• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Взаємодія слідчих та оперативних працівників податкової міліції ДПС України у протидії легалізації (відмивання) злочинних доходів

Для вирішення поставлених завдань особливе значення має вміле та правильне застосування оперативно-розшукових засобів і методів. Слідчі та оперативні працівники мають працювати у тісній співпраці вже на стадії порушення кримінальної справи, для цього доцільним є використання таких заходів:

1) спільний аналіз материалів, отриманих у ході оперативно-розшукової
діяльності, та визначення порядку їх використання в розслідуванні;

2) виявлення джерел доказів, необхідних для розслідування справи;

3) визначення питань, що підлягають з'ясуванню заходами оперативно-розшукового характеру, у числі яких можуть бути:

· розшук підозрюваних, які переховуються від слідства;

· розшук свідків та збір необхідних свідчень;

· вивчення особистостей підозрюваного та інших учасників кримінально-процесуальної діяльності;

· подолання протидії слідству з боку зацікавлених осіб.

Високий рівень латентності цього виду злочину вимагає від оперативних служб своєчасного виявлення та якісного відпрацювання сумнівних фінансових операцій. В основу типізації оперативно-розшукових ситуацій при виявленні та розкритті легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, закладають три найбільш істотні інформаційні джерела: відомості про факт легалізації; відомості про спосіб легалізації; відомості про суб’єкта легалізації.

З урахуванням зазначених положень розглянемо специфіку формування, зміст та види типових оперативно-розшукових ситуацій виявлення та розкриття злочинів зазначеної категорії.

По-перше, доцільно виділити типові ситуації, кожній з яких відповідає певна кількість та зміст інформації, яку містять матеріали перевірки на стадії заведення оперативно-розшукової справи , а подалі, порушення кримінальної справи:

· первинні матеріали перевірки містять дані про факт і спосіб легалізації, а також особу (осіб), що її вчинила, але відсутня інформація про усіх учасників злочину:

· факт легалізації встановлено, є відомості про особу, яка її здійснила, але не встановлено спосіб легалізації;

· факт і спосіб легалізації встановлено, але відсутня інформація щодо особи (осіб), яка є безпосереднім виконав­цем злочину (легалізатором).

Кожній зазначеній типовій оперативно-розшуковій ситуації притаманна своя програма дій оперативного працівника та слідчого щодо їх вирішення.

Так, у першій типовій ситуації, яка вважається найбільш сприятливою в інформаційному і організаційному плані, визначальним є виявлення та закріплення всіх слідів злочину.

У другій типовій оперативно-розшуковій ситуації, що характеризується відсутністю даних про спосіб легалізації, головні зусилля оперативного працівника повинні бути спрямовані на те, щоб позбавитись інформаційних прогалин саме стосовно цього елемента. Це можливо насамперед шляхом ретельного дослідження руху грошових коштів чи іншого майна з моменту їх злочинного отримання до здійснення операцій по легалізації. Оперативному працівнику необхідно встановити джерело походження злочинних доходів і місце їх знаходження після легалізації, осіб, що брали участь у операціях по легалізації, а також вилучити первинні документи, пов’язані із легалізацією.

Головне завдання оперативного працівника у процесі роботи по ОРС в третій типовій оперативно-розшуковій си­туації полягає в тому, щоб встановити особу, яка безпосе­редньо здійснила легалізацію (відмивання) злочинних до­ходів. В даній оперативно-розшуковій ситуації, на відміну від двох поперед­ніх, йдеться насамперед про випадки, коли легалізується чуже, злочинно здобуте, майно або кошти.

Тому і кримі­нальну справу порушують за фактом виявлення ознак ле­галізації, а не по відношенню до конкретного суб’єкта, як це робиться тоді, коли легалізатором є особа, що вчинила предикатний злочин.

Розпочинати розшукові дії оперативному працівнику доцільно з докладного вивчення матеріалів які були напрацьовані у ході ведення ОРС на предмет виявлення суб’єктів цього злочину, кола їх знайомих з тим, щоб через встановлені зв’язки вийти на осіб, які б могли здійснити операції вже безпосередньо по легалізації “брудних” коштів чи майна.

Розглянуті оперативно-розшукові ситуації є найбільш узагальненими за своєю сутністю.

Водночас, кожна з них може набувати зна­чно диференційований вигляд в залежності від обсягу інформації стосовно виділених структурних складових.

Так на зміст типових оперативно-розшукових ситуацій впливає характер і спе­цифіка вихідної інформації щодо особи суб’єкта легалізації і в залежності від цього критерію вони можуть бути розпо­ділені на декілька різновидів:

1) ситуації в залежності від відношення суб’єкта легалі­зації до предикатного злочину:

· легалізацію доходів злочинного походження здійсни­ла особа, яка вчинила предикатний злочин;

· легалізацію доходів злочинного походження здійсни­ла особа, яка була співучасником предикатного зло­чину;

· легалізацію здійснено із злочинними доходами, отри­маними іншими особами;

2) ситуації в залежності від ролі особи в механізмі легалізації:

· у механізмі легалізації використовується підприєм­ство, де суб’єкт легалізації є посадовою особою (директор, головний бухгалтер);

· у механізмі легалізації використовується фіктивне підприємство або підставна фізична особа;

· у механізмі легалізації використовуються особи, для яких легалізація є професійним видом діяльності (адвокати, брокери, бухгалтери);

3) ситуації в залежності від обізнаності суб’єкта легалізації:

· суб’єкт легалізації має фахові знання та навички у галузі економіки та менеджменту;

· суб’єкт легалізації використовує в якості консуль­танта (співучасника) особу, яка має обізнаність у галузі економіки та менеджменту.

Залежно від доказовой придатності на етапі реалізації матеріалів перевірки за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пропонує виділяти три ситуації:

· матеріали містять необхідні дані про обставини вчинення злочину, але їх недостатньо для порушення кримінальної справи, що вимагає подальшої перевірки;

· матеріали не містять необхідних даних про обставини вчинення злочину, на підставі яких приймається рішення про порушення кримінальної спра­ви, і вони не можуть бути доповнені під час проведення додаткових перевірочних заходів або досудового слідства;

· матеріали свідчать про відсутність складу злочину.

Водночас у структурі типових оперативно-розшукових ситуацій в залежності від ступеня обґрунтованості та обсягу зібраних доказів щодо предикатного злочину можуть виокремлюва­тися такі різновиди:

· кримінальну справу за ознаками легалізації порушено майже одночасно з кримінальною справою за предикатним злочином, тобто розслідування предикатного злочину знаходиться тільки на початковому етапі;

· кримінальну справу за ознаками легалізації поруше­но у той час, коли розслідування предикатного зло­чину знаходиться на завершальному етапі;

· кримінальну справу за ознаками легалізації поруше­но тоді, коли набув сили вирок по предикатному зло­чину.

Щодо першого різновиду, оперативний працівник та слідчій стикається із сер­йозним дефіцитом інформації як про сам предикатний злочин так і про ознаки легалізації, особливо при виявленні безтоварних її механізмів. При цьому важливим є отриман­ня пояснень від уповноважених осіб органів первинного та державного фінансового моніторингу, здійснення коорди­нації діяльності оперативних та слідчих підрозділів.

Другий різновид ситуації характеризується значно біль­шим обсягом інформації щодо предикатного злочину, оскільки на час завершення досудового слідства, як прави­ло, проведені обшук та виїмка, в результаті яких вилучена необхідна документація, призначена і проведена економіч­на експертиза, що надала можливість встановити не тільки джерела походження злочинних доходів, а й вияви­ти ознаки щодо їх легалізації. В розглядуваних випадках доцільним є об’єднання криміналь­них справ і їх спільне впровадження.

Третій різновид ситуації з інформаційної точки зору є найбільш сприятливим, оскільки складова відомостей щодо самого предикатного злочину, винних осіб, доходів, що отримані в результаті його вчинення, має найбільш повну форму і визначається вироком суду, який набрав законної сили.

Відокремлення грошових коштів або іншого майна від злочинних джерел і надання їм видимості законного походження з криміналістичної точки зору може розглядатися як ознака завершеності механізму легалізації. З цієї позиції доцільно виділяти такі оперативно-розшукові ситуації в залежнос­ті від ступеня завершеності легалізації:

· легалізація має завершену форму;

· легалізацію виявлено на одному із етапів її реаліза­ції.

Характерною ознакою завершеної форми легалізації є складний, заплутаний, а в деяких випадках навіть не доступний перевірці механізм утворення кримінальних коштів (майна), що легалізується. Цій ситуації притаман­ні такі сліди приховування легалізації, як відсутність первинних документів, наприклад, тих, що підтверджують укладання тієї чи іншої угоди, або навпаки, наявність під­роблених документів чи заплутаного характеру ведення бухгал­терсь­кого обліку. Взагалі, сучасний бухгалтерський облік на підприємствах, що мають доходи від незаконної діяльності, характеризується суперечливістю, фрагментар­ністю, веденням обліку в синтетичній, а не в аналітичній формі, що ускладнює аналіз основних і оборотних фондів. У таких випадках виникає потреба в повному або частково­му відновленні господарської діяльності підприємства і супроводжуючого її бухгалтерського обліку із залученням кваліфікованих спеціалістів – бухгалтерів чи економістів. При цьому головну увагу слід приділяти встановленню контрагентів підприємства шляхом організації виїмки до­кументів із банківських установ, проведення зустрічних перевірок, оскільки високою є вірогідність того, що лега­лізацію було здійснено з використанням фіктивних підпри­ємств або підставних фізичних осіб.

Якщо ж легалізацію виявлено на одному з етапів її реа­лізації, то характер­ним для неї є наявність значно меншої кількості ознак щодо її приховування, що дозволяє доку­ментально підтвердити механізм легалізації, встановити джерела походження кримінальних доходів, висунути версії щодо способу та суб’єкта легалізації.

Разом з тим, саме правове регулювання процедури доведення злочинного походження майна, підстав і механізму конфіскації є недосконалим та вимагає поліпшення. Можливо, у зв'язку із цим доведення причинно-наслідкового зв'язку між предикатним злочином і майном обвинувачуваного представляє основну складність у роботі правоохоронних органів по справах про легалізацію злочинних доходів.

Особливо це стосується випадків “змішування” злочинних доходів з доходами, отриманими внаслідок здійснення легальної підприємницької діяльності. Так, проблемою є саме розділення “чистих” та “брудних” грошей.

Змішування законних і незаконних операцій у сфері злочинної діяльності різних видів і рівнів, а також пошук відмінностей між звичайними і незаконними фінансовими операціями, мають два серйозні результати для боротьби з «відмиванням» грошей. Насамперед це ефективність можливого використання спеціального програмного забезпечення й аналогічних інструментів, які полегшують обробку значного обсягу фінансових даних. Навряд чи можна передбачити всі протиправні варіанти, способи і методи, які самі по собі є цілком законними, проте призначені для приховування грошових коштів, отриманих незаконним шляхом. Використання спеціального програмного забезпечення не замінює людського фактору. Тому постає питання про необхідність вимоги до традиційної звітності зробити більш жорсткими.

Інший результат полягає в тому, що розмивання меж між законними і незаконними видами економічної діяльності разом із впровадженням протиправних компонентів дій у законну діяльність не тільки значно ускладнює відстеження і виявлення випадків «відмивання» грошей, а й робить такі заходи дуже дорогими.

Банківська таємниця є перешкодою тільки в тому випадку, якщо слід уже привів до тієї чи іншої установи. Проте у багатьох країнах, навіть якщо в них діє закон про банківську таємницю, співробітникам правоохоронних органів надається доступ до відомостей, якщо вони займаються розслідуванням злочину. В цьому випадку небезпека полягає не в тому, що законодавство блокує потоки інформації, а в тому, що воно дає підозрюваним час переказати свої кошти до інших країн. Проблемою є не банківська таємниця як така, а можливий розрив у часі між виходом на відповідний рахунок і отриманням дозволу на проведення розслідування.

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. Аграрні закони України
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація працівників.
7. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
8. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
9. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
10. Адміністрація Президента України
11. Адреси бібліотек України
12. Акти Верховної Ради України

Переглядів: 921