинок, яке уможливлює їх відповідність. Від цього залежить власне життя і життя суспільства. Якщо картина світу побудована не вірно, то життя – ілюзія (майя). Не даремно в культурах усіх народів і в усіх епохах існують різні образи лабіринтів, що ведуть до виходу, витоку і первісної єдності світу.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
5. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
6. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
7. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
8. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
9. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
10. Бурхливий розвиток емпіричної соціології
11. Вiковi особливостi волi. Розвиток i формування волi
12. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

Переглядів: 431