Розкриття теми

Багатогранне поняття «ринок» у міру розвитку суспільного виробництва та обміну неодноразово змінювалося. Спочатку ринок розглядався як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа, оскільки ринок з’явився ще у період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним, лише набував ознак регулярності і здійснювався у визначеному місці й у визначений час. З розвитком ремесла і міст торгівля, ринкові відносини розширюються, за ринками закріплюються певні місця.

В міру поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття «ринок» дістає дедалі складніше трактування, що знаходить висвітлення у світовій економічній літературі.

Сьогодні термін «ринок» характеризується, виходячи з його ознак: сфери обігу; форм руху сукупного суспільного продукту; типу господарських зв’язків і т. п. У політико-економічному аспекті ринок розглядають як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровиробниками через купівлю-продаж товарів.

Існують два типи господарських зв’язків: натурально-речовинні, безвідплатні (відповідно до обсягу і структури); товарні, здійснювані за допомогою ринку. Характерними рисами останнього типу відносин є взаємні угоди сторін, що обмінюються, еквівалентна винагорода, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції, вільні ціни. Товарні (ринкові) зв’язки можливі тільки на підставі вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Пряме жорстке фондування, використання продуктових карток, гіпертрофовані масштаби бартеру та інші обмеження (у вигляді, наприклад, виїзної торгівлі) свідчать про деформацію ринкових зв’язків, хоча і супроводжуються формальними фактами купівлі-продажу.

Для товарно-грошових відносин, здійснюваних за допомогою ринку, дуже важливу роль відіграють не тільки прямі (виробництво — ринок — споживач), але й зворотні (споживач — ринок — виробництво) господарські зв’язки. Теоретично доведено, а світовим історичним досвідом підтверджено, що механізм зворотних зв’язків є неодмінною умовою стабільності та ефективності будь-якої економічної системи. Спроби замінити зворотний зв’язок адміністративними командами неминуче обертаються деформацією не тільки ринку, а й усієї економічної системи, виникненням глибоких диспропорцій, всеохоплюючого дефіциту, втратою економічними інтересами їх ролі рушійної сили економічного розвитку.

Таким чином, можна виокремити ще одне розуміння ринку як суспільної форми організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють діяльність виробників і споживачів, їх прямий та зворотний вплив.

Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі-продажу, але й соціально-економічні (власності, виробництва, розподілу, споживання і т. д.), а також організаційно-економічні відносини (різноманітні конкретні форми організації ринку тощо) дає підстави розглядати ринок у функціонуючій економічній системі як підсистему.

Суть ринкових відносин зводиться до відшкодування витрат продавців (товаровиробників і торговців) і одержання ними прибутку, а також задоволення платоспроможного попиту покупців на основі вільної взаємної угоди, винагороди, еквівалентності й конкурентності. Саме це і складає сутнісні риси ринку. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей. Але оскільки ринок функціонує у певній економічній системі і, розвиваючись, перетворюється на самостійну підсистему, це не може не зумовити специфіку і багатогранність форм його прояву (різна питома вага ринкових відносин у всій економічній системі, різноманітні форми, методи і розміри їх регулювання і т. д.).

Сутність ринкузнаходить своє відображення в його головних економічних функціях, що уособлюють основне призначення даної категорії: узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, підтримка збалансованості попиту і пропозиції за обсягом і структурою. Цю функцію регулювання пропорцій ринок виконує шляхом установлення зв’язків між сотнями і тисячами незалежних виробників і споживачів через купівлю-продаж товарів і послуг; встановлення цінових еквівалентів для обміну продуктів. При цьому ринок зіставляє індивідуальні витрати праці на виробництво товарів із суспільним еталоном, а саме: порівнюються витрати і результати, виявляється цінність товару за допомогою визначення не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі; економічна мотивація ефективності виробництва, мотивація виробників до створення необхідних товарів з найменшими витратами та одержанням достатнього прибутку; стимулювання науково-технічного прогресу і на його основі — інтенсифікації виробництва й ефективності функціонування всієї економіки; забезпечує динамічну пропорційність у розвитку окремих регіонів, територій, національних господарств за умов поглиблення суспільного поділу праці і тенденції до інтернаціоналізації та росту інтеграційних процесів в економіці; забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу в сфері споживання (витрат покупців на придбання товарів) і зіставлення попиту населення з його доходами.

Роль ринку в суспільному виробництві полягає у такому: за допомогою зворотних «первинних» зв’язків «подавати» сигнал виробництву, що, в якому обсязі і за якою структурою варто виробляти; врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки; диференціювати товаровиробників відповідно до ефективності їх роботи і націленістю на забезпечення ринкового попиту. «Санітарна» роль ринку зводитьс я до усунення неконкурентоспроможних підприємств і згортання морально застарілих виробництв.

Конкуренція – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Завдання конкуренції – суперництво ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Основні умови виникнення та існування конкуренції:

• наявність на ринку необмеженої к-ті незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів
• свобода виробників щодо вибору господарської діяльності
• абсолютно вільний доступ економ. суб’єктів до ринку та вільний вихід з нього
• певна відповідність між попитом та пропозицією
• відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію.

Негативні риси конкуренції полягають в тому, що дрібні виробники витісняються великим капіталом: одні збагачуються, інші розоряються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція. Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передової організації виробництва. Конкуренція корисна для суспільства, вона стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно оновлювати асортимент продукції, що випускається, стежити за досягненнями науково-технічного прогресу і швидко впроваджувати їх у виробництво.

Види економічної конкуренції:

• За галузево-територіальною ознакою
• Внутрішньогалузева
• Міжгалузева
• Міжнародна
• За кількістю суб'єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:
• Досконала (чиста)
• Недосконала (монополія, монополістична конкуренція, олігополія)
• За методами конкурентної боротьби
• цінова
• нецінова
• чесна
• нечесна

Роль конкуренції у ринковій економіці:

Функція регулювання.

Щоб перемогти у конкурентній боротьбі, підприємець має виготовляти товар, якому надає перевагу споживач. Звідси під впливом ціни капітали спрямовуються в ті галузі, де можливий найбільший прибуток.

Функція мотивації.

Підприємства, що пропонують кращу за якістю продукцію, або виготовляють її з меншими виробничими витратами, одержують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції). З іншого боку, ті підприємства, що не реагують на уподобання клієнтів або порушують правила конкуренції зі своїми суперниками на ринку, виявляються покараними шляхом збитків або виштовхуються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу.

Конкуренція не тільки активізує стимули до вищої продуктивності, а й дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результати.

Функція контролю.

Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, підприємець може призначити високу ціну, та конкуренція надає покупцеві можливість вибирати серед декількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим справедливіше ціна.

2. Ринковий попит і ринкова пропозиція

Досвід країн, у яких функціонує ринкова економіка, свідчить, що вона являє собою механізм, який працює ефективно. Важливими елементами ринкової економіки є попит і пропозиція. Взаємодія попиту і пропозиції формує ціни на товари та послуги. Що ж таке попит?

Попит — це потреба в певному товарі, яка забезпечується грошима. Потреба в товарі, яка не забезпечується платоспроможністю, не є попитом і не впливає на ринкову ситуацію. Розрізняють попит на окремі товари і сукупний попит. З іншого боку, попит не слід змішувати з обсягом закупок. Обсяг попиту часто буває більшим, ніж обсяг закупок. Бо якщо на ринку нема відповідної кількості та відповідного асортименту товарів, то попит задовольнятиметься не повністю. Виділяють ціну попиту і ціну пропозиції. Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживачі готові запропонувати за певний товар. Зниження ціни веде до відповідного збільшення попиту (за інших незмінних умов). Отже, між ціною товару та обсягом попиту на нього існує обернений зв'язок. Його називають законом попиту. Він полягає в тому, що чим нижча ціна товару, тим більший обсяг його може бути реалізований на ринку, і навпаки, чим вищою буде ціна, тим меншу кількість його можна буде продати.

Розглядаючи закон попиту, необхідно відзначити, що в окремих випадках він не діє. По-перше, він не діє при ажіотажному попиті на товари, коли відбувається масове скуповування товарів, викликане очікуванням підвищення цін, інфляції, конфіскаційної грошової реформи. По-друге, зміна цін, як правило, не діє на ринку дорогих і рідкісних товарів.

На попит впливає ряд факторів (рис. 1). Основними факторами, що впливають на попит, є:

1) ціни на товари та послуги;

2) доходи споживачів;

3) ціни на товари-субститути (замінники).

Поряд із цим на попит роблять вплив деякі нецінові фактори. До них належать:

1) зміни смаків споживачів;

2) кількість споживачів;

3) очікування споживачів,

4) зміна потреб і моди;

5) реклама.

Рис. 1. Фактори, що впливають на попит

Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність асортименту та інші. Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть його в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції товарів і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх пропозиції.

На пропозицію також впливає ряд факторів, які значною мірою визначають обсяг пропозиції (рис. 2). До них належать:

1) ціни на ресурси;

2) технології виробництва;

3) податки і дотації;

4) ціни на товари-субститути;

5) кількість покупців;

6) очікування зміни цін.

Рис. 2. Фактори, що впливають на пропозицію

3. Ринкова рівновага та її порушення

Ринковий механізм є основним регулятором ринкової економіки. Він поєднує попит, пропозицію, ціну і конкуренцію. Розрізняють ринкову ціну і ціну рівноваги. Ринкова ціна — це ціна, яка встановлюється на ринку. Ціна рівноваги — це ціна, що встановлюється при урівноваженні попиту і пропозиції. Попит, пропозиція, ціни і конкуренція у взаємодії становлять ринковий механізм. Покажемо коротко його дію.

Чим нижча ціна, тим менше товарів надходить для продажу. Це зумовлено тим, що в багатьох виробників витрати на виробництво товарів будуть більшими, ніж ринкова ціна, а це робить збитковим їх виробництво. І навпаки, з підвищенням ціни пропозиція товарів збільшується. За допомогою ціни врівноважуються попит і пропозиція товарів. Унаслідок зміни (коливання) попиту і пропозиції в певний момент вони збігаються. Це можна зобразити графічно (рис. 3).

Рис. 3. Крива попиту і пропозиції

У певному місці криві попиту і пропозиції перетнуться. Точка перетину є ціною рівноваги. Стан рівноваги задовольняє продавців і покупців. Але ринкову рівновагу не можна зафіксувати на тривалий час, бо чинники, які на неї впливають, досить рухомі. Вони весь час змінюються. Унаслідок динамічності ціни в кожний момент на ринку досягається рівновага. Вона нестійка. Якщо попит зросте, то це призведе до підвищення ціни і до встановлення нової вищої ціни попиту. Нова вища ціна стимулюватиме зростання виробництва і збільшення пропозиції товарів. У результаті збільшення виробництва зростає пропозиція. Вона поступово зрівнюється з попитом і встановлюється нова ринкова рівновага. Таким чином ринковий механізм, реагуючи на попит, через зміну цін забезпечує відповідну реакцію виробництва, зумовлює відновлення рівноваги.

Отже, попит і пропозиція — це дві протилежні сили, які викликають зростання і спад цін. А зміна цін у кожен момент урівноважує попит і пропозицію. Таким чином ринковий механізм регулює попит, виробництво і пропозицію товарів. Ринок координує дії економічних суб'єктів.

Висновок:

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на овочі в зимовий період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція свіжих овочів значно зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати ціни. Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився). Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів. На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких

цін.

Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, в якому протистоять інтереси господарюючих суб'єктів — покупців і продавців. Способом вирішення цієї суперечності є формування ринкових цін, що веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, і до відтворення стимулів економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту.

Закінчення заняття:виставлення оцінок, оголошення домашнього завдання на наступний урок (§9,10)

До побачення!!!