Вільне асоціювання

Методи продукування матеріалу

Вільні асоціації в класичному психоаналізі це превалюючий спосіб повідомлення матеріалу клієнтом. Прохання розслабитися, уникати будь якої м’язевої напруги та відкиути когнітивне оцінювання того, що приходить на думку, а просто озвучувати всі, навіть не закінчені, думки, які з’являються є початком будь якої психоаналітичної процедури.

Метод вільних асоціацій може бути використаний і в інших формах психотерапії.

2.2. Реакція переносу. Перенос є носієм життєво важливої інформації про минуле пацієнта. Повторення переносу приносить в аналіз матеріал, який би за інших обставин залишився поза полем зору аналізу. Якщо перенос певним чином опрацьований, він призводить до додаткових спогадів, які пов’язані з тими почуттями, стосунками і фантазіями, які пацієнт проявляє до аналітика і які є очевидно недоречними в психоаналітичній ситуації. Коли ці спогади відновлені і проаналізовані, повторне виникнення подібних стереотипних ситуацій припиняється як на сеансах аналізу так і в житті.

Існує «позитивний перенос», який відноситься до різних форм пристрасного сексуального бажання, а також до реакцій симпатії, кохання та поваги до аналітика.

Назва «негативний перенос» застосовується до різних виявів агресії в формі гніву, антипатії, ненависті чи зверхності по відношенню до психоаналітика.

Необхідно зрозуміти, що всі реакції переносу по суті амбівалентні. Пацієнт має розвивати і зберігати відносно послідовний набір «позитивних» і «негативних» реакцій переносу і, разом з тим, адекватно функціонувати в психотерапевтичній ситуації і в житті. Але для цього пацієнт має володіти з одного боку достатньою долею сміливості регресувати в інфантильні переживання, а з іншого –легко повернутися до реальності. В іншому випадку має місце так званий «невроз переносу», тобто аналіз і аналітик стають центром емоційного життя пацієнта.

Класична психоаналітична техніка спрямована на те, щоб при виникненні реакції переносу спровокувати і забезпечити максимальний розвиток неврозу переносу. Відносна анонімність аналітика і правило «аналітик-дзеркало» має за мету зберегти «не оскверненим» поле для неврозу переносу. Невроз переносу, не думку представників класичного психоаналізу, може бути розрішений тільки за допомогою аналізу.

Невроз переносу один з найважливіших запорук успіху психоаналізу ,а з іншого боку- одна з головних причин терапевтичної невдачі.

Прихильники короткотривалих версій психоаналізу аналізують перенос лише вибірково і частково. Деякі аналізують лише негативний перенос, і то тільки тоді, коли він загрожує перервати лікування. Інші аналізують перенос лише настільки, щоби пацієнт був у стані працювати в терапевтичній ситуації.

В інших психотерапевтичних аналітично спрямованих формах реакції переносу не аналізуються, їм потурають і ними маніпулюють. Терапевт присвоює собі якусь із ролей фігури з минулого (реальну чи фантастичну) і потурає якимсь інфантильним побажанням пацієнта. Терапевт може діяти як люблячий, заохочуючий батько, як караючий мораліст і пацієнт може почувати полегшення. Але прихильники класичного психоаналізу небезпідставно зауважують, що ефект від подібних «пігулок переносу» короткочасний і триває рівно стільки, поки ідеалізований перенос на психотерапевті не підривається. Реалії життя рано чи пізно розвіюють ілюзії. Подібне розгортання ситуації небезпечне депресивними станами та розчаруванням у психотерапії взагалі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Попереднє інтерв’ю.	\|	Спротив.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.