Класифікація схем проводиться за такими принципами [4]:
– за характером струму у навантаженні протягом кожного з півперіодів фазної напруги ( одно - та двопівперіодні);
– за кількістю фаз джерела живлення;
– за кількістю фаз змінної напруги, яка подається на випрямляч (однофазні та двофазні).
Принципові схеми випрямлячів різного типу наведені на рисунку 1.8.
Рисунок 1.8 – Схеми випрямлення
Однопівперіодні випрямлячі (рисунок 1.8,а, г, е) характеризуються тим, що струм у вторинній обмотці трансформатора і через відповідні вентилі протікає не більше половини періоду фазної напруги. В двопівперіодних схемах випрямлення струм у вторинній обмотці трансформатора протікає на протязі двох півперіодів чи їх частин (рисунок 1.8,б, в, д).
У залежності від виду мережі живлення випрямлячі діляться на однофазні (рисунок 1.8,а, б, в), які живляться від однофазного джерела, та трифазні, які живляться від трифазного джерела (рисунок 1.8,г, д, е).
В потужних випрямлячах (десятки і сотні кВт) штучно (додатковими обмотками) створюють шестифазні (е) і більше системи напруг. Ця група схем відноситься до багатофазних схем випрямлення.
Для порівняння різних схем випрямлення та математичного опису струму та напруги, які діють у випрямлячах, уводять поняття кількості фаз випрямлення [4]:
, (1.4)
де p – кількість фаз вхідної змінної напруги, яка випрямляється;
q – кількість півперіодів напруги, на протязі якого працюють вентилі.
Для схем рисунка 1.8, маємо:
а) ;
в) ;
е) .
Пристрої випрямлення характеризуються параметрами трансформатора, параметрами вентилів, вихідними параметрами. Основним енергетичним параметром є коефіцієнт корисної дії (ККД).