Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.

Початок укр.-нац відродж.Кирило-миф братство,його іст значення

Передумови створення.на поч. 40х р 19ст,студенти і викл таємно організує гурток-київська молода.учасники якого вивч праці франц філософів-утопістів.цікавились нац.-визв боротьбою поляків,чехів,хорв та інш слов нар.поступово гурток оформився в нелегальне тов.-кирило-миф братство в!846.організатори-профес київського універ костомаров,студент Білозерський,чиновник гулак,викл гімназії,письм куліш,поетшевченко.учасники молодь від 19-ЗОр.більшість-бідняки.Мета діяльн-утвердж нац. Укр. державності з демокр ладом,у конфедеративному союзі слов держ.Програмні докум:статус слов товариства св.жирила і мифодія,авт..Білозерський;закон божий-або книга буття укр. нар,авт. Костомаров.Програмні засоби-лікв кріп права;нац.визв укр. нар;створ конфедерації вільних слов держ з демокр ладом в столиці київ;рівні політ права для всіх слов нар;повалення самодерж і встан республ;рівність громадян перед законом,скасув станів;ідеалізація козац минулого україни.Течїкпоміркована або ліберальна-на чолі-Костомаров і Куліш-вважали КМБ легал просвітницьке наук орг.,в основі діял-христ цінності та ідея слов єдності,противники рев боротьби,вважали пошир ідеї КМБ сприятиме наближ реформ;РАДИКАЛЬНА течія-на чолі-Гулак і Шевченко-відстоюв ідею все нар повстання,в ході якого буде встановл справедл сусп. лад,намагались перетвор КМБ на бойову орг.Практич діял-пошир програм докум,пропаганда ідей братства в навч закл,пошир творів шевч,розробка проекту створ в укр. широкої мережі початкових навч закл для всього населення,збирали кошти на видання укр. книги,створ її укр. абетки-Кулішівка,встан контактів з литов,пол.,чеш революціонерами з рос гуртком петрашевці.Ліквідація КМБ:березень 1847 припинено діял за доносом Петрова,учасники-заарештов і відправл до петербурга,слідство вів сам Микола1,братчики отрим різні покар.Шевченко-заслали на 10р,без прав писати і малюв,Білозерського-заслано в олонецьку губерн під нагл поліції,Гулак-Зр в фортеці у Шлісельбурзі,потім засланий в Пермь,всі вони амністовані в 1855 після смерті МтІ.Значення д/ял.перша спроби інтеліг перейти від культ до політ етапу визв боротьбі,вперше здійснено спробу обєдн укр. нац. Ідею з загально людськими христ цінностями та ідею слов єдності,нац. Звільн укр-в

розгл в контексті заг-евр боротьби поневолених нар,за своїми світогл принципами братство було схоже на евр орг /такі як:молода Італія і мол ірланд,проте відкидало насильство як засіб досяг мети.

48. Т.Г. Шевченко, його роль в духовному відроджені українського народу.

Тарас Григорович Шевченко (відомий також як Кобзар, 9 березня 1814 — 10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою звичаями України. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення.

Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Община залишалась, як і раніше, недоторканою.

Реформа на місцях визначалася чотирма «Місцевими положеннями». Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі, у Київській, Подільській та Волинській губерніях — за інвентарними правилами 1847—1848, і повинності тут були менші.

Причини скасування кріпосного права

Криза феодально-кріпосницького ладу в 1859–1861 рр. досягла свого апогею, що виявилося у величезному відставанні Росії від країн Заходу, у принизливій поразці в Кримській війні, у зростанні селянських повстань.

Бажання скасування кріпосного права було в селянства й буржуазії, що зароджувалася (якій був необхідний ринок вільної робочої сили), ліберальної та революційно-демократичної інтелігенції (яка бачила економічну безперспективність кріпосництва та його аморальність), у частини дворянства (що мріяло перевести своє господарство на буржуазну колію).

Іншою причиною була необхідність зміцнення оборони країни після поразки в Кримській війні, що неможливо було здійснити без капіталістичного перетворення країни.

Кріпосне право в більшості країн Європи було вже скасоване, через що кріпосницька Росія виглядала в очах Європи відсталою та патріархальною.

Отже, у 1859–1861 рр. у Росії складається революційна ситуація. У країні розгортається рух за ліквідацію кріпосного права. Прохання царю про скасування кріпосного права подали дворяни Валуєв, Хрущов, брати Мілютіни та ін. У губерніях були створені комітети, що розробляли проекти реформи. В умовах, коли була очевидною безперспективність кріпосницької системи, Олександр II для відвернення можливого революційного вибуху в Росії 19 лютого 1861 р. підписує «Маніфест» про скасування кріпосного права (робота над яким велася ще з 1857 р.).

Наслідки скасування кріпосного права

Позитивні (буржуазний зміст):

· селяни одержували особисту свободу, тобто стали юридичними особами;

· селяни звільнялися із землею (за викуп).

Негативні (кріпосницькі риси):

· поміщики залишилися власниками більшості земель у державі;

· в особисте користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівлями, а польовий наділ він зобов’язаний був викупити в поміщика;

· протягом 20 років селянин вважався «тимчасово зобов’язаним», мусив залишатися у поміщика, і за користування землею відпрацьовувати панщину або платити оброк, як і до 1861 р.;

· зберігалася громада як засіб суворого виконання селянами повинностей перед поміщиком (бо з поміщиком розраховувався не кожен селянин окремо, а вся громада в цілому);

· для розв’язання спорів був створений інститут мирових посередників, які призначалися виключно з дворян і тому не могли бути «безсторонніми примирителями» земельних спорів селян і поміщиків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сусп. Руки в укр. в першій пол. 19ст.Декабристський рух.	\|	Соціально-економічні та політичні процеси в Україні початку 20 ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.