Зміна навколишньої температури стабілізатора призводить до зміни його вихідної напруги (3.5, 3.16). Для зменшення температурної залежності напруги використовують температурну компенсацію [3, 4]. Схема стабілізатора, яка наведена на рисунку 3.9, містить термокомпенсуючі діоди VD2, VD3 (стабілітрони або звичайні діоди), увімкнені у прямому напрямі. Стабілітрон має позитивний температурний коефіцієнт (ТКН). Термокомпенсуючі діоди, завдяки увімкненню в прямому напрямі, – від’ємний ТКН.
Підбір діодів для термокомпенсації необхідно проводити так, щоб їх температурні зміни напруги були рівні по модулю зміні напруги стабілітрона.
Але застосування термокомпенсації погіршує інші показники стабілізатора:
– збільшується вихідний опір ПСН, він дорівнює:
, (3.19)
де – загальний диференціальний опір термокомпенсуючих діодів (практично Ом, а Ом;
– у 2 ...3 рази зменшується коефіцієнт стабілізації.
Рисунок 3.9 – Схема ПСН з температурною компенсацією
Диференційний опір термокомпенсуючих діодів можна зменшити, пропустивши через них від загального чи окремого джерела додатковий струм (рисунок 3.10). Однак це ускладнює стабілізатор та зменшує ККД.
Рисунок 3.10 – Схема ПСН з термокомпенсацією
і додатковим струмом через діоди
У деяких стабілітронах компенсуючі діоди вмонтовують в корпус у процесі їх виготовлення. Наприклад, стабілітрон Д818 складається з одного стабілітрона зі зворотною напругою , та двох стабілітронів, увімкнених у прямому напрямі. Від'ємний ТКН стабілітрона складає приблизно 3,5 м В/°С, а ТКН компенсуючого стабілітрона близько +1,75 мВ/°С. У результаті ТКН діода Д818 покращується більше, ніж на порядок.