Фінанси комерцій-них, страхових, кре-дитних та ін. установ
Фінанси науки
Фінанси пасажирського трансту
Фінанси охорони здоров¢я
Фінанси суспільних організацій
Фінанси комунального господарства
Фінанси оборони країни
Рис. 1.4.3. Структура фінансів невиробничої сфери.
Страхуванняявляє собою обособлену ланку фінансової системи , яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб΄єктів господарювання і державними фінансами.
Державні фінансихарактеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси вклучають централізовані ланки – бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси суб΄єктів господарювання у державному секторі.
Фінансові відносини у сфері централізованих фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів держави та їх виділення. Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення. Виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог.
Державні фінанси складаються з чотирьох наступних ланок:
· Бюджет держави– це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансовго забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної.
· Фонди цільового призначенняхарактеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи. Серед них виділяють такі, котрі носять стабільний характер, наприклад, пенсійні фонди і фонди зайнятості, а також ті, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, в Украіні існував Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Цільові фонди виникли за довго до появи державного бюджету. Спочатку вони мали вигляд спеціальних фондів і особих рахунків. Справа в тому, що з розширенням своєї діяльності державі були потрібні все нові і нові видатки. Кошти для покриття цих видатків ценралізувалися в особих фондах і мали спеціальне призначення. Вони носили, як правило, терміновий характер. Коли держава виконувала заходи за для яких були призначені ці цільові фонди, вони завершували своє існування. Тому кількість цих фондів постійно змінювалась: одні виникали, інші анульовувались. В цілому наблюдалась тенденція до росту кількості і об'єму цільових фондів. Велика кількість цих фондів створювала певні незручності (в одних фондах був надлишок коштів, в інших недолік), вони тягли за собою додаткові видатки для управління ними. Тому, на підставі об'єднання більшості фондів був створений державний бюджет, який після розгляду і затвердження парламентом, набирав силу закону. Виникає питання, чому всеж-таки залишилася певна кількість цільових фондів, які існують окремо від держаного бюджету? Основна причина існуванн цих фондів полягає в тому, що будучи автономними від бюджету, ці фонди призначаються для рішення найважливіших задач держави, які потребуюють особої уваги. Саме існування позабюджетних цільових фонді із строго цільовим використанням коштів забезпечує найбільш ефективнй державний контроль.
· Державний кредитхарактеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Мобілізовані з допомогою держаного кредиту кошти спрямовуються переважно на покриття бюджетного дефіциту.
· Фінанси державного сектора економікивключають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб΄єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності.
Міжнародні фінансивідображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб΄єктів господарювання, так і держави.
Фінансовий ринокохоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі продажу фінансових ресурсів. Ціною виступає плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді проценту.
5. Фінансові ресурси.
Фінансові ресурси - це фонди грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні держави, господарюючих суб'єктів і населення, які створюються в процесі
розподілу і перерозподілу частини вартості внутрішнього прордукту (ВВП), головним чином чистого доходу в грошовій формі, і призначені для забезпечення розширеного відтворювання та задоволення загальнодержавних потреб.
Чистий прибуток у складі валового внутрішнього продукту (ВВП) є основним джерелом формування фінансових ресурсів. Виходячи з розподілу і перерозподілу частки ВВП, створюються централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.
Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні господарюючих суб'єктів (підприємств, об'єднань, організацій), тобто формуються на мікрорівні і використовуються на витрати по розширенню виробництва (на розширене відтворення), а саме:
· нові капітальні вкладення;
· збільшення оборотних коштів;
· фінансування науково-технічного прогресу;
· проведення заходів по охороні здоров'я і так далі.
Фінанси культури й мистецтва