Гірських порід на схилах і в укосах

Спостереження за деформаціями мас

Категорії складності інженерно-геологічних умов

При визначенні програми, методики, системи інженерно-геологічних досліджень (масштабу інженерно-геологічної зйомки, плану розвідницьких робіт і ін.) дуже важливо враховувати ступінь складності інженерно-геологічних умов розглянутої території. Звичайно розрізняють три категорії територій: із простими умовами, середньої складності і досить складні.

Інженерно-геологічні умови територій першої категорії складності не відрізняються скільки-небудь помітною неоднорідністю і мінливістю на значних відстанях і площах. Вони сприятливі для різних видів будівництва і господарського використання. Виконання інженерних вишукувань на таких територіях не викликає утруднень.

Території другої категорії складності інженерно-геологічних умов у загальному сприятливі для різних видів масового будівництва, хоча і відрізняються помітною неоднорідністю і мінливістю на невеликих відстанях і площах. При їх освоєнні може виникнути необхідність у виконанні робіт із планування, деякому осушенню, попередженню розвитку геологічних процесів або локалізації їх небезпечного впливу. На таких територіях потрібно виконувати більш детальні інженерно-геологічні вишукування.

Території третьої категорії складності інженерно-геологічних умов відрізняються розмаїтістю форм рельєфу різного походження. Геологічна будова території складна, з різноманітним комплексом магматичних, метаморфічних і осадових порід. У геологічному розрізі зустрічаються породи слабкі, малої міцності, закарстовані, тріщинуваті, водонасичені. Тектоніка складна, плікативна і диз'юнктивна. Обводненність порід значна. Ґрунтові води залягають на малій або невеликій глибині. У цілому інженерно-геологічні умови таких територій відрізняються великою неоднорідністю. При виборі місць розташування будівельних майданчиків, трас лінійних споруд або при господарському використанні територій зустрічаються певні труднощі. На таких територіях завжди виникає необхідність у виконанні значних робіт з їх підготовки — плануванню, осушенні й ін. Інженерні вишукування на територіях третьої категорії складності повинні виконуватися значно більш детально.

Деформації гірських порід на схилах проявляються в першу чергу в утворенні зсувів, обвалів і осипів. Кожне з цих явищ характеризується переміщенням мас гірських порід. Механізм таких переміщень у кожного з них особливий. У зсувів відбувається ковзання порід або плин, в обвалів — обвалення або падіння, в осипів — опадання.

Для встановлення механізму переміщення мас гірських порід необхідно мати детальні уявлення про геологічну будову схилів, склад і властивості гірських порід і динаміку розвитку процесу переміщення. Тобто про закономірності зміни його величини і швидкості в часі та обумовленості. Отже, вивчення динаміки розвитку процесів деформації схилів необхідно для оцінки і прогнозу їх стійкості.

Найефективнішим методом вивчення динаміки гравітаційних процесів є стаціонарні режимні спостереження, за результатами яких визначаються тенденції й активність розвитку процесу: прогресує, наростає, згасає, припиняється, закінчився. Стаціонарні спостереження дозволяють судити про швидкість, рівномірність, абсолютні і відносні масштаби зсувів мас гірських порід або окремих їх частин. Вони дозволяють попереджати аварії, катастрофи і забезпечують безпеку виконання будівельних робіт, експлуатації територій і споруд. Усе це і визначає широке використання методу стаціонарних режимних спостережень при інженерних вишукуваннях для оцінки і прогнозу стійкості схилів.

При режимних стаціонарних спостереженнях за зсувними деформаціями на схилах роблять наступні основні види робіт:

1. Повторні спостереження, описи і картування елементів рельєфу поверхні схилів і зсувних ділянок, їх крутизни, стрімчаків, тріщин, горбів, валів, водопроявів, стану дернового покриву, стійкості дерев, споруд і т.д. Зіставлення результатів спостережень різних років є основою для встановлення тенденції розвитку зсувних процесів і оцінки їх загрози.

2. Повторні нівелювання рельєфу поверхні по характерних профілям і створам. Зіставлення профілів дозволяє встановлювати зміни, що відбулися у рельєфі поверхні й оцінювати швидкість і масштаб переміщенні мас гірських порід зі схилів і зсувних ділянок.

3. Повторні топографічні зйомки окремих ділянок схилів і зсувів. Такі зйомки роблять у М 1:500 - 1:5000 з перетином рельєфу через 0,5—1 м. Зіставлення отриманих планів дозволяє судити про масштаби і швидкість зсуву мас гірських порід.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Геологічних умов територій	\|	Деформаціями споруд

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.