• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми. Виділяють вербальну і невербальну комунікацію.

До структурних компонентів акта вербальної комунікації відносять:

• комунікативний намір – бажання вступити в спілкування з іншою особою;

• задум повідомлення – це інформація в початковому вигляді, яку один партнер має намір передати іншому;

• мета, тобто мотиваційну складову, яка визначає, що, навіщо і чому хоче сказати автор висловлювання;

• когнітивну – розуміння повідомлення, що складається в тлумаченні адресатом отриманого повідомлення.

Ситуативні ролі співбесідників:

• лідер, що прагне вести розмову і контролювати його хід;

• «посередник», що стежить за загальним ходом бесіди, що врівноважує інтереси різних людей;

• «вередлива дитина», що порушує будь-які заборони, виступаючий з незалежними судженнями;

• «гнучка людина», готовий пристосуватися до різних ситуацій.

Основні правила вербальної комунікації.

1. Висловлення має містити рівно стільки інформації, скільки потрібно для виконання поточних цілей спілкування.

2. Висловлення повинне по можливості бути правдивим. Намагайтеся не говорити того, що вважаєте помилковим або того, для чого у вас немає достатніх підстав.

3. Висловлювання має відповідати предмету розмови. Намагайтеся не відхилятися від теми.

4. Висловлювання має бути ясним. Уникайте незрозумілих висловів, неоднозначності, непотрібного багатослів’я.

Функції вербальних повідомлень.

В процесі невербальних повідомлень люди отримують таку інформацію:

1. Про особистість комунікатора. Ця інформація включає відомості про: темперамент людини; його емоційному стані в даній ситуації; його образі «Я», самооцінки; його особистісних властивостях і якостях; його комунікативної компетентності (те, як він вступає в контакт, підтримує його і виходить з нього); його соціальний статус; його приналежності до певної групи або субкультурі.

2. Інформацію про стосунки учасників комунікації один до одного, що включає відомості про: бажаному рівні спілкування (соціальна та емоційна близькість або віддаленість); характер або типі відносин (домінування - залежність, розташування - неприхильність); динаміці взаємин (прагнення підтримувати спілкування, припинити його, «з'ясувати стосунки» і т.д.);

- Інформацію про ставлення учасників комунікації до самої ситуації, що охоплює відомості про: включеності в дану ситуацію (комфортність, спокій, інтерес); прагненні з неї вийти (нервозність, нетерпіння і т.д.).

Невербальна комунікація є обмін невербальними повідомленнями між людьми, а також їх інтерпретацію. Невербальна комунікація доповнює мова і передає емоційні стани.

Невербальні повідомлення можуть бути закодовані за допомогою:

1) виразних рухів тіла - так зване експресивна поведінка особистості (міміка, жести, пози);

2) звукового оформлення мови (висота, гучність, швидкість, ритмічність і т.д.);

3) певним чином організованої мікросередовища, що оточує людину (тобто того простору, який людина може контролювати чи змінювати: від обстановки квартири до відстані, на якій він віддає перевагу говорити зі співрозмовником);

4) використання матеріальних предметів, що мають символічне значення (букет квітів до дня народження, опущена штора на вікні як умовний знак того, що нікого немає вдома).

Функції невербальних повідомлень:

1. Додатки вербальних повідомлень - роблять мову більш виразною і прояснюють її зміст.

2. Спростування - невербальне повідомлення суперечить вербальному. (Якщо на запитання «Вам цікаво?» Співрозмовник демонструє замішання, відводить очі вбік, винувато посміхається і при цьому каже: «Загалом так», то можна засумніватися в його правдивості.

3. Заміщення - використання невербального повідомлення замість вербального. (Жестами показати приятелеві, що треба вийти поговорити).

4. Регулювання - використання невербальних знаків для координації взаємодії між людьми. (Поворот голови у бік того, хто повинен виступати, дотик до кого-небудь, що виражає бажання про щось запитати). Ці та багато інших знаки регулюють протягом комунікації.

Виділяють різні види невербальної комунікації:

• акустичну (тембр, темп, гучність, висота звуку, сміх, плач, зітхання, кашель)

• оптичну (міміка, поза, жести, хода; фізіогноміка: будова обличчя і черепа, будова тулуба); Кинесика - рухи, які відображаються за допомогою оптичної системи суб'єкта: жести, пози, міміка, почерк, оформлення зовнішності.

• тактильно-кинестезические (рукостискання, поцілунок, погладжування, поплескування); Такесика - невербальна комунікація, пов'язана з тактильною системою сприйняття; включає найрізноманітніші дотики.

• ольфакторной (запахи: запах тіла, запах косметики).

Найважливішими людськими потребами, реалізованими в спілкуванні є потреба в довірчому спілкуванні (афіліації) і милосердя (альтруїзмі). Мотиви афіліації і допомоги засновані на позитивному ставленні до людей.

Мотив афіліації спонукає заводити дружбу і відчувати прихильність, радіти іншим людям і жити разом з ними, співпрацювати і спілкуватися з ними, любити і приєднуватися до групи.

Альтруїзм - це самостійний мотив, в основі якого лежить любов і безкорислива турбота про інших, здатність пожертвувати чимось заради іншого, потреба віддавати і почуття відповідальності.

Основні психологічні способи впливу в процесі спілкування: переконання, навіювання, психічне зараження, наслідування.

Переконання - спосіб свідомого та організованого впливу на психіку індивіда ззовні. Переконують вплив проходить успішніше, якщо висловлену думку в максимальному ступені відповідає потребам і мотивам даної людини.

Навіювання - процес психічного впливу на людину при ослабленому контролі його свідомості і некритичної оцінки змісту сприймаються повідомлень. Сам акт впливу однієї людини на іншу може носити в різного ступеня усвідомлений характер. У процесі спілкування люди постійно впливають один на одного, вселяючи або нав'язуючи один одному свою думку, оцінки і настрій, але далеко не завжди усвідомлюються і розцінюються як факт навіювання і взаємовпливу.

Психічне зараження засноване на неусвідомлюваної, довільної схильності індивіда до певних психічних станів. Зараження здійснюється через передачу психічного настрою, через загострення почуттів і пристрастей. Зараження відбувається при різних масових акціях. Чим більше аудиторія, тим більше ступінь емоційної напруги людини, що впливає на аудиторію. Особливою ситуацією, що підсилює зараження, є паніка.

Наслідування спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, які характеризуються і супроводжуються при цьому певної емоційної та раціональної спрямованістю.

Проявом наслідування в якійсь мірі виступає мода.

Мода - це специфічна і динамічна форма стандартизованого масової поведінки, що виникає стихійно під впливом домінуючих в суспільстві настроїв і швидко мінливих смаків і захоплень.

Серед людей, що входять в коло нашого спілкування завжди є ті, хто нам подобається більше, хто менше і хто не подобається.

Міжособистісна атракція - процес переваги одних людей іншим.

Атракція - це, перш за все емоція, що має своїм предметом іншу людину.

Зовнішні фактори атракції: ступінь вираженості у людини потреби в афіліації; емоційний стан партнерів по спілкуванню; просторова близькість.

Внутрішні чинники міжособистісної атракції: фізична привабливість партнера по спілкуванню; демонстрований стиль спілкування; фактор подібності між партнерами по спілкуванню; вираз особистого ставлення до партнера в процесі спілкування.

В процесі спілкування повинно бути взаєморозуміння між учасниками цього процесу. Велике значення має той факт, як сприймається партнер по спілкуванню, тобто процес сприйняття однією людиною іншого виступає як обов'язкова складова частина спілкування і умовно називається перцептивною стороною спілкування.

Соціальна перцепція - сприйняття соціальних об'єктів у соціальному контексті, тобто, сприйняття людьми один одного. Процес з активною зворотним зв'язком, що включає в себе розуміння. Образ людини, що формується в процесі сприйняття, несе інформаційне навантаження і відіграє регулюючу роль в процесах взаємодії, допомагає вибудовувати лінію поведінки по відношенню до сприймається людині.

Будь-яка людина сприймається нами в єдності зовнішніх даних (фізичний вигляд, конституціональні особливості плюс все те, що людина робить зі своєю зовнішністю відповідно до моди, вимогами суспільства, смаками, уявленням про самого себе) і експресивного поведінки, який проявляється в дії.

У першому враженні завжди в якійсь мірі присутній наш минулий досвід, наші знання, які, перетворюючись в установки, роблять наше сприйняття виборчим.

Перше враження - це складний психологічний феномен, в якому поєднуються чуттєвий, логічний і емоційний компоненти, присутній емоційне ставлення, а також більш-менш усвідомлював ¬ мі і узагальнені оціночні судження.

Основою формування першого враження виступають соціальні стереотипи.

Соціальний стереотип - стійке уявлення про будь-які явища або людях, властиве представникам тієї чи іншої групи.

Читайте також:

1. Автоматичний обмін даними.
2. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
4. Американський стандартний код для обміну інформацією ASCII.
5. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
6. Бар’єри, які заважають ефективності педагогічного спілкування.
7. Безпосереднє спілкування з журналістами
8. Білковий обмін
9. Білковий обмін: загальні відомості
10. Буфер обміну — це тимчасове місце зберігання інформації, яку було скопійовано або переміщено з одного місця з метою використання в іншому.
11. В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.
12. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну

Переглядів: 1967