• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні характеристики і класифікація

Зведення висотних споруд добувної, хімічної і технологічної промисловості

Висотні будинки і споруди мають загальні монтажні особливості: малі розміри в плані у порівнянні з висотою, обмежені умови розширення фронту робіт; обмежена кількість робочих місць, підвищені вимоги до точності монтажу і якості робіт; необхідність постійного геодезичного контролю; відносно мала маса монтажних блоків; підвищені вимоги до безпеки робіт. Особлива увага приділяється забезпеченню стійкості зведеної частини будівлі чи споруди. При цьому міцність і стійкість зведеної частини будівлі чи споруди перевіряються на кожній стадії монтажу.

Необхідно також ураховувати, що каркас чи зведена частина споруди має сприймати усі монтажні навантаження. Ці останні умови, як правило, вимагають додаткових витрат на підсилення будівлі чи споруди, що зводяться. С цією метою в ПВР передбачається встановлення тимчасових монтажних в’язей (вертикальних і горизонтальних). Застосування деяких методів монтажу може змінити статичну схему роботи споруди, тому в кожному випадку треба проводити відповідні розрахунки (як правило, теж на кожній стадії монтажу).

Різноманітні методи зведення висотних споруд і будівель і їх класифікація наведені в [1].

Взагалі, використаний і застосований метод багато в чому залежить від типу самої будівлі чи споруди. По-перше, цей клас будівельних об’єктів поділяється на багатоповерхові висотні будинки (будівлі) і споруди. Споруди в свою чергу поділяються на щоглові й баштові. Щоглові - завжди спираються на фундамент в одній точці (шарнірно), а у вертикальному чи іншому (похилому, проектному) стані підтримуються високоміцними постійними розчалками (вантами), що закріплюються в спеціальних анкерних опорах, розташованих іноді на великій відстані від центрального опорного фундаменту. Ці розчалки можуть сходитися в одній точці, чи йти паралельно (рівнобіжно) одна одній.

Баштові споруди (вежі) можуть мати один або декілька фундаментів, до яких приєднуються на анкерних болтах: пояси - прямовисні, похилі, прямолінійні чи ломані. Тому баштові споруди вважаються такими, що приєднуються до опор жорстко, а в анкерних болтах і фундаментах можуть виникати значні розтягуючі й висмикуючі зусилля.

В залежності від технологічного призначення і конструктивного вирішення висотні споруди можна розділити на такі, що мають відносно розвинені у плані розміри: багатоповерхові висотні будинки, домені печі, повітропідігрівачі, грануляційні і водонапірні башти, градирні, надшахтні копри, морськи нафтодобувні платформи і т.і.; і такі, що в плані мають невеликі відносно висоти розміри (див. 6.2), призначені для різних видів зв’язку і енергетики.

Для кожного з вказаних вище видів споруд притаманні свої методи зведення. А для кожного з методів – свої механізми і пристосування.

Так, для розвинених у плані споруд найбільш характерним і типовим є зведення методом нарощування. Тоді застосовуються такі механізми, як приставлені крани, крани пересувні, переставні тощо (див. нижче). Споруда зводиться поярусно, а висота ярусу дорівнює висоті колони (в збірних будинках) чи висоті поверху. При цьому для зниження обсягів робіт, що виконуються на висоті, рекомендується вести монтаж укрупненими блоками, що збираються на спеціальних кондукторах внизу.

Для висотних споруд зв’язку та енергетики при їх висоті до 120 м притаманний метод повороту, для здійснення якого використовують велику кількість такелажного обладнання: розчалок, поліспастів, допоміжних щогл, якорів, порталів тощо.

При більших висотах таких споруд застосовують також метод нарощування, але для його здійснення вживають портали, переставні щогли, підвісні крани і т.і.

В умовах реконструкції для масивних, розвинених у плані споруд дуже ефективним є метод насування, а для його здійснення використовується комплект оснащення, що складається з поліспастів, домкратів, лебідок, шляхів накатки тощо.

В умовах підвищеної складності місцевості, де має зводитись споруда (болота, ліси, гори), а також при висоті споруд більше 150 м дуже ефективним є монтаж за допомогою вантажопідйомних засобів повітроплавання (гелікоптери й дирижаблі).

Принципову відміну від усих перелічених методів має монтаж методом підрощування, коли збирання будівлі чи споруди починається з верхнього ярусу і йде до нижнього. При цьому методі в спорудах окремі яруси збираються на нульових позначках на спеціальних стендах і у такому вигляді підводяться під раніш зібрані й підняті частини, а в багатоповерхових будинках збирання здійснюється на перекритті першого поверху.

Як правило, у чистому вигляді перелічені методи вживаються рідко. Більш уживані так звані комбіновані методи, коли для встановлення споруди у проектний стан вживається декілька методів, при цьому їх сполучують так, щоб найдоцільніше використати позитивні якості кожного з них.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Акустичні характеристики порід
9. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
10. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
11. Банківський кредит та його класифікація.
12. Банківські ресурси, їх види та класифікація

Переглядів: 970