• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нормування матеріальних ресурсів

Зміст і завдання матеріально-технічного забезпечення

Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Матеріально-технічне забезпечення - це процес планомірного забезпечення підприємств і організацій сировиною, матеріалами, покупними напівфабрикатами, готовими виробами, призначеними для виробничого і невиробничого споживання.

Матеріально-технічне забезпечення включає визначення потреби в матеріальних ресурсах, їх плановий розподіл, формування господарських зв’язків, організацію поставок різноманітних матеріально-технічних ресурсів та забезпечення ними місць безпосереднього споживання.

Основними завданнями служб матеріально-технічного забезпечення є:

· своєчасне, планомірне та комплексне забезпечення підприємства та його виробничих підрозділів необхідними матеріальними ресурсами;

· додержання оптимальних розмірів виробничих запасів матеріальних ресурсів, скорочення витрат на їх придбання, доставку та зберігання;

· забезпечення повного та раціонального використання всіх матеріальних ресурсів;

· раціональна організація роботи служб постачання підприємства;

· раціональна організація складського господарства підприємства;

· належний облік та контроль матеріальних цінностей.

Своєчасне та комплексне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами є необхідною умовою його ритмічної роботи, економії ресурсів та зниження собівартості продукції. Економічність використання засобів виробництва значною мірою визначається ефективністю прийнятих на підприємстві організаційних форм і методів матеріально-технічного забезпечення.

Первинною ланкою у системі матеріально-технічного забезпечення є підрозділи матеріально-технічного забезпечення, які вивчають потреби своїх підприємств у сировині, матеріалах, паливі, устаткуванні; розробляють заявки на необхідні матеріали; укладають господарські договори на постачання для потреб підприємства необхідних видів матеріальних ресурсів та контролюють виконання цих договорів; здійснюють нагляд за зберіганням матеріалів на складах та економним їх використанням у процесі виробництва.

Організація матеріально-технічного забезпечення залежить від конкретних виробничих умов, масштабів та технологій виробництва, номенклатури матеріальних цінностей та обсягів їх споживання. На невеликих підприємствах, які використовують обмежену номенклатуру матеріальних ресурсів та споживають їх у невеликих кількостях, самостійні служби матеріально-технічного забезпечення можуть не створюватися, а їх функції в таких випадках виконують окремі працівники чи групи в складі господарських відділів підприємства. Ці ж відділи окрім постачальницьких функцій виконують і функції збуту продукції та транспортно-складські операції і підпорядковуються, як правило, заступнику керівника підприємства з адміністративно-господарської роботи. На середніх та великих підприємствах створюються відокремлені відділи матеріально-технічного забезпечення, структура яких формується за функціональною або матеріальною ознакою.

При побудові відділів матеріально-технічного забезпечення за функціональною ознакою головні функції з матеріально-технічного забезпечення – планування, зберігання, видача матеріалів – виконуються відповідними підрозділами цього відділу. Так, планова група відділу виконує розрахунки потреби, розробляє плани забезпечення і заявки, встановлює ліміти цехам, веде облік і звітність за усією номенклатурою матеріалів. Матеріальна група займається заготовкою матеріалів та відповідає за своєчасність та комплектність забезпечення ними виробництва. Приймання, зберігання і постачання матеріалів здійснюється складською групою.

Відділи матеріально-технічного забезпечення, побудовані за матеріальною ознакою, складаються з окремих груп за видами матеріалів. Кожна матеріальна група виконує усі основні функції постачання за певною номенклатурою матеріалів через відповідні склади.

Оперативність та ефективність роботи підрозділів матеріально-технічного забезпечення значною мірою залежить від їх матеріально-технічної бази. Вона включає в себе склади, бази, споруди, транспортні засоби, вантажно-підйомне устаткування тощо. Належна матеріально-технічна база постачання сприяє прискоренню оборотності матеріалів у процесі їх споживання. Завезені на підприємство матеріали надходять на склади підприємства, звідки їх отримують споживачі – цехи та інші підрозділи. Комплекс складських функцій охоплює, в першу чергу, прийом і відпуск матеріалів.

Належне технічне оснащення складів має передбачати комплексну механізацію і, за можливості, автоматизацію усіх робіт, що виконуються, включаючи доставку, розвантаження, облік, сортування, контроль якості, комплектування і відвантаження матеріалів. З метою прискорення складських операцій необхідно широко застосовувати різноманітні підйомно-транспортні засоби та спеціальну техніку.

Належна організація матеріально-технічного забезпе-чення виробництва потребує створення прогресивної нормативної бази. Розробка всієї сукупності норм витрат сировини і матеріалів на підприємстві – одна з найважливіших функцій матеріально-технічного забезпечення, яка вирішує завдання зниження матеріаломісткості продукції (робіт, послуг), економії матеріальних ресурсів, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), а отже підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

У ринкових умовах господарювання основним суб’єктом нормування є підприємство, яке самостійно формує нормативну базу. Якість нормативної бази, що включає увесь перелік норм і нормативів витрати ресурсів і їх запасів, а також показників їх використання, залежить від ступеня прогресивності застосовуваних норм і безпосередньо впливає на основні показники ефективності діяльності підприємства.

Сьогодні існує декілька підходів до визначення і трактування сутності норм витрат матеріальних ресурсів. Так, згідно з традиційним підходом під нормою витрати розуміють максимально допустимі витрати матеріалів, палива, енергії та інших матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції чи виконання одиниці об’єму робіт у певних виробничих умовах.

Нормування витрати матеріально-технічних ресурсів опирається на такі методи як розрахунково-аналітичний, оптимізаційний, дослідний, статистичний, еталонний.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає техніко-економічне обґрунтування кожного елемента норми витрати ресурсів. Цьому процесу передує проведення функціональ-ного аналізу існуючих нормативних елементів, вивчення організаційно-технічних умов виробництва і можливостей їх удосконалення.

Оптимізаційний метод є результатом розвитку розрахунково-аналітичного методу і полягає у використанні різних економіко-математичних методів з метою оптимізації складу нормоутворюючих елементів та виборі найкращої структури норми витрати ресурсів.

Дослідний метод нормування передбачає визначення експериментальним шляхом необхідної кількості матеріальних ресурсів при виготовленні продукції (наданні послуг) шляхом вимірів корисних витрат, відходів і втрат. Ці виміри здійснюються або в лабораторних, або в виробничих умовах шляхом послідовного визначення корисної маси ресурсу на кожній технологічній операції з одночасною фіксацією обсягів відходів та втрат. На основі подальшого аналізу отриманих даних обирається найкраще поєднання нормоутворюючих елементів з максимальною величиною чистих витрат і мінімальними відходами та втратами.

Статистичний метод нормування опирається на використання статистичних даних щодо обсягів використання конкретних видів матеріальних ресурсів при виробництві аналогічних видів продукції (робіт, послуг) на інших однотипних підприємствах галузі.

Еталонний метод орієнтується на кращі вітчизняні та світові досягнення при виробництві даного виду продукції. При цьому за еталон вибирають виріб-аналог і здійснюють аналітичне дослідження використовуваних у ньому матеріалів, включаючи їх якісні та кількісні параметри. Завдання підприємства полягає у створенні свого виробу, який за характеристиками не поступається, а переважає еталонний. Цей процес передбачає розрахунок норм витрат матеріалів на базі визначення корисних витрат ресурсу у виробі-аналогу і необхідних умов для їх реалізації. Отримані в такий спосіб норми витрат ресурсів відповідатимуть високому рівню досягнень у нормуванні споживання матеріальних ресурсів і сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Норма витрати передбачає як корисне використання ресурсу, так і незворотні відходи і втрати ресурсу. На рис. 6.1 показано структуру норми витрати матеріального ресурсу. До складу норми не включаються зворотні технологічні відходи та утилізовані втрати.

Рисунок 6.1 – Структура норми витрати матеріалів

Важливим етапом розробки норм є визначення оптимального сполучення витратоутворюючих елементів, до складу яких входить корисна витрата, технологічні відходи та втрати з техніко-організаційних причин. Склад індивідуальної норми витрати можна визначити за формулою

, (6.1)

де НВ – норма витрати ресурсу на одиницю продукції (роботи); q_кор - корисна витрата ресурсу; q_{від і} - відходи і втрати ресурсу на і-й операції технологічного процесу; q_{втр j} - неминучі техніко-організаційні втрати ресурсу за j-м каналом втрат.

Кількісне співвідношення нормоутворюючих елементів, виражене у процентах, характеризує структуру норми витрати ресурсів. Раціональною структурою норми можна вважати таку, за якої основний нормоутворюючий елемент – корисна витрата – досягає свого максимального значення, а два інших елементи – відходи і втрати – мінімальні за величиною.

Це співвідношення характеризують показники використання ресурсів – коефіцієнт використання і витратний коефіцієнт.

Коефіцієнт використання відображає ступінь корисного використання певного матеріального ресурсу

. (6.2)

За абсолютним значенням цей коефіцієнт менший одиниці і чим він ближчий до одиниці, тим ефективнішим є використання ресурсу.

Витратний коефіцієнт є оберненим за величиною до коефіцієнта використання і характеризує співвідношення корисного використання та відходів і втрат

. (6.3)

Витратний коефіцієнт більший за одиницю і дробова його частина характеризує величину втрат ресурсу. Чим менша дробова частина витратного коефіцієнта, тим ефективніше використовується ресурс.

Прогресивні норми витрати слугують не тільки роз-рахунковою базою плану матеріально-технічного постачання, але і сприяють організації раціонального використання матеріально-технічних ресурсів у виробництві. Тому робота щодо формування нормативної бази повинна проводитись на підприємстві постійно, а методи визначення потреби у матеріально-технічних ресурсах і розробки технічно обґрунтованих норм витрат та запасів повинні постійно вдосконалюватись.

В даний час продовжують вдосконалюватися економіко-математичні методи розрахунку норм витрати, потреби і запасів матеріальних і енергетичних ресурсів. Використання таких методів дозволяє суттєво підвищити якість норм, забезпечити їх динамічність і прогресивність, і, як наслідок, сприяє економному використанню матеріально-технічних ресурсів.

Матеріальні і енергетичні ресурси за своєю економічною сутністю і технологічним призначенням поділяють на три групи:

· ті, що використовуються для технологічних потреб;

· ті, що використовуються для експлуатаційних потреб;

· ті, що використовуються для господарських потреб.

Норми витрати матеріально-технічних ресурсів слугують також засобом контролю за раціональним використанням цих ресурсів в процесі виробництва.

Матеріально-технічні ресурси повинні витрачатися раціонально і економно. Основними шляхами економного використання допоміжних матеріалів, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, котрі використовуються для ремонтно-експлуатаційних потреб на підприємствах транспорту і зберігання нафти, нафтопродуктів і газу є:

· правильний підбір машин, механізмів і іншого обладнання у відповідності до обсягів робіт та виробничих умов;

· збільшення міжремонтного періоду роботи обладнання і підвищення якості ремонту;

· скорочення непродуктивних витрат та втрат матеріально-технічних ресурсів на основі їх правильного зберігання і видачі зі складу;

· мобілізація внутрішніх резервів;

· строге дотримання норм витрати.

Читайте також:

1. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
2. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
3. Амортизація нематеріальних активів
4. Амортизація нематеріальних активів
5. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
6. Аналіз використання матеріальних ресурсів
7. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
8. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
9. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів
10. Аналіз прямих матеріальних витрат
11. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 1888