• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Апарату

Реалізація загальних функцій управління відбувається через виконання службовцями апарату управління конкретних функцій у відповідності до їх сфери відповідальност (табл.3).

Таблиця 3

Конкретні функції апарату управління

Продовження таблиці 3

Контрольні запитання

1. Перерахуйте і розкрийте зміст загальних функцій управління

2. Розкрийте зміст кожної конкретної функції управління

3. Яким чином взаємопов'язані загальні та конкретні функції управління

4. Обгрунтуйте зв΄язок між виконанням певних функцій управління і рівнями менеджменту

Тема 7. Планування в організації

7.1. Сутність планування як функції управління.

Планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.

Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

Класифікація планів

І. За критерієм широти охоплюваної сфери:

Стратегічні плани – плани, які визначають головні цілі організації, напрями використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Оперативні плани – плани, у яких стратегія деталізується у розрахованних на короткий термін рішеннях щодо:

- конкретних завдань;

- виконавців;

- способів виконання робіт.

2. За критерієм часового горизонту:

Короткострокові плани – плани, які складаються на період до 1 року.

Довгострокові плани – плани, розраховані на перспективу 3-5 років. Ці плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них.

3. За ступенем конкретизації планів:

Завдання– плани, що мають чіткі, однозначні, конкретно визначені цілі.

Орієнтири– плани, що носять характер напрямку дій.

Форми організації системи планування в організації

Централізоване планування. При вищому керівництві формується центральна служба, яка підпорядковується безпосередньо президенту (голові правління тощо) і займається розробкою як перспективних, так і поточних планів для підприємства в цілому і для окремих підрозділів. Окремі підрозділи не займаються плануванням. Така система використовується в організаціях з невиликою кількістю підрозділів, або з підрозділами з однаковим, або близьким профілем.

Децентралізоване планування. Вищий менеджмент визначає лише загальну стратегію:

- напрями розвитку;

- напрями розміщення і структуру капіталовкладень;

- загальний обсяг виробництва і прибутку.

Центральна служба розробляє форму планів, терміни їх виконання і доводить до підрозділів ті обмеження, які визначаються загальними цілями організаціями.

Принципи планування:

1. Принцип єдністі – планування повинне носити системний характер, тобто бути пов'язане з єдиним напрямом розвитку всіх підрозділів як цілісної системи господарювання.

2. Принцип участі – кожний робітник повинен бути учасником планової діяльності, незалежно від посади та функцій, які він виконує.

3. Принцип безперервності– процес планування відбувається постійно, для того щоб враховувати невизначеність внутрішнього і зовнішнього середовища.

4. Принцип гнучкості– забезпечення можливості змінювати напрям розвитку у зв'язку з виникненням непоборних обставин.

5. Принцип точності – плани повинні бути конкретними і деталізованими.

6. Принцип «планування від майбутнього до сьогодення» –заплановані заходи визначаються майбутнимі цілями і станом, якого бажає досягти організація.

7.2. Зміст та етапи формування стратегічних планів

Стратегія – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів і ресурсів організації для досягнення її цілей.

Основними елементами, з яких складається стратегія, є:

Сфера стратегії.Сратегією мають бути визначені орієнтири розвитку, завдання, критерії, такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які б враховували як сприятливі можливості середовища, так і загрози, які виходять з нього.

Розподіл ресурсів. Стратегією мають бути визначені підрозділи організації: куди спрямовуються ресурси (перспективні підрозділи), і підрозділи, звідки забираються ресурси (мало- або безперспективні підрозділи). Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.

Конкурентні переваги. Стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона буде спиратися у своїй діяльності, а також інформацію про види продукції, які будуть запропоновані споживачам, або будуть і надалі розвиватися; види технологій, які будуть використовуватися.

Виділяють три основні рівні стратегій:

1. Загальнокорпоративна стратегія визначає:

· місію організації,

· види та ринки її діяльності,

· бажане зростання та рентабельність

2. Стратегія бізнесу є подальшою деталізацією загальнокорпоративної стратегії, але орієнтованою на конкретний структурний підрозділ організації;

3. Функціональна стратегія. Управління організацією здійснюється за функціями (виробництво, маркетинг, фінанси, облік тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами.

За цільовою спрямованістю стратегія буває:

Портфельна – пов’язана з придбанням цінних паперів підприємств у нових галузях з метою отримання додаткового прибутку.

Конкурентна – організація намагається отримати певні переваги на ринку відносно своїх конкурентів.

В залежності від намірів щодо подальшого розвитку конкурентна стратегія може бути представлена як:

Стратегія зростання передбачає збільшення обсягів виробництва, виробничих потужностей з темпами, які перевищюють темпи зростання ВВП та інфляції. Така стратегія може бути реалізована за рахунок: концетрації поточного виробництва; розвитку ринку; розвитку товару; регресійної вертикальної інтеграції; поступової вертикальної; горизонтальної інтеграції; концентричної диверсифікації виробництва; конгломератної диверсифікації.

Стратегія стабільності передбачає спрямованість на стійкє зростання прибутку з темпами, тотожними зростанню ВВП та інфляції. Основна увага приділяється зростанню доходів інвесторів (в т.ч. акціонерів).

Стратегія оборонипередбачає

· спрямованість на отримання максимального доходу в короткостроковій перспективі, скорочення витрат на закупівлю сировини, оплату робочої сили тощо - стратегія „збору врожаю”;

· визначення нових стратегічних напрямів на майбутнє - стратегія скорочення;

· отримання доходу за рахунок реалізації активів фірми на ринку - стратегія ліквідації.

Комбінована стратегія – поєднання різних стратегій для різних підрозділів корпорації.

Етапи розробки стратегії:

1. Визначення місії фірми.

2. Аналіз зовнішнього середовища.

3.Аналіз внутрішнього середовища.

4. Визначення цілей діяльності організації.

5. Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії.

7.3. Напрями та види поточних планів

Стратегічне планування має сенс лише тоді, коли воно реалізується. На заключному етапі стратегічного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи поточних планів, до яких відносяться:

1) тактичні плани;

2) одноразові плани;

3) стабільні плани (табл. 4).

Таблиця 4

Плани впровадження стратегії

Основні напрями поточного планування

1. Виробництво і реалізація продукції.

2. Технічний розвиток і організація виробництва.

3. Підвищення рівня економічної ефективності виробництва.

4. Норми і нормативи.

5. Капітальне будівництво.

6. Матеріально-технічне постачання.

7. Праця і кадри.

8. Фінанси.

9. Соціальний розвиток колективу.

10. Раціональне використання природних ресурсів.

7.4. Концепція управління за цілями

У відповідності до концепції управління за цілями (УЗЦ) загальноорганізаційні цілі можна розділити на декілька більш дрібних цілей окремих структурних одиниць організації, які, у свою чергу, можна трансформувати в цілі окремих груп і підрозділів і далі розбити на цілі діяльності окремих виконавців.

Процес УЗЦ складається з кількох взаємопов’язаних етапів, кожний з яких, у свою чергу, передбачає здійснення кількох кроків (табл. 5.).

Таблиця 5

Процес управління за цілями

ПеревагиУЗЦ:

1.Робить більш зрозумілою організаційну структуру управління організацією. Чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації.

2.Викликає почуття особистої зацікавленості в результатах діяльності.

3.Допомагає опрацювати ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.

Недоліки УЗЦ:

1. Керівникам іноді важко встановлювати кількісно визначені цілі діяльності для кожного підлеглого.

2. Вищим керівникам не завжди вигідно доводити цілі до кожного підлеглого.

3. УЗЦ вимагає: встановлення короткострокових цілей; значної бюрократії; високої кваліфікації персоналу.

Контрольні запитання

1. В чому полягає сутність функції планування? За якими принципами воно здійснюється?

2. Які ви знаєте форми організації системи планування в організації?

3. Які види планів розробляються в організації?

4. З яких основних елементів складається стратегія?

5. Дайте характеристику основних видів стратегії.

6. Назвіть основні етапи формування стратегії організації.

7. За якими напрямами розробляються поточні плани?

8. Які типи планів формують систему поточних планівна підприємтсві (в організації)?

9. Які принипові відмінності планування за концепцією управління за цілями?

Тема 8. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

8.1. Сутність та принципи організаційної діяльності

Організаційна діяльність (організація як процес) – це процес визначення найбільш суттєвих зв΄язків між підрозділами, видами діяльності та повноваженнями посадових осіб з метою інтеграції і координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених завдань. Результатом цього процесу є створення організаційної структури.

Читайте також:

1. АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
2. Апаратура акустичного каротажу
3. Апаратура акустичного каротажу
4. Апаратура для термічних вимірювань у свердловині
5. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
6. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
7. Апаратура методу природного магнітного поля
8. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
9. Апаратура ядерно-магнітного каротажу
10. Апаратура, обладнання та матеріали
11. Апаратура, обладнання та матеріали

Переглядів: 922