Аналіз предметної сфери соціальної роботи

У соціальній роботі як професійній діяльності розрізняють три рівні: макрорівень- соціальна політика; мезорівень- соціальні програми регіонального, місцевого рівня і за місцем проживання; мікрорівень- соціальна робота з клієнтом [7, С. 15]. Існують й інші підходи до виділення предметної сфери соціальної діяльності. Наприклад, якщо за основу взяти сфери соціальної практики, то в такому випадку можна виокремити соціальну роботу в сфері освіти, охорони здоров'я, дозвілля і т. ін. Поширеним підходом є також спеціалізація соціальної роботи за характеристикою соціально-психологічних особливостей клієнтів: соціальна робота з молоддю, соціальна робота з сім'єю, соціальна робота з важкими підлітками чи іншими категоріями населення. Особливістю всіх цих видів соціальної роботи є їх конкретизація (наприклад, оптимізація механізмів соціального функціонування індивіда, профілактика і корекція поведінки окремих осіб або груп), що відображено у відповідних посадових інструкціях спеціалістів.

До основних професійних завдань, що є змістом соціальної роботи на макрорівні, російський дослідник Є.І. Холостова відносить:

- спрямований вплив на формування і реалізацію соціально-економічної політики на всіх рівнях - від місцевого до державного - з метою забезпечення соціально здорового середовища життєвого існування і життєвої діяльності людини і створення системи підтримки людей, які опинилися у скрутному становищі;

- аналіз впливу змін, які відбуваються в соціальному розвитку суспільства чи окремого регіону, на соціальне становище різних груп населення;

- забезпечення взаємодії державних, громадських і благодійних установ у сфері соціального захисту громадян;

- розробка (паралельно з державними документами) додаткових (місцевих) показників і критеріїв щодо надання соціальної допомоги населенню [16].

Соціальна робота на макрорівні реалізується через систему закладів та організацій соціальної роботи в їх вертикальних і горизонтальних зрізах, а керівною установою виступає Міністерство праці і соціальної політики України.

Вимоги до знань і вмінь спеціалістів, які працюють на цьому рівні, зумовлюються специфікою вирішуваних ними професійних завдань і охоплюють фундаментальні й прикладні знання про політичні, соціальні та економічні процеси в суспільстві, про законодавство, інформаційні технології, соціальну статистику, про проблеми різноманітних груп населення, методи соціального прогнозування, теорії та концепції управління службами соціального захисту населення, теорію і практику організаційних і соціальних систем тощо.

Найбільш загальним критерієм ефективності соціальної роботи на макрорівні можна вважати стабілізацію негативних тенденцій у соціальному здоров'ї суспільства та його поступове поліпшення. Причому, принциповою умовою ефективного впливу соціальних служб на розв'язання проблем соціального здоров'я суспільства є парадигма їх діяльнісного статусу. З огляду на це, у процесі підготовки спеціалістів для роботи на макрорівні вагоме значення має визнання домінуючої ідеології організації соціальної роботи або активне втручання в соціальне середовище з метою раннього виявлення проблем і вживання профілактичних заходів на всіх рівнях соціальної роботи чи пасивна констатація явищ, фактів та очікування винятково добровільного, не стимульованого соціальною службою, звертання клієнтів [20, С. 9]. У зарубіжній практиці макрорівень соціальної роботи відбиває напрями соціального адміністрування і планування, а підготовка спеціалістів здійснюється в магістратурі або в рамках так званих «просунутих» освітніх програм.

На мезорівні соціальна робота віддзеркалює специфіку об'єктів її діяльності, конкретних соціальних груп і спрямована на профілактику важких життєвих ситуацій, реабілітацію та адаптацію окремих людей чи груп до нових, незвичних умов життєдіяльності. Мета соціальної роботи на цьому рівні зводиться до:

- створення спеціалізованих соціальних служб для різних груп населення для розв'язання типових соціальних та особистих проблем;

- організації комплексних служб підтримки найбільш соціально незахищених (вразливих) груп населення;

- розробки технологій роботи з різними проблемними групами, допомоги їм у процесах соціальної адаптації, реадаптації та реабілітації й отримання відчутних соціальних послуг;

- розробка комплексних соціальних програм із розв'язанням соціальних проблем конкретної групи населення і т. п. [17].

Для цього рівня соціальної роботи підготовка спеціалістів здійснюється або в системі перепідготовки осіб, які вже мають достатній досвід адміністративної або управлінської діяльності, або в рамках таких спеціалізацій, як «Менеджмент соціальної роботи», «Соціально-правовий захист населення», «Економіка соціальної сфери» тощо.

Зміст підготовки фахівців цього рівня становлять знання про специфіку життєдіяльності різноманітних соціальних груп, їх потреби і проблеми, додаткові знання про теорію і методи роботи з групою, про формування системи соціального обслуговування населення, про основи соціально-економічної та політичної теорії, про етнічні, соціальні й культурні групи в суспільстві, їх спосіб життя і цінності, проблеми, які в них виникають і т. ін.

Мікрорівень соціальної роботи - це та сама сфера практичної психосоціальної діяльності, але вона в більшою мірою представлена індивідуальною роботою з клієнтами.

Соціальна робота на цьому рівні спрямована на вирішення таких професійних завдань:

- надання допомоги окремій людині, яка опинилася у важкій життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації або використання інших видів соціальних послуг;

- актуалізація потенціалу щодо людей, які опинилися у складній життєвій ситуації, самодопомоги, активізація потенціалу власних сил і можливостей конкретної людини;

- здійснення профілактичної роботи із запобігання виникненню факторів, які негативно впливають на життєдіяльність особистості тощо [17, с. 74].

Підготовка спеціалістів, орієнтованих на «індивідуальні послуги», передбачає оволодіння знаннями з теорії особистості, персонології, девіантології, професійної етики, теорій і методів психосоціальної оцінки різних видів і форм втручання соціальних служб в особисте життя клієнтів, діагностики стану і проблем клієнтів, різноманітні типи консультування і т.ін.

Діяльність спеціалістів цього рівня ґрунтується на принципах співпраці та розумінні, відкритості та конфіденційності, своєчасній соціальній допомозі і підтримці, пріоритетності профілактики психосоціальних проблем, визнання цінності особистості клієнта і значущості його проблем. У зв'язку з цим важливого значення набуває оволодіння етикою соціальної роботи як основою професійної діяльності, що являє собою «сукупність принципів і правил спілкування і поведінки, моральних норм і приписів, які регулюють відносини між працівниками соціальних служб і клієнтами, між самими соціальними працівниками, а також між соціальними працівниками і службовцями державних і недержавних управлінських структур» [11, т. 2, С. 381].

Діяльність працівників соціальних служб, незалежно від спеціалізації, регламентується принципами, які становлять інваріантний професійний зміст. До цих принципів відносять:

- активний характер соціальної роботи, зорієнтованої на збереження чи створення умов, які дозволяють залучати до роботи самих клієнтів як суб'єктів

дії;

- цільовий характер соціальної роботи, що проявляється у формуванні принципів і положень, правових норм, які забезпечують соціальний захист різних груп населення, у здійсненні заходів з підтримки належних умов життєдіяльності з урахуванням індивідуальних потреб людей;

- превентивний характер соціальної роботи, що передбачає здійснення профілактичних заходів із запобігання девіантній поведінці [18].

Цілком очевидно, що у нашій країні в ситуації економічної кризи і відсутності додаткової матеріальної підтримки соціальних програм, основний акцент зроблено на індивідуальну соціальну роботу і, власне, до неї необхідно готувати спеціалістів, які повинні вміти активізувати потенціал самодопомоги кожної конкретної людини.

Аналіз предметної сфери практичної соціальної роботи свідчить про можливість виділення різних напрямів підготовки спеціалістів (згідно з окремими джерелами, понад 16 напрямів): від соціального працівника широкого універсального профілю до вузької прикладної спеціалізації. Для оптимального проектування підготовки фахівців необхідно вивчати потенційні робочі місця як на державному, так і на регіональному і місцевому рівнях, у закладах і організаціях соціального захисту населення, а також у приватних і благодійних організаціях.

Як уже зазначалось у попередніх параграфах, соціальна робота є універсальним видом діяльності. Вона вимагає від спеціаліста знань у найрізноманітніших сферах і, що найважливіше, уміння використовувати їх на практиці. У зв'язку з відсутністю державного стандарту із соціальної роботи ми можемо навести лише орієнтовний перелік різноманітних професійних обов'язків соціального працівника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика проблемних груп	\|	Обов'язки соціального працівника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.