• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вибори як форма волевиявлення народу

Виборче право — це система правових норм., які регулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування.

Характерним для виборчого права України є регулювання правовідносин, пов'язаних з організацією і проведенням виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування та сільських, селищних і міських голів. Вибори — це форма безпосередньої демократії, один із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування. За часом проведення вибори поділяються на чергові, позачергові (дострокові), повторні та проміжні. Умови і порядок проведення виборів визначаються Конституцією та виборчими законами України.

Предметом правового регулювання виборчого права України є його основні принципи, вимоги до виборців і кандидатів на виборні посади, порядок організації виборів, формування виборчих органів, стадії виборчого процесу, порядок оскарження порушень, допущених у ході виборів, тощо.

Основними принципами виборчого права,сформульованими в Конституції України, Законі Укра'їни від 18 жовтня 2001 року «Про вибори народних депутатів України», Законі України від 14 січня 1998 року «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Законі України від 5 березня 1999 року «Про вибори Президента України», є:

- принцип загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні;

- принцип гласності і відкритості;

- принцип вільного і рівноправного висування кандидатів на виборні посади;

- принцип рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;

- принцип неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів;

- принцип свободи агітації.

Принцип загальності означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними.

Право громадян України бути обраним (пасивне виборче право) має особливості в залежності від виду виборів. Так, Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день проведення виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою; народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років; депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і на день виборів досяг 18 років.

Принцип рівності виборчого права означає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, коли кожний виборець має лише один голос.

Принцип прямого виборчого права означає, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями.

Принцип таємності на виборах забороняє будь-який контроль за волевиявленням виборців. Цей принцип досягається тим, що кожен виборець голосує особисто у спеціально обладнаній для цього кабіні. Під час заповнення виборчого бюлетня у кабіні для голосування може знаходитись тільки голосуючий. Голосування за інших осіб не допускається.

Гласність і відкритість виборчого права означає, що підготовка і проведення виборів здійснюється відкрито і гласно. Наприклад, засідання виборчих комісій є відкритими, тобто на них можуть бути присутні довірені особи кандидатів, представники від політичних партій, виборчих блоків, офіційні спостерігачі від іноземних держав і міжнародних організацій. Засоби масової інформації мають право висвітлювати хід і результати виборів.

Принцип вільного і рівноправного висування кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які мають право голосу, можуть висувати кандидатів на виборні посади. Це право реалізується ними, як безпосередньо, так і через політичні партії, їх виборчі блоки.

Принцип рівності можливостей для всіх кандидатів у виборчій кампанії означає, що всім кандидатам надаються одинакові можливості для проведення виборчої кампанії за допомогою засобівмасової інформації.

Принцип неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування полягає в наступних гарантіяхдля кандидатів на виборні посади' 1) на період виборчої кампанії має право на звільнення від виробничихабо службових обов'язків; 2) кандидати не можуть бути під час виборчої кампанії звільнені з роботи, переведені на іншу роботу або посаду без їх згоди, а також призвані на військові збори або навчання; 3) особи, які перешкоджають шляхом насильства, обману, погроз, підкупу або їв лилий спосіб вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним, вести передвиборну шгтапію. несуть відповідальність, встановлену законом.

Принцип свободи агітаціїозначає, що всі громадяни мають право вільно і безперешкодно обговорювати кандидатів на виборні посади, а також платформи та програми тих партій, їх блоків, що їх висунули. Законодавство дозволяє проводити агітацію як «за», так і «проти» певної кандидатури. У свою чергу кандидати мають право на зустрічі з виборцями як безпосередньо, так і через довірених осіб. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.

Порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної глоди, органів місцевого самоврядування називається виборчою системою.

Мажоритарна виборча система передбачає, що для обрання кандидат повинен отримати більшість голосів виборців округу чи держави. Необхідна кількість голосів при голосуванні за мажоритарною виборчою системою може визначатися як перевищення половини загальної кількості голосів виборців (абсолютна Зільшість) або як перевищення кількості голосів виборців, зібраних одним кандидатом окремо (відносна більшість). Вибори у представницькі органи державної влади за мажоритарною виборчою системою відбуваються в США, Франції, Великобританії.

На відміну від мажоритарної, пропорційна виборча система передбачає, що кількість депутатських мандатів, отриманих політичною партією (рухом, блоком), пропорційна кількості голосів, поданих за партію (рух, блок) у межах всієї країни або в межах багатомандатного виборчого округу (існує в Ізраїлі, Іспанії, ФРН).

Змішана виборча система поєднує в собі елементи мажоритарної І пропорційної виборчих систем. Згідно з чинним законодавством вибори народних депутатів України здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою. 225 депутатів обираються за пропорційною системою у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій, а друга половина (225 народних депутатів) - за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.

Тема 9. Коснтитуційна система органів державної влади України. Правові засади місцевого самврядування

План

1. Принцип поділу державної влади. Система державних органів за Конституцією України

2. Правовий статус органів місцевого самоврядування

1. Принцип поділу державної влади. Система державних органів за Конституцією України

Державна влада - це вид публічної політичної влади, що здійснюється державою (певною системою органів) для керівництва суспільством..

У ст.6 Конституції України закріплено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Основним призначенням законодавчої влади є здійснення державної влади шляхом законотворення, тобто вона є однією з гілок державної влади, що наділена сукупністю повноважень щодо прийняття законодавчих актів. Відповідно до теорії розподілу влади Дж.Локка та Ш.Монтеск'є законодавча влада є самостійною відносно виконавчої і судової гілок влади. Особливість її виявляється у тому, що прийняті законодавчим органом закони мають вищу порівняно з актами інших гілок державної влади юридичну силу.

Відповідно до ст.75 Конституції єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України.

Виконавча влада репрезентується системою державних органів і посадових осіб, що здійснюють повноваження для управління державою. Органами виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві державні адміністрації.За певних умов до органів виконавчої влади можуть бути включені органи місцевого самоврядування.Так, в ст. 143 Конституції України сказано, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Головною функцією судової влади є захист прав і свобод людини. Крім того, судова влада має своїм завданням здійснювати контроль за законністю дій виконавчої влади, а саме: розглядати і вирішувати скарги громадян щодо дій (прийнятих актів) органів державного управління та їх посадових осіб. Органами судової влади в Україні є Конституційний Суд України, суди загальної та спеціальної юрисдикції.

Органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України.

Отже, керуючись конституційним принципом поділу державної влади, система державних органів України за Конституцією Українивиглядає наступним чином:

Глава держави - Президент України;

орган законодавчої влади - Верховна Рада України;

органи виконавчої влади,вищі- Уряд (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим); центральні- міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; місцеві- обласні і районні державні адміністрації;

органи судової влади, орган конституційної юрисдикції-Конституційний Суд України; виші спеціалізовані суди- Верховний Суд України, Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд України; місцеві загальні суди- районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів; місцеві господарські суди- господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; місцеві адміністративні суди- окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України; апеляційні суди. Апеляційний суд України: Касаційний суд України;

наглядові органи:прокуратура (Генеральна прокуратура України та її органи на місцях - обласні, районні, міські прокуратури);

представницький орган Автономної Республіки Крим- Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

До органів місцевого самоврядування Конституція відносить обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські ради.

2. Правовий статус органів місцевого самоврядування

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначено ст.ст. 140-146 Конституції України, Законом України від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України від 11 липня 2001
-оку "Про органи самоорганізації населення".

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст.2 Закону Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, первинним суб'єктом місцевого самоврядування виступає територіальна громада як певна спільність жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Слід наголосити, що місцеве самоврядування здійснюється не тільки безпосередньо територіальною громадою, а й через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Отже, система місцевого самоврядування в Україні включає (ч. 1 ст.5 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"):

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення (органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети).

Теми рефератів на семінарське заняття № 3 (ч.2)

1. Референдум в історії незалежної України

2. Порядок проведення всеукраїнського і місцевого референдумів

3. Вибори за мажоритарною та пропорційною системою: порівняльна характеристика

4. Правовий статус депутата місцевої ради

Питання на семінарське заняття №3 (ч.2)

1. Безпосередня і представницька демократія

2. Поняття, види та порядок проведення референдуму в Україні

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III.4 Форматування тексту.
3. IV. Виклад інформаційного матеріалу
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
6. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
7. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
8. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
9. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
10. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
11. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 1574