• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виявлення та розкриття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Вступ

Література

Вступ

План

1. Виявлення та розкриття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2. Взаємодія слідчих та оперативних працівників податкової міліції ДПС України у протидії легалізації (відмивання) злочинних доходів.

3. Основні типологічні схеми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

На сьогоднішній день уся світова спільнота акцентує особливу увагу на необхідності подолання тіньового сектора економіки, як складової походження "брудних" коштів та посилення заходів з протидії легалізації доходів злочинного походження та фінансування тероризму.

Слід зазначити, що переважна частина тіньового капіталу формується за рахунок доходів, отриманих внаслідок вчинення економічних злочинів та інших правопорушень, зокрема у зовнішньоекономічній діяльності, кредитно-фінансовій сфері, паливно-енергетичному комплексі, агропромисловому комплексі, на ринку металів та корисних копалин тощо.

Тож цілком логічно, що подолати таке соціально-негативне явище одній державній структурі просто не під силу, а необхідне об’єднання інтелектуальних та організаційних зусиль багатьох державних інституцій, які спроможні не тільки викрити, але й припинити незаконні фінансові операції, маскування злочинного походження коштів або іншого майна.

Тому і необхідність у вивченні даного питання насамперед обумовлено значною суспільною небезпекою й загрозами для України, що полягає у високій питомій вазі готівкової складової в структурі загальної грошової маси, що є в обігу і, відповідно, можливостями злочинців легалізувати свої незаконні доходи, використовуючи готівкові кошти.

Основна функція як готівкових так і безготівкових коштів – служити засобами платежу. У багатьох країнах кількість готівкових коштів жорстко обмежується законодавством, їхня максимальна межа при здійсненні тієї або іншої операції не повинна перевищувати визначений законодавством поріг (суму).

Закономірністю є й те, що обіг безготівкових коштів легше контролюється ніж обіг готівкових. Кошти, переведені з рахунку на

рахунок, можуть контролюватися з боку банківських установ, контролюючих та правоохоронних органів. У такий спосіб готівкові кошти є найбільш зручними через відсутність сильного правового контролю над ними.

Так, для реалізації схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, зазвичай застосовуються так звані операції «розриву ланцюга». Такі операції використовуються з метою маскування слідів незаконного походження доходів шляхом зміни власників коштів, їх фізичного переміщення та власне шляхом їх зняття готівкою.

Використання в схемах легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, операцій з переведення коштів у готівку зумовлено також необхідністю досягнення злочинцями певних цілей таких як:

• приховування слідів походження доходів, отриманих з незаконних джерел;

• приховування осіб, що отримали (отримують) незаконні доходи й тих, що ініціюють сам процес відмивання;

• забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих з незаконних джерел;

• створення умов для безпечного й комфортного використання коштів, отриманих з незаконних джерел;

• створення умов для безпечного інвестування в легальний бізнес.

Також усім відомо, що злочинці прагнуть зберігати свої активи в ліквідних формах, однією з яких є готівкові кошти.

Вони фактично є «нульовою» (початковою) стадією в процесі відмивання, що передує стадії «розміщення», на якій злочинці намагаються мінімізувати ризики, пов’язані з можливою конфіскацією безготівкових коштів.

Наявність цієї стадії характерна, коли безготівкові кошти переводяться в готівку в процесі розкрадання коштів з бюджету, використання електронних грошей тощо.

Надалі готівкові кошти можуть бути легалізовані з використанням інших схем та використані для примноження тіньових активів, надання хабарів чиновникам різних рівнів тощо.

Крім цього, операції з переведення безготівкових коштів у готівку також використовуються і на останній стадії відмивання, коли вже легалізовані гроші переводяться в готівку, тому що вважаються найбільш ліквідними.

Щодо незаконної конвертації коштів в готівку, то в Україні це може відбуватися з наступних причин:

• здійснення нелегальної діяльності, і як причина – хабарі представникам державних органів;

• створення матеріальної основи для функціонування кримінального бізнесу: продажу людей, наркотиків тощо;

• здійснення угод з використанням готівкових коштів без їхнього відображення в документах фінансової звітності, у такий спосіб фірма ухиляється від обов’язкових платежів до бюджету.

Незаконні дії пов'язані з конвертацією коштів у готівку мають ряд негативних наслідків, що впливають на грошову систему країни. Це може викликати руйнування її стабільності.

На сьогодні незаконна конвертація безготівкових коштів залишається досить прибутковим і розповсюдженим видом нелегального бізнесу для обслуговування організованої злочинності. Ключовою ланкою в цьому процесі є фірми з ознаками фіктивності, які реєструються на підставних осіб. Одним з основних завдань, які переслідують організатори таких суб’єктів господарювання під час їх реєстрації та використання, є уникнення кримінальної відповідальності. Для цього в якості керівників фіктивних фірм оформлюють підставних осіб.

Фіктивні фірми практично нічим не відрізняються від легальних суб'єктів підприємницької діяльності, однак найчастіше вони реєструються із використанням ідентифікаційних даних незаможних громадян, людей похилого віку. А операція по переведенню коштів у готівку саме по собі є законною операцією. Але серед зловмисників переведення у готівку коштів використовується як ефективний прийом при реалізації схем відмивання коштів.

Сьогодні можна стверджувати, що всі ці явища відбуваються не по стихійному сценарію. Фіктивні фірми створюються групами осіб, які мають досвід у цій діяльності й тісно пов'язані з фінансовими установами. При цьому рахунки таких підприємств найчастіше відкриваються саме в підконтрольних банківських установах, де можливо повністю контролювати грошові потоки, які проходять через так звані "транзитні" фірми. За рахунок цього забезпечується максимальний захист коштів, які надходять від клієнтів на рахунки такого підприємства. З урахуванням усього вище викладеного своєчасне виявлення та розкриття такого злочину, як легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом є дуже необхідним та актуальним.

Слід відмітити особливість існування тісних зв’язків між злочинами, що поєднує їх в єдине коло протизаконної поведінки, що характеризується наявністю як основних (предикатних) так і супутніх злочинів, які є предикатними по відношенню до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Причому супутні злочини виступають формою, способом або ж необхідною умовою для вчинення предикатних злочинів.

До основних (предикатних) злочинів, з якими тісно пов'язана легалізація (відмивання) доходів, належать ті, які безпосередньо спрямовані на заволодіння чужим майном чи одержання іншої незаконної вигоди:

· ст. 190 КК - шахрайство;

· ст. 191 КК - привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем ;

· ст. 202, 204, 222 КК - злочини у сфері господарської діяльності ;

· ст. 202 КК - порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю ;

· ст. 204 КК - незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів ;

· ст. 222 КК - шахрайство з фінансовими ресурсами ;

· ст. 364, 365 КК - службові злочини ;

· ст. 364 КК - зловживання владою або службовим становищем;

· ст. 365 КК - перевищення влади або службових повноважень ;

· тощо.

До супутніх злочинів можуть бути віднесені:

· ст. 200 КК - незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення;

· ст. 205 КК - фіктивне підприємництво ;

· ст. 358 КК - підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів;

· ст. 366 КК - службове підроблення ;

· тощо.

Щодо самих схем відмивання, то вони можуть бути виявлені при проведені:

· виїзних перевірок;

· оперативних заходів;

· аналізу звітності;

· дослідження фінансової операції;

· валютного контролю.

Виїзні перевірки (ревізії) дають можливість безпосередньо на підприємстві вивчити необхідні документи, провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Перевірки проводяться податковими органами України, контрольно-ревізійним управлінням України, а також регуляторними органами (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України).

Оперативні заходи – обшуки, виїмки, допити, інші оперативно-розшукові дії, які проводяться правоохоронними органами (Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна податкова служба України).

Аналіз звітності (адміністративних даних) здійснюється контролюючими органами (головним чином, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України), а також може проводитись правоохоронними органами у випадках, передбачених законодавством. До такої звітності належить бухгалтерська звітність, фінансова, податкова звітність, в тому числі податкові декларації, вантажні митні декларації та інші види звітності, передбачені законодавством.

Дослідження (аналіз )фінансових операцій, як правило, передбачає збір інформації та аналіз операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України, правоохоронними органами, а також Державною службою фінансового моніторингу України (в ході проведення фінансового моніторингу).

Валютний контроль здійснюється банківськими установами та іншими агентами валютного контролю при проведенні розрахунків у іноземній валюті, вивезенні/ввезенні, переказуванні і пересиланні валютних цінностей, в тому числі розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, інших валютних операцій. Головним органом валютного контролю є Національний банк України.

Ефективність системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом насамперед полягає у необхідності тісної взаємодії оперативних підрозділів правоохоронних органів і Держфінмоніторингу, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Тобто, ефективне функціонування системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, в тому числі, за допомогою зняття готівки (як одного з елементів схем відмивання), може бути лише при узгодженому функціонуванні механізму кримінально-правового контролю й механізму фінансового моніторингу.

У зв'язку із чим, досить цікавим є питання, як шукати незаконно отримані доходи?

Компетентні органи в цьому випадку повинні спочатку встановити факт вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а потім на підставі цього, шукати в діях злочинців ознаки злочину з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Або в інший спосіб, який полягає у дослідженні фінансових операцій та в результаті цього дослідження виявити осіб, пов'язаних із вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В ідеалі повинні працювати обидва варіанти. Перший – характерний для специфіки роботи правоохоронних органів України, а другий - для Держфінмоніторингу.

Але є й третій варіант, коли вищезгадані методи комбінуються і, відповідно, зусилля компетентних органів поєднуються.

Тобто, коли правоохоронний орган має лише неперевірену підозру про причетність злочинного угрупування до вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Про це повідомляється в Держфінмоніторинг для перевірки причетності підозрюваних осіб до будь-яких підозрілих фінансових операцій.

В цей же час правоохоронний орган перевіряє наявність зв'язку із вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Держфінмоніторинг на постійній основі здійснює дослідження та аналіз методів, схем відмивання грошей та розробкою типологій відмивання коштів. Досліджуються існуючі схеми та відпрацьовуються найбільш оптимальні шляхи їх виявлення з урахуванням досвіду зарубіжних країн, фінансових і правоохоронних органів України для запобігання вчинення відповідних злочинів.

Аналіз являє собою перетворення зібраної, дослідженої та перевіреної інформації у відомості закритого характеру за допомогою інтеграції й інтерпретації всіх зібраних даних.

Етапи аналізу фінансових операцій умовно можна розділити на наступні етапи або стадії:

· Перевірка отриманих даних;

· Розробка робочої гіпотези;

· Збір, оцінка та перевірка додаткової інформації;

· Виявлення передумов;

· Розроблення попередніх висновків;

· Побудова аргументів.

Необхідною умовою виявлення факту легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є виявлення у фінансових операціях, ознак окремих фінансових порушень, які можуть бути пов’язані із легалізацією (відмиванням) злочинних доходів та можуть бути класифіковані у такий спосіб:

1) Використання фіктивних суб’єктів господарювання:

· реєстрація підприємства на підставних осіб (без певного місця проживання, психічно хворих, студентів, іноземців, засуджених, померлих осіб, за придбаними, вкраденими або втраченими документами,);

· назви суб’єктів господарювання нерідко збігаються з назвами державних підприємств;

· відсутність ознак статутної діяльності або проведення такої діяльності в мінімальному обсязі;

· відсутність штату працівників, виробничих і складських приміщень для здійснення статутної діяльності;

· відносно короткий термін існування суб’єкта господарювання (так звані “одноденки”, “ями”, “метелики” існують, як правило, у межах одного податкового періоду, що ускладнює можливість контролю за їх діяльністю);

· постійна зміна засновників, власників, директорів суб’єкта господарювання після офіційної реєстрації, неможливість встановлення місцезнаходження службових осіб (директора, головного бухгалтера);

· відсутність руху коштів суб’єкта господарювання на банківських рахунках або вкрай великий обсяг фінансових операцій нещодавно створеного підприємства.

а) Особливості використання "транзитних" суб'єктів господарювання як правило:

· мають невеликий статутний фонд і мінімальну чисельність працівників;

· засновниками є особи, що проживають в регіоні, який не співпадає з регіоном реєстрації суб'єкта;

· службові особи здають податкову звітність з визначеним об'ємом доходів;

· не здійснюють зовнішньоекономічні операції;

· мають широке коло контрагентів, які переказують на їх рахунки грошові кошти за постачання товарно-матеріальних цінностей (послуг), на закупівлю сільгосппродукції, повернення матеріальної допомоги та інше.

б) Особливості використання конвертаційних центрів:

· офіси суб’єктів господарювання, що входять до складу конвертаційного центру, як правило, мають велику охоронну мережу;

· переважно короткий термін існування (від доби до місяця);

· добовий обіг коштів, як правило, збільшується наприкінці тижня, на рахунку щовечора або вранці кожної наступної доби не залишається коштів, або їх сума істотно зменшується;

· наявність великої кількості підписаних та завірених печаткою бланків фіктивних договорів виконання робіт або надання послуг, кошторисів, актів приймання тощо;

· застосування багатосторонніх розрахунків і платежів з великою кількістю учасників таких операцій, які розташовані в різних територіальних одиницях;

· збіг реквізитів учасників операцій (наприклад, адреси місцезнаходження організацій).

в) Особливості проведення фіктивних фінансово-господарських операцій:

· заплутаний або незвичайний характер комерційної угоди (операції), що не має економічного сенсу або очевидної законної мети;

· невідповідність угоди (операції) діяльності суб’єкта господарювання, передбаченій статутними документами;

· багаторазове здійснення операцій або угод, характер яких дає підстави вважати, що метою їх проведення є ухилення від процедур обов’язкового контролю, передбаченого національним законодавством;

· великий обсяг готівкових коштів, отриманих від комерційної діяльності, яка не характеризується інтенсивністю операцій з готівкою;

· в угоді не передбачена сплата контрагентами штрафних санкцій за недотримання термінів платежів, поставки товарів та не передбачено забезпечення ними виконання своїх зобов’язань;

2) Сумнівні операції з переказу коштів по банківських рахунках:

· проведення особою великої кількості фінансових операцій по рахункам інших осіб на підставі доручення, за умови, що власниками рахунків особистий контакт з працівниками банку не встановлювався протягом тривалого часу або з моменту відкриття цих рахунків;

· зарахування в один операційний день на відкритий клієнтом у банку рахунок коштів від декількох суб'єктів господарювання, які цього ж дня переводяться в грошову готівку або переводяться на інший рахунок, унаслідок чого на кінець операційного дня на цьому рахунку не залишається коштів або їх сума істотно зменшується;

· здійснення юридичною особою або фізичною особою-суб’єктом підприємницької діяльності по рахунку операцій купівлі-продажу товарів, оплати робіт або послуг без проведення по цьому рахунку будь-яких інших платежів, в тому числі обов’язкових платежів та зборів до бюджету;

· проведення операцій з цінними паперами, метою яких є отримання клієнтами готівкових коштів;

· не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується контрагенту в інший банк або використовується для цілей купівлі цінних паперів на пред'явника;

· розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;

· проведення фінансових операцій з купівлі-продажу товарів (оплати послуг), визначити вартість яких складно або неможливо (наприклад, об'єкти інтелектуальної власності; деякі види послуг, що не мають постійної ринкової вартості);

· невідповідність зазначеної в контракті вартості товарів або послуг їхній ринковій вартості;

· регулярне здійснення особою фінансових операцій з векселями, якщо дана особа не виступає емітентом або отримувачем коштів за цими векселями та не має ліцензії професійного учасника ринку цінних паперів;

· списання з рахунку юридичної особи коштів в готівковій формі, не пов'язане з характером її діяльності;

· суми, на які здійснюються фінансові операції, не відповідають майновому (фінансовому) стану клієнта;

· закриття рахунків учасників схеми після проведення певного циклу операцій з готівкою, або різке припинення таких операцій по цих рахунках.

При проведенні оперативно-розшукових заходів та розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержанних злочинним шляхом, з використанням операцій із зняття готівки, в ідеалі по кожній оперативно-розшуковій та кримі­нальній справі повинні бути з’ясовані такі обставини [1]:

1. Факт легалізації, тобто вчинення хоча б одного з діянь, передбачених диспозицією ст. 209 КК України.

2. Предмет легалізації:

· характер (фізична природа) предмета легалізації (грошові кошти, цінні папери, май­нові права, інше майно);

· розмір, вартість, час одержання, місцезнаходження майна або коштів, що легалізуються.

3. Джерело походження коштів або іншого майна, що легалізуються:

· характер суспільно небезпечного протиправного ді­яння, в результаті вчинення якого були одержані злочинні доходи, що легалізуються;

· наявність (відсутність) по предикатному злочину по­рушеної кримінальної справи, обвинувального вироку, постанов чи ухвал суду про звільнення від криміналь­ної відповідальності (у зв’язку із закінченням строків давності, застосування амністії), про закриття кримі­нальної справи з нереабілітуючих підстав;

· наявність причинно-наслідкових зв’язків між пер­винним (основним, предикатним) злочином і легалі­зацією;

· канали надходження кримінальних капіталів.

4. Спосіб (технологічна схема) легалізації як конкрет­не відображення одного з діянь, передбачених у диспозиції ст. 209 КК України:

· розмір, частота, періодичність здійснення кожної фінансової операції окремо і всіх у сукупності;

· характер правочинів, що було укладено, де, коли, хто приймав участь в якості сторін і на яких умовах;

· де, коли, ким і які конкретно фінансові операції з легалізації було здійснено, які для цього застосову­валися банківські рахунки, чи мало місце перераху­вання грошових коштів за кордон;

· де, коли, у який спосіб і на яких умовах здійснювалась передача майна для легалізації;

· порядок оформлення фінансових операцій та їхнє відображення у первісних облікових доку­ментах та в документах бухгалтерського обліку;

· «сліди», що залишилися в документах щодо конкретних дій суб’єктів легалізації.

5. Обстановка (час, місце) здійснення легалізації:

· час здійснення кожної фінансової операції чи укла­дання правочину з легалізації злочинних доходів, упродовж якого терміну здійснювались такого роду злочинні дії;

· час виникнення майнових прав на рухоме і нерухоме майно, що виступало предметом легалізації;

· місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяль­ності, що залучався до легалізації.

6. Суб’єкт легалізації:

· вік, стать, рівень освіти, фахові, професійні, ділові та моральні властивості осіб, що безпосередньо здійснювали легалізацію;

· коло осіб, які залучались для здійснення легалізації, роль кожного із суб’єктів, мотив їх поведінки, причетність до вчинення предикатного злочину;

· джерела і ступінь обізнаності (поінформованості) особи, якою укладені будь-які правочини або здійснені фінан­сові операції, про обставини злочинного шляху отри­мання коштів чи майна, що легалізується, час отри­мання такої інформації (до або після легалізації);

· відомості про власника майна чи коштів, що легалі­зуються, характер його стосунків з безпосереднім легалізатором;

· наявність у діях суб’єкта специфічної мети – надан­ня коштам або іншому майну, одержаних злочинним шляхом, правомірного вигляду (легального похо­дження);

· обсяг повноважень службових осіб щодо можливостей здійснення фінансових операцій чи укладання правочинів;

· дієздатність особи, якою укладено правочини або здійснено фінансові операції з грошовими коштами, що мають злочинне джерело походження;

· коло знайомств осіб, що підозрюються у вчиненні легалізації, наявність зв’язку “легалізатор-корупціонер”;

· обставини, що впливають на ступінь та характер від­повідальності кожного із співучасників.

7. Обставини здійснення легалізації:

· ситуація, що склалася на конкретному підприєм­стві (фірмі, установі, закладі), яке залучалося до легалізації;

· зміст нормативно-правових актів, що регулюють ді­яльність як підприємства в цілому, так і окремих його службових осіб;

· стан контролю за здійсненням сумнівних фінансових операцій, проведенням внутрішнього чи обов’язко­вого фінансового моніторингу;

· правовий статус юридичної особи, що залучалася до легалізації, якщо це фіктивне підприємство, то на чиє ім’я воно зареєстровано;

· дотримання вимог чинного законодавства щодо реє­страції суб’єктів підприємницької діяльності;

· дотримання фінансовими установами правил вну­трішньої безпеки та контролю;

· документообіг, порядок його оформлення та відповід­ність вимогам чинного законодавства;

· коло суб’єктів господарювання, з якими підприємство (установа), що залучалося до легалізації, мало дого­вірні стосунки.

8. Наслідки легалізації:

· заподіяні збитки – насамперед розмір легалізованих коштів чи вартість легалізованого іншого майна;

· сфера (напрямки) використання легалізованих ко­штів чи іншого майна, тобто – кінцевий результат легалізації;

· місцезнаходження легалізованих коштів або майна (у разі знаходження за кордоном, можливість їх по­вернення на територію України).

9. Обставини, що виключають злочинність і карність:

· наявність у діях суб’єкта ознак злочину, який за чинним кримінальним законодавством виключено із числа предикатних (примітка до ст. 209 КК України);

· наявність фізичного або психічного примусу з боку власника злочинно здобутого майна чи коштів до особи легалізатора, тобто відсутності ознаки добровільності легалізації.

10. Обставини, що пом’якшують або обтяжують від­повідальність.

11. Причини та умови, що сприяли вчиненню легаліза­ції.

Однак, під час розслідування кримінальних справ, пов'язаних з відмиванням "брудних" коштів, виникають певні труднощі[2], оскільки доведенню підлягають такі положення, як:

· власність, залучена в механізм відмивання, була доходом від злочинної діяльності, тобто має місце доведення також попереднього злочину;

· відмивання грошей здійснювалось з певною метою, тобто з метою приховування чи маскування незаконного походження доходів або їх використання;

· підозрюваний знав і не міг не знати про злочинний характер походження власності.

Читайте також:

1. Аналіз та інтерпретація одержаних даних
2. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
3. Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
4. Важливе місце при цьому приділялося так званій «сімейній дипломатії», тобто укладенню вигідних союзів і угод шляхом династич­них шлюбів.
5. Взаємодія слідчих та оперативних працівників податкової міліції ДПС України у протидії легалізації (відмивання) злочинних доходів
6. Вибори як форма волевиявлення народу
7. Вибори як форма волевиявлення народу
8. Вибори як форма волевиявлення народу
9. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний (картковий) рахунок або готівкою із каси банку.
10. Вирішення проблеми не міститься в існуючому знанні та не може бути отримане шляхом перетворення наявної наукової інформації.
11. Вирішення проблеми не міститься в існуючому знанні та не може бути отримане шляхом перетворення наявної наукової інформації.
12. Виховна мета:сприяти формуванню професійних якостей спеціаліста правоохоронної сфери діяльності з розкриття та розслідування злочинів.

Переглядів: 1762