Застосування міжнародного гуманітарного права до міжнародних миротворчих операцій ООН

Після короткої характеристики міжнародних миротворчих операцій, найважливішим є питання взаємозв’язку цих операцій та міжнародного гуманітарного права.

Як випливає з положень Глави VII Уставу ООН, у відповідь на загрозу миру Рада Безпеки може застосовувати військові дії за умови, якщо не вдається підтримати чи відновити міжнародний мир та безпеку іншими засобами. При цьому, військові дії можуть бути організовані як безпосередньо ООН, так і Рада Безпеки може передоручити ведення військових дій коаліції держав.

Міжнародне гуманітарне право застосовується під час збройних конфліктів, від чого його ще називають «правом збройних конфліктів». Це положення ставить під сумнів застосування міжнародного гуманітарного права у випадку проведення операції по «підтриманню миру», що визначається трьома основними принципами: ці операції ООН повинні застосовуватися із згоди конфліктуючих сторін; сила може застосовуватися лише у випадках самооборони: позиція миротворців у конфлікті повинна залишатися неупередженою (ці принципи є основоположними і для міжнародного гуманітарного права), і які проводяться в умовах не скрізь стабільного миру.

Не можна також не брати до уваги того, що складовими частинами міжнародних миротворчих операцій, що особливо характерно для операцій по встановленню миру, є як юридичні норми, що дають право застосовувати силу (jus ad bellum), так і норми, що застосовуються у випадку збройного конфлікту (jus in bellо), тобто, власне міжнародне гуманітарне право.

В той же час між міжнародними миротворчими операціями і міжнародним гуманітарним правом існує тісний взаємозв’язок. Операції по підтриманню миру завжди проводяться в умовах конфлікту, чи то в ситуації, яка являє реальну загрозу збереженню міжнародного миру та безпеки і вимагає превентивного розміщення миротворчих контингентів і проведення операцій по підтриманню миру, чи то загрози миру чи порушення миру або акту агресії, що вимагає здійснення операцій по встановленню миру.

При цьому, якщо держави-члени вдаються до військових дій насильного характеру, то участь у даних діях приймає не сама ООН, а окремі держави-учасниці. Таким чином, права і обов’язки, які містить гуманітарне право, набувають сили лише для держав-учасниць, а не для ООН.

При втручанні держав-членів у внутрішній конфлікт, їх діяльність здійснюється на основі мандата, визначеного в резолюції (резолюціях) Ради Безпеки. У взаємостосунках між даними державами, з одного боку, і сторонами у конфлікті, з іншого, чи то урядові чи повстанські сили, повинні застосовуватися норми, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах, оскільки держави-члени здійснюють втручання не на прохання того чи іншого керівництва, а на основі відповідного рішення ООН.

Застосування норм міжнародного гуманітарного права в усій їх повноті в таких випадках ускладнене, оскільки це право більшою мірою стосується конфліктів між державами. В той же час, можливість регулювання застосування гуманітарного права згідно загальної статті 3 для усіх Женевських конвенцій, що стосується внутрішніх збройних конфліктів, є, на наш погляд, не зовсім вірним, оскільки не враховується аспект таких місій.

Особливий інтерес представляє застосування міжнародного гуманітарного права до миротворчих організацій по «встановленню миру», коли сили ООН беруть участь у бойових діях. При цьому не має значення, чи діють сили ООН з метою самооборони, чи у відповідь на будь-які спроби насильницькими методами створити перепони цим силам у виконанні їх обов'язків відповідно до мандату, наданого Радою Безпеки. МКЧХ наполягає на тому, що міжнародне гуманітарне право набуває сили з моменту, коли сили ООН змушені вдатися до примусу, у тому числі і з метою припинення гуманітарного права. Через міжнародне призначення сил ООН та сил, розміщених державами-членами з санкції Ради Безпеки у зоні конфлікту, правові норми, що регламентують міжнародні збройні конфлікти, застосовуються у тих випадках, навіть якщо дії цих сил спрямовані проти суб’єкта, що не є державою.

Гідно зі статтею 1, загальною для всіх чотирьох Женевських конвенцій, держави, і Україна в їх в їх числі, за будь-яких обставин мають на лише дотримуватися, але і змушувати дотримуватися міжнародне гуманітарне право, діючи у цьому напрямі як індивідуально, так і колективно, у тому числі і в рамках ООН.

МКЧХ, згідно зі своєю політикою підтримки застосування міжнародного гуманітарного права, незалежно від законності застосування сили, від правового статусу сторін у конфлікті чи юридичних прав на територію, відстоює застосування принципів міжнародного гуманітарного права не лише до держав, але і до таких організацій як ООН, хоч і з відповідними змінами (muatis mutandis).

У відповідь на пропозицію МЛЧХ було розроблено позицію ООН щодо застосування міжнародного гуманітарного права до сил по підтримці миру.

Заявляючи про свою згоду не застосування міжнародного гуманітарного права до сил по підтримці миру, ООН вважає, що при здійсненні своїх повноважень сили по підтримці миру діють від імені і за дорученням всього міжнародного співтовариства в цілому, і тому не можуть вважатися згідно з Женевською конвенцією ні «стороною», ні «державою».

В той же час, зберігаючи свою позицію, ООН намагається розширювати застосування форм міжнародного гуманітарного права до сил по підтримці миру і удосконалювати порядок здійснення цих норм державами, що представляють свої контингенти у розпорядження ООН. У зв’язку з цим до «Уставу сил ООН» включено такі положення: «Сили ООН дотримуються принципів і поважають дух основних міжнародних конвенцій щодо поведінки військовослужбовців». До типової угоди між ООН та державами-членами, що направляють свої війська і техніку для участі у міжнародних миротворчих операціях ООН і несуть відповідальність за забезпечення поваги міжнародного гуманітарного права своїми військами, переданими у розпорядження ООН, було включено стандартну статтю, в якій обов’язки війська та урядів, що їх представляють викладені таким чином:

«(Учасники операції ООН по підтримці миру) дотримуються правил і принципів і поважають дух основних міжнародних конвенцій щодо поведінки військовослужбовців. Вищезгадані міжнародні конвенції включають чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. і Додаткові до них протоколи від 8 червня 1977р., а також Конвенцію ЮНЕСКО від 14 травня 1954 р. про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. (Держава-учасник) повинна зробити все необхідне, щоб особовий склад військових контингентів, що приймають участь (у операціях ООН по підтримці миру) був повністю ознайомлений з принципами і духом цих Конвенцій.

Зобов’язання дотримуватися принципів і духу міжнародного гуманітарного права включено і до тексту «Настанови збройним силам». А у 1992 році ООН погодилася на включення аналогічного положення до тексту Угоди про статус сил (ООН) [ SOFA], який заключено між ООН і тією державою, на чиїй території її сили проводять свої операції. Положення гуманітарного права знайшли відображення при підготовці міжнародної Конвенції щодо охорони і безпеки персоналу ООН та пов’язаного з нею.

З метою більш чіткого правового забезпечення діяльності миротворчих підрозділів і персоналу в наш час, коли миротворці зіткнулися з абсолютно новими проблемами (методи і засоби ведення бою, утримання полонених під вартою, проблема захисту цивільного населення), а також часткового усунення юридичних проблем, зумовлених тим, що ООН не є учасником Женевських конвенцій і Додаткових протоколів, МКЧХ і Секретаріат ООН в тісному співробітництві розробили керівні принципи діяльності військових місій ООН – Директива по міжнародному гуманітарному праву для сил ООН.

На завершення хотілося б підкреслити, що запорука успіху міжнародних творчих операцій ООН немислима без чіткого використання при здійсненні даних операцій міжнародного гуманітарного права.

відповідальність за порушення

міжнародного гуманітарного права.

військові злочини

______________________________________________________________________________

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правові основи застосування збройних сил за кордоном країни. Застосування міжнародного гуманітарного права до міжнародних миротворчих операцій ООН.	\|	Гуманітарного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.