Падіння тіл є вільним лише в тому випадку, коли на тіло, що падає, діє лише сила тяжіння. Падіння тіл у повітрі можна приблизно вважати вільним лише за умови, що опір повітря незначний і ним можна знехтувати.
Рух тіл за умов, коли опором повітря можна знехтувати, називають вільним падінням.
Вільне падіння тіл першим досліджував Галілей і встановив, що тіла, які вільно падають, рухаються рівноприскорено з однаковим для всіх тіл прискоренням. Це наочно видно з такого досліду. Помістимо в довгу скляну трубку (один кінець якої запаяний, а на іншому вмонтовано кран для ізолювання об’єму трубки після відкачки повітря) три різні за масою предмети, наприклад, шротинку, пробку та пташину пір’їнку. Якщо трубку швидко перевернути, то на її дно спочатку впаде шротинка, потім пробка, а після цього — пір’їнка. Відбувається це тому, що в трубці міститься повітря, яке створює різний опір руху цих тіл. Якщо повітря з трубки викачати, то всі три тіла падають одночасно. Отже, у вакуумі всі тіла незалежно від їхніх мас падають з однаковим прискоренням.
Достеменно переконатися в тому, що вільне падіння тіл є рівноприскореним рухом, і водночас виміряти прискорення вільного падіння можна завдяки досліду з використанням методу стробоскопічного освітлення.
Численні досліди показують: якщо можна знехтувати опором повітря, то поблизу поверхні Землі всі тіла падають з постійним і однаковим прискоренням g, спрямованим униз.
Це прискорення називають прискоренням вільного падіння. Вимірювання показують, що поблизу поверхні Землі g=9,8 м/с2 (у різних точках земної поверхні залежно від географічної широти й висоти над рівнем моря числове значення g виявляється неоднаковим, змінюючись приблизно від 9,83 м/с2 на полюсах до 9,78 м/с2 на екваторі).
Поняття вільного падіння має широке значення: тіло здійснює вільне падіння не лише в тому випадку, коли його початкова швидкість дорівнює нулю. Якщо тіло кинуте вниз із початковою швидкістю v0, то воно при цьому також вільно падатиме. Навіть більше, вільне падіння не обов’язково являє собою рух униз. Якщо початкова швидкість тіла спрямована вгору, то тіло під час вільного падіння певний час летітиме вгору, зменшуючи свою швидкість, і лише потім почне падати вниз.
Під час підйому тіла його швидкість зменшується відповідно до формули. Отже, швидкість дорівнюватиме нулю через час .Досягши найвищої точки, тіло на мить зупиниться і почне рухатися з прискоренням вільного падіння. Швидкість тіла під час руху вниз збільшуватиметься відповідно до формули v=gt, де час t відлічується тепер від моменту, коли тіло перебуває в найвищій точці.